Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №0417/12955/2012
Постанова КЦС ВП від 09.08.2023 року у справі №0417/12955/2012

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 0417/12955/2012

провадження № 61-5721св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року в складі судді Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»),

ОСОБА_1, ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є

ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ ODVIGK01420006, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 106 080,00 доларів США, строком до 01 грудня 2015 року, зі сплатою 15,96 % річних. На забезпечення виконання указаних зобов`язань 01 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 0006/Р та 20 жовтня 2010 року між банком та ПАТ «Акцент-Банк» - договір поруки № 167 та, відповідно до умов яких поручителі є солідарними боржниками із ОСОБА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань утворилась заборгованість у розмірі 360 246,62 доларів США, що еквівалентно 2 871 165,55 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2005 року в розмірі 360 246,62 доларів США

(2 871 165,55 грн); стягнути з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн, а також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 950,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 15 листопада 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 2 870 965,55 грн.

Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 950,00 грн витрат за правничу допомогу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

14 серпня 2012 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня

2012 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Індустріального районного рішення м. Дніпропетровська від 15 листопада 2011 року скасовано та справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій (новий розгляд)

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня

2015 року вирішено провести заочний розгляд даної справи.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 29 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 126 589,67 доларів США

(1 008 919,67 грн), яка складається із: 76 401,25 доларів США (608 917,96 грн) - заборгованість за кредитом; 24 748,47 доларів США (197 245,32 грн) - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 225,60 доларів США (25 708,03 грн) - заборгованість за комісією за користування кредитом;

5 000,00 доларів США (39 850,00 грн) - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 62,74 доларів США (500,03 грн) - штраф (фіксована частина);

17 151,61 доларів США (136 698,33 грн) - штраф (процентна складова).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із указаним заочним рішенням, 16 грудня 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті передчасно поданої апеляційної скарги на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 29 жовтня 2015 року, з підстав того, що заявником порушено встановлений статтею 228 ЦПК України 2004 року порядок оскарження заочного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, апеляційний суд, не врахував того, що оскаржуване заочне рішення у даній справі було ухвалено судом першої інстанції повторно, а тому у відповідності до вимог частини третьої статті 232 ЦПК України 2004 року, таке рішення оскаржується у загальному порядку. Заявник вважав, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до порушення його гарантованого конституційного права на апеляційний перегляд судового рішення.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 224 ЦПК України 2004 року передбачено, що у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦПК України 2004 року заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною третьою статті 231 ЦПК України 2004 року передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 232 ЦПК України2004 року повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

З матеріалів справи убачається, що у даній справі 15 листопада 2011 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення.

Не погоджуючись із указаним рішенням, 14 серпня 2012 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подав до Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська заяву про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня

2012 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволено та заочне рішення Індустріального районного рішення м. Дніпропетровська

від 15 листопада 2011 року скасовано, а справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня

2015 року вирішено провести заочний розгляд даної справи.

29 жовтня 2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено повторне заочне рішення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 16 грудня 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу на таке рішення, проте ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року таку скаргу повернуто заявнику як передчасно подану.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до положень статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Таким чином, враховуючи те, що у даній справі було ухвалено повторне заочне рішення та з урахуванням того, що таке рішення оскаржується у загальному порядку, апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що при зверненні до суду апеляційної інстанції зі скаргою на заочне рішення від 29 жовтня 2015 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , порушено порядок оскарження такого рішення, чим порушив наведені вище норми права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права у зв`язку із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2015 року скасувати, справу передати на розгляд до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун