Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 369/247/20

провадження № 61-8229св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко Олександр Олегович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк Поліна Володимирівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Дубас Т. В. від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б. від 26 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» (далі - ТОВ «ЮК «Стратегія») звернулося до суду з позовом до відповідачів, у якому просило:

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 330, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

поновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

поновити запис про обтяження № 2670980, тип обтяження: іпотека, яким було зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.;

поновити запис про обтяження № 2670933 від 07 грудня 2005 року, яким було зареєстровано заборону на нерухоме майно, вилучений 20 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3767/81/23007. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року відповідно до укладеного 28 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» та ТОВ «ЮК «Стратегія» договору відступлення права вимоги.

Позивач зазначав, що в процесі підготовки укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 07 грудня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П. В., за реєстровим номером № 14864 стало відомо, що обтяження майна іпотекою внесеного на підставі іпотечного договору було вилучено з Державного реєстру іпотек 18 жовтня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-3646 від 27 липня 2011 року, яке Святошинським районним судом м. Києва не ухвалювалось, а справа в яких стороною є ОСОБА_1 взагалі судом не розглядалась.

Посилався на те, що 28 серпня 2019 року позивачу стало відомо, що 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, але вже за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708. Указував, що 05 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у дар земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що 20 серпня 2011 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Грицюк П. В. було вилучено обтяження № 2670933, а саме заборону на все майно ОСОБА_1 з невідомих підстав.

Позивач указував, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2010 року по справі № 2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 247 280,62 дол. США та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 грудня 2005 року, а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П. В. 07 грудня 2005 року в сумі 1 885 564,19 грн.

Зазначав, що відповідно до оскаржуваного договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року № 14857 та відповідно до іпотечного договору земельна ділянка за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на підставі цього ж самого договору купівлі-продажу земельної ділянки. Указував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 - це одна і та сама земельна ділянка.

Позивач посилався на те, що оскільки судове рішення на підставі якого було вилучено обтяження не приймалося і є підробленим, а відтак воно не породжує правових наслідків. Вважає, що дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі підробленого рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року позов ТОВ «ЮК «Стратегія» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано а реєстрі за № 330, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Поновлено запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Поновлено запис про обтяження № 2670980 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об`єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року. Поновлено запис про обтяження № 2670933 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об`єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 20 серпня 2011 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки обтяження з земельної ділянки, що була предметом іпотеки, було вилучено на підставі неіснуючого судового рішення та в подальшому предмет іпотеки відчужено ОСОБА_1 без згоди іпотекодержателя, а відтак колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2011 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений з порушенням статті 9 Закону України «Про іпотеку», отже він є недійсним на підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» та статей 203 215 ЦК України. Відповідно є недійсним і похідний правочин - договір дарування земельної ділянки від 05 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки, вимоги позивача про визнання правочинів недійсними спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, отже вимоги про поновлення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та поновлення записів про обтяження № 2670980, № 2670933 від 07 грудня 2005 року також підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєднався ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд, скасував рішення місцевого суду з тих підстав, що при ухваленні були порушені норми процесуального права, справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_2 , не повідомленої належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_2 , через свого адвоката Поліщука В. В., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 26 червня 2019 року в справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц та постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2019 року в справі № 925/1691/17, від 30 листопада 2016 року в справі № 756/14448/14-ц, від 18 травня 2022 року в справі № 202/6271/18, від 27 липня 2022 року в справі № 203/8630/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 369/247/20 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/3767/81/23007.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 грудня 2005 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку.

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору, право іпотекодавця на набуття ним у власність предмета іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ященко П. В. 07 грудня 2005 року та зареєстрованим в реєстрі за № 14857 і зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 07 грудня 2005 року за № 1018464.

Як убачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 15 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 762 від 06 квітня 2005 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010532900183.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14 червня 2010 року по справі № 2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сум 247 280,62 дол. США.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 грудня 2005 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 , зареєстрованим в реєстрі за № 14864, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П. В., а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що належить ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П. В. 07 грудня 2005 року в сумі 1 885564,19 грн.

28 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь АТ «Оксі Банк» права вимоги за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року.

28 серпня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого АТ «Оксі Банк» відступив на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» права вимоги за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року.

28 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ТОВ «ЮК «Стратегія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» відступило ТОВ «ЮК «Стратегія» права вимоги за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року.

Як убачається з пункту 3.5 кредитного договору № 014/37667/81/23007 від 07 грудня 2005 року умовою надання та забезпечення кредиту є укладення договору іпотеки на суму 1 020 100 грн від 07 грудня 2005 року.

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору від 07 грудня 2005 року, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору).

У позовній заяві, позивач указував на те, що в процесі підготовки укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 07 грудня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П. В., за реєстровим номером №14864 стало відомо, що обтяження майна іпотекою внесеного на підставі іпотечного договору було вилучено з Державного реєстру іпотек 18 жовтня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-3646/Н від 27 липня 2011 року.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру Іпотек, обтяження № 2670933 та № 2670980, зареєстровані приватним нотаріусом Грицюк П. В. на підставі іпотечного договору № 14864 від 07 грудня 2005 року, об`єкт обтяження: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:003:0015, вилучені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л. 20 серпня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року № 2-3646/Н.

З відповіді Святошинського районного суду м. Києва за вих. № 01/1483/2019 від 06 грудня 2019 року на запит ТОВ «ЮК «Стратегія» вбачається, що при перевірці алфавітних покажчиків за 2005-2011 роки. А також бази даних комп`ютерної програми «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду за 2010-2011 роки встановлено, що до Святошинського районного суду м. Києва не надходили та судом не розглядались справи, в яких сторонами є АППБ «Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 Святошинським районним судом м. Києва не виносилося рішення від 27 липня 2011 року за № 2-3646/Н і така нумерація справ є нетиповою, оскільки останні два символи номеру справи мають позначати рік надходження справи до суду.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу відчужувана земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19 травня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року № 14857, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178.

05 квітня 2013 року ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарований) було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого дарувальник безоплатно передала у власність, а обдаровуваний прийняв у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19 травня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Відповідно до висновку судового експерта ТОВ «Судово-експертний Альянс» Свістунова І. С. № 976/07-2020 від 31 липня 2020 року, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 мають однакові межі та являються тотожними.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У справі, що переглядається, суди встановили, що спірна земельна ділянка була предметом іпотеки за договором від 07 грудня 2005 року, укладеним між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . У подальшому спірна земельна ділянка відчужена ОСОБА_2 , яка подарувала її ОСОБА_3 .

Позивач вважаючи, що оскільки обтяження земельної ділянки, що була предметом іпотеки, було вилучено на підставі неіснуючого судового рішення та в подальшому предмет іпотеки відчужено ОСОБА_1 без згоди іпотекодержателя, то договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений з порушенням статті 9 Закону України «Про іпотеку», отже він є недійсним на підставі частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» та статей 203 215 ЦК України. Відповідно є недійсним і похідний правочин - договір дарування земельної ділянки від 05 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Оскільки, недійсні правочини спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який сторони мали до вчинення правочину то необхідно поновити запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та поновити записи про обтяження № 2670980, № 2670933 від 07 грудня 2005 року.

Відповідно до частин перших статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має засувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, на яку міститься посилання в касаційній скарзі як на приклад застосування норм права, зроблено такий висновок:

виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;

у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;

у справі з належною вимогою (зокрема, що визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки.

Звернувшись до суду з цим позовом, кредитор посилався на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який забезпечений іпотекою. За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора.

Позовні вимоги ТОВ «ЮК «Стратегія» про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки також є неефективним способом захисту порушених прав позивача як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження дають підстави вважати, що оскаржені судові рішення прийняті без дотримання норм матеріального й процесуального права та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги з ТОВ «ЮК «Стратегія» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, в загальному розмірі 33 617,50 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко Олександр Олегович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк Поліна Володимирівна, про визнання договорів недійсними та поновлення записів про обтяження - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 33 617,50 грн

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов