Історія справи

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 125/1806/17

провадження № 61-7313св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року у складі судді Хитрука В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення.

Свої вимоги обгрунтовувало тим, що на підставі договору іпотеки від 16 липня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримало у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Згодом стало відомо, що в зазначеній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_1

Позивач просив суд виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку без надання іншого житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що квартира, яка є предметом іпотеки, та в якій постійно проживає відповідач була придбана нею не за рахунок кредитних коштів, а тому вона не може бути виселена без надання іншого житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, АТ «КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу в якій, просить поновити строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з його пропуском із поважних причин, зокрема, з несвоєчасним отриманням тексту оскаржуваного судового рішення та посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що судами неправильно визначений характер правовідносин між сторонами, не застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належну правову оцінку доводам сторін та доказам, що містяться у справі.

Банк як власник квартири має право вимагати від відповідача усунути перешкоди шляхом її виселення.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року поновлено АК КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, відкрито касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення та витребувано із Барського районного суду Вінницької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору іпотеки від 16 липня 2008 року АТ «КБ «ПриватБанк» набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Квартира, яка була предметом іпотеки набута ОСОБА_1 не за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором, а відповідно до договору дарування від 29 травня 2008 року.

Відповідач зареєстрована та проживає у спірній квартирі.

11 липня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив відповідачу претензію про добровільне звільнення зазначеної квартири протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передання в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють повинно бути зазначено у рішенні суду.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15 зроблено висновок, що «частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

У разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі № 6-3057цс16 зроблено висновок, що «вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку».

Установивши, що квартира, яка є предметом іпотеки була придбана не за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук