Постанова

Іменем України

19 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 330/552/21

провадження № 61-684св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сердюченком Володимиром Володимировичем, на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2012 року між нею та ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 14 від 27 листопада 2011 року було укладено договір суборенди землі, відповідно до якого їй передано в суборенду, в межах дії договору оренди від 25 вересня 2008 року, строком до 23 березня 2055 року земельну ділянку площею 0.10 та, кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, яка розташована в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку. Актом визначені межі земельної ділянки в натурі, та складено акт приймання-передачі земельної ділянки від 26 квітня 2012 року, який підписаний сторонами договору та головою селищної ради. За умовами договору вона отримала права орендаря на вказану частину земельної ділянки.

Зазначала, що влітку 2015 року вона з метою збільшення площі бази відпочинку домовилась з ОСОБА_4 про додаткову передачу земельних ділянок площею 0,1951 га, та 0,0147 га в тому ж земельному масиві в суборенду.

17 грудня 2015 року вона та ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 49 від 09 жовтня 2015 року уклали договір суборенди землі, відповідно до якого їй передано в суборенду в межах дії договору оренди від 25 вересня 2008 року земельна ділянка площею 0,1951 га кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, яка розташована в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку. Актом від 07 грудня 2015 року визначені межі земельної ділянки в натурі, складений акт приймання передачі земельної ділянки від 17 грудня 2015 року.

Також 21 травня 2020 року вона та ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 50 від 20 грудня 2019 року уклали договір суборенди землі, відповідно до якого їй була передана в суборенду в межах дії договору оренди від 29 вересня 2008 року (інший земельний масив площею 1,1170 га) земельна ділянка площею 0,1388 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0075, розташована в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку. Актом від 21 травня 2020 року визначені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), складений акт приймання передачі земельної ділянки від 28 травня 2020 року. Своєчасно проведена державна реєстрація.

Позивач посилалася на те, що частина земельної ділянки площею 0,1951 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, розташована в АДРЕСА_2 , шириною 1,5 м та довжиною 17,51 м (з однієї сторони); та шириною 1,5 м та довжиною 25,06 м (з другої сторони), якою вона користується на правах суборенди, знаходиться впритул із земельними ділянками відповідачів. Вказану земельну ділянку вона використовує для закладки електричного кабелю та проведення кабелю інтернет провайдера. Проте, відповідачі без будь якого її дозволу, незаконно заволоділи частиною орендованої нею земельної ділянки, шляхом незаконного укладення тротуарної плитки на землі по всій площі ділянки, а ОСОБА_3 розташувала технічну споруду (бочку для води) та споруду гаражу впритул до межі, що є грубим порушенням норм ДБН Б.2.2-12:2018.

Крім того, з іншої сторони своєї будівлі відповідачі, земельні ділянки яких знаходяться також впритул до земельної ділянки, орендованої нею (кадастровий номер 2320355400:01:005:0075), без будь якого погодження з нею, незаконно захопили частину її земельної ділянки шляхом встановлення єврозабору та укладення тротуарної плитки, а ОСОБА_3 також розташувала свій електричний розподільчий щит на земельній ділянці, орендованій нею, порушуючи технічні умови електропостачання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- усунути перешкоди у її користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074, шляхом зобов`язання відповідачів звільнити частину вказаної земельної ділянки, шириною 1,5 м та довжиною 17,51 м (з однієї сторони); та шириною 1,5 м та довжиною 25,06 м (з другої сторони); звільнити поверхні ділянки від укладеної тротуарної плитки та забезпечити ОСОБА_5 вільний доступ та вільне користування ділянкою;

- усунути перешкоди у її користуванні земельною ділянкою земельною ділянкою з кадастровим номером 2320355400:01:005:0075 шляхом зобов`язання відповідачів звільнити частину вказаної земельної ділянки шириною 0,8 м та довжиною 46,26 м шляхом переустановлення паркану на свою земельну ділянку, звільнення поверхні ділянки від укладеної тротуарної плитки, та зобов`язання ОСОБА_3 перенести свій електричний розподільчий щит, згідно технічних умов, на свою територію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2021 року у складі судді Федорець С. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельними ділянками за договорами суборенди:

земельною ділянкою з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074 - зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074 розмірами 1,5 м на 17,51 м (з однієї сторони) та 1,5 м на 25,06 м з іншої сторони від укладеної тротуарної плитки та забезпечити ОСОБА_1 вільний доступ та вільне користування ділянкою;

земельною ділянкою з кадастровим номером 2320355400:01:005:0075 - зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:005:0075 розмірами 0,8 м на 46,26 м від укладеної тротуарної плитки та встановленого паркану, зобов`язано ОСОБА_6 перенести електричний розподільчий щит на свою територію.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Так, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено законність укладення договорів суборенди від 26 квітня 2012 року та від 21 травня 2020 року між нею та ОСОБА_4 . Відсутність порушень під час укладення договору суборенди від 17 грудня 2015 року встановлена постановою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі № 330/2620/20.

Районний суд вважав, що, факт порушення відповідачами прав ОСОБА_1 підтверджується листом Кирилівської селищної ради № 156 від 26 січня 2021 року з пропозицією ОСОБА_1 визначити дату та час виїзду комісії з благоустрою для обстеження спірної земельної ділянки; копією повідомлення від 28 січня 2021 року про дату й час проведення обстеження, направленого на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; заявою ОСОБА_1 про здійснення обстеження на місцевості, в якій вона звертається до Кирилівської селищної ради здійснити вихід представників Кирилівскької селищної ради та скласти акт обстеження спірної земельної ділянки; актом обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2021 року, складеним представниками Кирилівської селищної ради Якимівського району; заявою ОСОБА_1 на адресу начальника Якимівського району електромереж з проханням припинити електропостачання за адресою: АДРЕСА_3 ; актом перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16 лютого 2021 року, складеного спеціалістами ТОВ «Геоінформаційна компанія «Кадастр» на замовлення ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074 за адресою: АДРЕСА_2 ; скаргою на незаконні дії на ім`я голови Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 27 липня 2020 року; скаргою ОСОБА_1 на адресу голови Кирилівської селищної ради Якимівського району від 20 грудня 2020 року; фотографіями; відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Геоінфорамційна компанія «Кадастр» № 4 від 22 січня 2021 року на адвокатський запит; показами свідка ОСОБА_7 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції, право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, за захистом якого вона звернулась, було припинено.

Отже, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки на час вирішення спірних правовідносин, вона не є належним позивачем у справі через відсутність права користування земельними ділянками, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, залишити в силі рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

На підставі розпорядження Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» № 49/0/9-22 від 14 вересня 2022 року відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ тавизначено за Ленінським районним судом м. Запоріжжя територіальну підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області.

Ураховуючи неможливість Якимівського районного суду Запорізької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, матеріали цивільної справи № 330/552/21 витребувано з Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

У квітні 2023 року у відповідь на запит про витребування матеріалів справи до Верховного Суду надійшов лист Ленінського районного суду м. Запоріжжя, відповідно до змісту якого суд повідомив, що цивільна справа № 330/552/21 після зміни територіальної підсудності судових справ Якимівського районного суду Запорізької областідо Ленінського районного суду м. Запоріжжя не надходила.

Станом на травень 2023 року матеріали цивільної справи № 330/552/21 до Верховного Суду не надходили, Якимівський районний суд Запорізької області не відновив здійснення правосуддя, тому були підстави вважати, що судове провадження у зазначеній справі втрачене.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя копії матеріалів касаційного провадження № 61-684ск22 для вирішення питання щодо відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 330/552/21.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2023 року повністю відновлено втрачене провадження у вказаній цивільній справі.

У липні 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя надіслав до Верховного Суду матеріали відновленого втраченого судового провадження у цивільній справі № 330/552/21.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставину наявності у неї права власності на побудовані на орендованих земельних ділянках об`єкти нерухомості: будівлі трансформаторної підстанції та будинку відпочинку.

Посилається на те, що земельне та цивільне законодавство України передбачає перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/1860/16 та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 647/1771/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 вересня 2008 року між орендодавцем Кирилівською селищною радою та орендарем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 48 років, загальною площею 0,6296 га, кадастровий номер 2320355400:01-005:0074, яка розташована в АДРЕСА_1 земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид використання - для розміщення бази відпочинку.

26 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 14 від 27 листопада 2011 року було укладено договір суборенди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в суборенду в межах дії договору оренди від 29 вересня 2008 року строком до 23 березня 2055 року земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, розташовану в АДРЕСА_1 , для розташування бази відпочинку.

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 49 від 09 жовтня 2015 року, надано ОСОБА_8 згоду на надання в суборенду частини наданої в оренду земельної ділянки згідно з договором оренди від 29 вересня 2008 року, яка розташована в АДРЕСА_1 , площею 0,1951 та площею 0,0147 га, ОСОБА_1 без зміни цільового призначення. Термін суборенди не повинен перевищувати терміну оренди, визначеного в договорі оренди земельної ділянки.

17 грудня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_4 та суборендарем ОСОБА_1 укладено договір суборенди, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 49 від 09 жовтня 2015 року передала, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1951 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0074, для розміщення бази відпочинку, яка знаходиться в межах смт Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Пересип. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Строк дії договору визначено в межах договору оренди від 25 вересня 2008 року.

Актом від 17 грудня 2015 року визначено межі земельної ділянки в натурі, складено акт приймання - передачі земельної ділянки від 17 грудня 2015 року.

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 50 від 20 грудня 2019 року ОСОБА_8 надано згоду на надання в суборенду частини наданої в оренду земельної ділянки згідно з договором оренди від 29 вересня 2008 року, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:01:005:0075, площею 0,1388, ОСОБА_1 без зміни цільового призначення. Термін суборенди не повинен перевищувати терміну оренди, визначеного в договорі оренди земельної.

21 травня 2020 року між орендодавцем ОСОБА_4 та суборендарем ОСОБА_1 укладено договір суборенди, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі рішення Кирилівської селищної ради № 50 від 20 грудня 2019 року передала, а ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 0,1388 га, кадастровий номер 2320355400:01:005:0075, для розміщення бази відпочинку, яка знаходиться в межах смт Кирилівка, Якимівського району, Запорізької області, вул. Коса Пересип. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Строк дії договору визначено в межах договору оренди від 25 вересня 2008 року.

Актом від 28 травня 2020 року визначено межі земельної ділянки в натурі, складено акт приймання передачі земельної ділянки від 28 травня 2020 року.

Рішенням Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області № 10 від 22 липня 2021 року вирішено достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2008 року, укладений з ОСОБА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:005:0074, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6296 га за згодою сторін.

30 липня 2021 року між Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору оренди землі (а. с. 140).

Сторони дійшли згоди про те, що договір оренди землі, посвідчений Тимченко Є. С., приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області від 29 вересня 2008 року за реєстровим № 1080 розірвано.

Припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074 зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 30 липня 2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 268506848 від 02 серпня 2021 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 278518298 від 07 жовтня 2021 року право суборенди земельної ділянки ОСОБА_1 припинено на підставі договору про розірвання договору оренди землі, серія та номер 163, виданий 30 липня 2021 року (а. с. 179).

ОСОБА_1 звернулася до Кирилівської селищної ради із заявою від 17 серпня 2021 року про надання їй земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01:005:0074 (частина площею 0,1951 га та 0,1000 га) в довгострокову оренду на 49 років (а. с. 133). Проте, будь-яких відомостей щодо вирішення такої заяви Кирилівською селищною радою, матеріали справи не містять.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сердюченком В. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 , посилаючись на укладені нею та ОСОБА_4 договори суборенди земельних ділянок, які були укладені в межах дії договору оренди земельної ділянки від 29 вересня 2008 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:005:0074, просила усунути їй перешкоди у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 2320355400:01:005:0074, 2320355400:01:005:0075.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області № 10 від 22 липня 2021 року вирішено достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 29 вересня 2008 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_4 , кадастровий номер земельної ділянки 2320355400:01:005:0074, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,6296 га за згодою сторін. На підставі зазначено рішення 30 липня 2021 року між Кирилівською селищною радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_4 укладено договір про розірвання договору оренди землі та припинено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:005:0074. При цьому право суборенди земельної ділянки ОСОБА_1 також припинено на підставі договору про розірвання договору оренди землі, серія та номер 163, виданий 30 липня 2021 року.

Встановивши зазначені обставини та відсутність у ОСОБА_1 порушеного права у зв`язку із припиненням права суборенди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог.

Посилання заявника на наявність у неї зареєстрованого права власності на побудовані на орендованих земельних ділянках об`єктів нерухомості: будівлі трансформаторної підстанції та будинку відпочинку за відсутності доказів на підтвердження права власності/оренди земельних ділянок, на яких вони розташовані, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність наявності порушеного у позивача права.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, на який посилається заявник, не застосовується до спірних правовідносин та не може бути підставою для задоволення позову.

З огляду на зазначене, апеляційний суд ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України, відтак скасуванню не підлягає.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не надана належна правова оцінка доводам та вимогам позовної заяви, є необґрунтованими.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання ОСОБА_1 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/1860/16 та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 647/1771/15-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом касаційного перегляду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішень, вважаючи, що апеляційний суд ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сердюченком Володимиром Володимировичем, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Р. А. Лідовець Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник