Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №761/10499/17

Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 761/10499/17

провадження № 61-32636св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волошина В. О. від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М. від 24 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Печерський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Печерський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9105 від 02 серпня 2015 року, було вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» і Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки на момент вчинення виконавчого напису в проваджені суду перебував позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим сума боргу не була безспірною.

До того ж доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні облікові документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9105 від 02 серпня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на дату вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір з приводу заборгованості за кредитним договором, отже сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не була безспірною.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/10499/17 і витребувано її з Шевченківського районного суду м. Києва.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У грудні 2017 року справу № 761/10499/17 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу № 761/10499/17 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С . Ю .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що на момент звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису банком надано всі передбачені законом документи (оригінал кредитного договору з додатками, додаткова угода № 1, договір про внесення змін та доповнень № 1, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень з доказами її направлення позичальнику тощо), і посилання судів на те, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса між сторонами існував спір, оскільки банком пред`явлено позов про стягнення кредитної заборгованості, саме по собі не означає, що існує спір щодо суми заборгованості та не відповідає вимогам статей 16, 18, 20 ЦК України. Таким чином нотаріус вчинив виконавчий напис відповідно до закону та підстав відмовляти банку у вчиненні виконавчого напису не було, а підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню - відсутні.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 27 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 700002899, зі змінами від 23 січня 2009 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 35 353,54 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом строком до 28 грудня 2019 року.

02 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 9105, яким стягнуто з позивача на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по кредитному договору за період з 28 жовтня 2014 року по 25 червня 2015 року в розмірі 514 797 грн 96 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 475 934 грн 28 коп., заборгованості за відсотками - 34 863 грн 68 коп., витрат стягувача на вчинення виконавчого напису.

Також судами установлено, що 17 липня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором у сумі 510 797 грн 96 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 22 473,03 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 475 934 грн 28 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 1646,22 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 34 863 грн 68 коп.

Заочним рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року вказаний позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 17 лютого 2017 року заочне рішення цього ж суду від 17 вересня 2015 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

За клопотанням ОСОБА_1 вказану справу направлено до Голосіївського районного суду м. Києва, для подальшого розгляду.

Крім того, 31 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» щодо визнання кредитного договору № 700002899 від 27 грудня 2007 року та договору про внесення змін і доповнень № 1 до нього, недійсними у зв`язку із порушенням банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, щодо підвищення відсоткової ставки за кредитом на 2,5% без відома позичальника.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).

Суди попередніх інстанцій, врахувавши, що 17 липня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» з метою стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості звернулось до суду з відповідним позовом, який на час вчинення нотаріусом виконавчого напису від 02 серпня 2015 року розглянуто не було, що спростовує доводи банку про безспірність заборгованості боржника та є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Доводи касаційної скарги з посиланням на дотримання відповідачем пункту 2.3. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур без встановлення безспірної заборгованості боржника.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська