Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.07.2020 року у справі №202/6217/18

Постанова

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 202/6217/18-ц

провадження № 61-8918св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 04 лютого 2020 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року у складі колегії суддів:

Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2017 року належить право власності

на 45/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями

і спорудами АДРЕСА_1, загальною площею

110,0 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м.

ОСОБА_1 зазначала, що іншим співвласником вказаного домоволодіння

є ОСОБА_2, якому належить 55/100 частини домоволодіння

на підставі договору дарування від 19 жовтня 2004 року.

Домоволодіння поділено в натурі, у загальному користуванні перебувають убиральня - Д, яка фактично зруйнована, та огорожа № 1-10

та мостіння І, ІІ.

Попередньому власнику домоволодіння, ОСОБА_3, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 09 січня 1956 року, згідно рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів від 30 липня 1955 року № 1669, була виділена земельна ділянка

АДРЕСА_2, площею 565,0 кв. м, після перейменування АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зазначала, що разом із набуттям права власності на частину житлового будинку до неї перейшло й право користування земельною ділянкою. Разом із відповідачем вони спільно користувалися земельною ділянкою за їх адресою, при тому, що кожен з них мав окремий вхід до своєї частини будинку і вів окреме господарство. Проте спільне користування земельною ділянкою стало неможливим через неправомірну поведінку відповідача, у зв'язку із чим вона зверталась до органів поліції.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: встановити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, площею 0,0565 га між його співвласниками та виділити у користування

їй земельну ділянку площею 0,0230 га, згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки, згідно із кресленням додатку № 3; виділити

у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0335 га, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки, згідно з кресленням додатку № 3 висновку експерта № ІІ.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Зустрічний позов мотивовано тим, що він разом із ОСОБА_1

є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями

і спорудами АДРЕСА_1. Проте між ними виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, яка була надана попередньому власнику цього домоволодіння для будівництва індивідуального житлового будинку.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_2 просив:

визначити порядок користування земельною ділянкою площею 572,0 кв. м по АДРЕСА_1, шляхом встановлення загального порядку користування співвласниками загальним в'їздом та загальним двором по варіанту № 2 додаток № 3 висновку спеціаліста від 20 вересня 2019 року № 28-19 ОСОБА_4

виділити йому у користування земельну ділянку площею 301,0 кв. м згідно

зі схемою додатку № 3 та ОСОБА_1 виділити у користування земельну ділянку площею 230,0 кв. м згідно зі схемою додатку № 3;

визначити, що до складу його земельної ділянки входить частка земельної ділянки під гаражем з боку вул. Змагання та вздовж вісі 1 від межі будинку та від розташованої скважини між вісями 3-4 до АДРЕСА_1;

визначити, що до складу земельної ділянки ОСОБА_1 виділити частку між вісями 1-3 (до житлової будівлі) і вздовж вісі 4 і межою сусідньої ділянки (без урахування частки ділянки під гаражем, який належить йому);

частку земельної ділянки площею 34,0 кв. м залишити у загальному користуванні, яка знімає питання доступу в бік вул. Змагання з необхідними габаритами проходів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 04 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою

АДРЕСА_1 загальною площею 0,0565 га між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділино у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0230 га, розташовану по АДРЕСА_1, згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно

з кресленням додатку № 3 на аркуші № 12 експертного висновку

від 23 вересня 2018 року.

Виділено у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею

0,0335 га, розташовану по АДРЕСА_1, згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно

з кресленням додатку № 3 на аркуші № 12 експертного висновку

від 23 вересня 2018 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами, фактично ще за часів попереднього перед ОСОБА_1, співвласника, склався порядок користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим на земельній ділянці,

що знаходиться у загальному користуванні, встановлений металевий паркан з гофролисту.

Ураховуючи розмір часток кожного із співвласників у домоволодінні, суд першої інстанції виходив із того, що доцільним буде встановлення порядку користування, запропонованого експертом ОСОБА_5 відповідно

до висновку від 23 вересня 2018 року № 11, а саме: варіант № 1, виділивши

у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0230 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки згідно з кресленням додатку № 3

на аркуші № 12 експертного висновку від 23 вересня 2018 року

та у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0335 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 згідно варіанту № 1 розподілу земельної ділянки згідно з кресленням додатку № 3 на аркуші № 12 експертного висновку від 23 вересня 2018 року.

Суд першої інстанції вважав, що згідно висновку експерта цей варіант проходу через земельну ділянку, якою зараз користується ОСОБА_1, для ОСОБА_2 є оптимальним, оскільки виключає можливість перетину

і зустрічей між співвласниками та членами їх сімей. Також цей варіант забезпечує мінімальний відступ від фактичного порядку користування земельною ділянкою, яка склалася між сторонами. Ширина металевого паркану два метри, що достатньо, щоб зробити прохід (хвіртку) відповідно до державних будівельних норм до земельної ділянки, яка знаходиться

у користуванні ОСОБА_2 зі сторони вул. Змагання, взамін проходу, яким він користується щоб пройти з квартири до входу в гараж

з вул. Змагання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого

2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки між сторонами, ще за часів попереднього перед ОСОБА_1, співвласника, склався порядок користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим

на земельній ділянці, що знаходиться у загальному користуванні, встановлений металевий паркан з гофролисту.

При цьому запропонований експертом ОСОБА_5 відповідно

до висновку від 23 вересня 2018 року № 11, варіант № 1 порядку користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_2

є оптимальним, оскільки виключає можливість перетину і зустрічей між співвласниками та членами їх сімей. Також цей варіант забезпечує мінімальний відступ від фактичного порядку користування земельною ділянкою, яка склалася між сторонами. Ширина металевого паркану два метри, що достатньо, щоб зробити прохід (хвіртку) відповідно до державних будівельних норм до земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 зі сторони вул. Змагання, взамін проходу, яким він користується щоб пройти з квартири до входу в гараж з вул. Змагання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду

та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1,2 частини другої

статті 389 ЦПК України), просив скасувати рішення судів першої

та апеляційної інстанцій й ухвалити судове рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ОСОБА_2 вважає, що його право на користування земельною ділянкою порушено, зокрема при такому поділі земельної ділянки

не враховано того, що він позбавлений можливості в'їзду автомобілем

до свого двору. Також не вирішено питання комунікацій, газопостачання

та водовідведення, у зв'язку із чим вважав запропонований експертом ОСОБА_5 відповідно до висновку від 23 вересня 2018 року № 11, варіант № 1 порядку користування спірною земельною ділянкою

не допустимим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 202/6217/18-ц із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 04 лютого 2020 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів трудящих від 30 липня 1955 року ОСОБА_3 для індивідуального житлового будівництва була виділена земельна ділянка під № АДРЕСА_2, площею 565,0 га, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 79).

09 січня 1956 року було підписано договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності (а. с. 81-83).

Згідно відповіді департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради від 13 вересня

2018 року, рішенням виконкому міської ради депутатів трудящих

від 25 грудня 1956 року № 15112, АДРЕСА_2, була перейменована на АДРЕСА_1 (а. с. 8).

19 жовтня 2004 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2

55/100 частини домоволодіння

АДРЕСА_1, що складається зі житлового будинку А-1 квартира № 2 (1 - кухня, 2,3,4 - житлові), ганок а1,1/2 гаражу В, сарай Г, душ Е, сарай тимчас. З, навіс И, житлова площа 46,0 кв. м, у загальному користуванні: убиральня Д, огорожа № 1-10, мостіння І, ІІ (а. с. 5).

22 березня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу

45/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями

та спорудами які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1. Зазначений будинок має житлову площу 81,2 кв. м, загальну площу 110,0 кв. м. На частку 45/100 домоволодіння приходиться:

у житловому будинку приміщення: 1 - кухня, 2,3,4,5 - житлові кімнати, житловою площею 35,2 кв. м, загальною площею 47,8 кв. м, що поіменована як квартира № 1; ганок а, 1/2 гаражу В, літня кухня Б, погріб під Б, зливна яма № 11, у загальному користуванні: убиральня Д, огорожа № 1-10, мостіння І, ІІ (а. с. 4).

Земельна ділянка, площею 565,0 кв. м, за цією адресою знаходиться

у спільному користуванні співвласників домоволодіння. Між сторонами щодо користування земельною ділянкою постійно виникають сварки

та непорозуміння, склалися неприязні стосунки.

ОСОБА_1 надала висновок судового експерта Рибкіна В. П. № 11 за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження від 23 вересня 2018 року, яким було встановлено, що між співвласниками склався фактичний порядок користування спірною земельною ділянкою загальною площею 0,0565 га, яка надана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1. Проте не пропорційно згідно з ідеальними частками співвласників

у домоволодінні. Ідеальна частка у спільній частковій власності домоволодіння ОСОБА_1 складає 45/100. Ідеальна частка у спільній частковій власності домоволодіння ОСОБА_2-55/100. При цьому межами земельних ділянок є металевий паркан по металевих стовпчиках.

Експертом було запропоновано 2 варіанти користування земельними ділянками, які дають вільний доступ кожному із співвласників до власних квартир як з боку вул.

Змагання, так і з боку школи.

При цьому запропонований експертом варіант проходу для ОСОБА_2 через земельну ділянку, якою на час розгляду справи користування

ОСОБА_1 є самим оптимальним, тому що включає можливість перетину

і зустрічей між співвласниками та членами їх сімей один з одним на площі земельних ділянок, що запропоновані експертом для користування співвласникам домоволодіння. Такий варіант проходу забезпечує мінімальний відступ від фактичного порядку користування земельною ділянкою, який склався між співвласниками (а. с. 9-17).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором,

а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічні положення містить частина 1 статті 120 ЗК України.

Згідно із частиною 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі, споруди.

Відповідно до вимог частини 2 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування території сіл, районів та областей.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що між сторонами, фактично ще за часів попереднього перед ОСОБА_1, співвласника, склався порядок користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим

на земельній ділянці, що знаходиться у загальному користуванні, встановлений металевий паркан з гофролисту та ураховуючи розмір часток кожного із співвласників у домоволодінні, обґрунтовано вважав можливим встановити порядок користування спірною земельною ділянкою

у відповідності до запропонованого експертом варіанту № 1.

При цьому суд правильно вважав, що цей варіант проходу через земельну ділянку, якою зараз користується ОСОБА_1, для ОСОБА_2

є оптимальним, оскільки виключає можливість перетину і зустрічей між співвласниками та членами їх сімей. Також цей варіант забезпечує мінімальний відступ від фактичного порядку користування земельною ділянкою, яка склалася між сторонами. Ширина металевого паркану два метри, що достатньо щоб зробити прохід (хвіртку) відповідно до державних будівельних норм до земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2, зі сторони вул. Змагання, взамін проходу, яким він користується щоб пройти з квартири до входу в гараж з вул. Змагання.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, на яку заявник посилався у касаційній скарзі,

є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти,

що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року було зупинено виконання рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 04 лютого 2020 року та постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 12 травня 2020 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович