Постанова

Іменем України

19 березня 2018 року

м. Київ

справа № 1512/2-1074/11

провадження № 61-6832 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараш А. А., Заїкіна А. П.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2004 року ОСОБА_10 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 26 серпня 2003 року, укладений між нею і ОСОБА_11, та визнати за нею право власності на будівлю офісного центру по АДРЕСА_1.

У листопаді 2011 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_10, товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море», ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, в якому просили суд: визнати недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; витребувати від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 будівлю офісного центру по АДРЕСА_1; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море» не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 спірною будівлею; виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Чорне море» з будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 та вселити до неї позивачів.

У квітні 2013 року ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, також подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 як на майно спільно набуте під час перебування у шлюбі зі спадкодавцем; визнати за нею право власності на 1/8 частини цієї будівлі у порядку спадкування; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 у порядку спадкування; визнати недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_9 на спірну будівлю; витребувати від ОСОБА_9 на її користь будівлю офісного центру по АДРЕСА_1; стягнути з неї на користь ОСОБА_10 кошти у розмірі 795 тис. грн, що еквівалентно 150 тис. доларів США.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_12 і ОСОБА_9, скасовано державну реєстрацію права власності останнього на будівлю офісного центру по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 як на майно спільно набуте під час перебування у шлюбі з ОСОБА_11 та на 1/8 частини цієї будівлі у порядку спадкування за законом.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/8 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/8 частини будівлі офісного центру по АДРЕСА_1.

Витребувано від ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, будівлю офісного центру по АДРЕСА_1.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, відмовлено.

У червні 2016 року ОСОБА_9 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що на момент ухвалення Київським районним судом м. Одеси рішення від 7 червня 2013 року існували істотні обставини справи, які не були встановлені судом й не були йому відомі. Зокрема, відносно ОСОБА_13 було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, яке постановою Одеської місцевої прокуратури від 18 березня 2016 року № 3 було закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень та те, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 3 червня 2016 року у справі № 522/9206/16-к зобов'язано уповноважених осіб Управління Служби безпеки України в Одеській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про злочин, вказаний у заяві ОСОБА_13 від 17 травня 2016 року щодо постановлення суддею ОСОБА_16. завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови у справі № 1512/2-1074/11, а також низки злочинів проти основ національної безпеки України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року заяву ОСОБА_9 про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в розумінні статті 361 ЦПК України 2004 рокузазначені ОСОБА_9 обставини не є нововиявленими, а вони виниклі після ухвалення судового рішення, які не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року залишено без зміни.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами, а ним фактично оспорюється законність і обґрунтованість рішення суду, а тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що підстав, передбачених статтею 361 ЦПК України 2004 року, для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами немає.

У касаційній скарзі ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2013 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не встановили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, 28 січня 2005 року ОСОБА_12 подарувала йому нежитлову будівлю офісного центру по АДРЕСА_1, про що сторонами було укладено договір дарування, який було нотаріально посвідчено, право власності на вказану будівлю зареєстровано в установленому законом порядку, а тому відповідно до статті 204 ЦК України цей договір є правомірним. Ухвалюючи рішення від 7 червня 2013 року Київський районний суд м. Одеси порушив презумпцію правомірності правочину, визнавши недійсним договір дарування від 28 січня 2005 року. Крім того, суд вказав на неправомірність заволодіння ОСОБА_13 спірним майном, а тому на підставі статті 388 ЦК України витребував це майно. При цьому судом не були встановлені суттєві для справи обставини, які і стали підставою для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Зокрема, те, що відносно ОСОБА_13 було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, яке постановою Одеської місцевої прокуратури від 18 березня 2016 року № 3 було закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року у справі № 522/9206/16-к зобов'язано уповноважених осіб Управління Служби безпеки України в Одеській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про злочин, вказаний у заяві ОСОБА_12 від 17 травня 2016 року щодо постановлення суддею ОСОБА_16. завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови у справі № 1512/2-1074/11, а також низки злочинів проти основ національної безпеки України.

У березні 2018 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_15 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підставою для скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути лише ті обставини, які входять до предмета доказування у справі. Під час розгляду справи до предмета доказування входили обставини вибуття нерухомого майна - будівлі офісного центру по АДРЕСА_1, при цьому, сам факт порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_13 не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом. Крім того, Київський районний суд м. Одеси при ухваленні рішення від 7 червня 2013 року взагалі не посилався на обставини кримінального провадження відносно ОСОБА_13 Також не може бути підставою для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо постановлення суддею ОСОБА_16. завідомо неправосудного рішення у справі № 1512/2-1074/2011, за відсутності обвинувального вироку суду.

Таким чином, за відсутності встановлених процесуальним законодавством підстав для перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, доводи касаційної скарги ОСОБА_9 є нічим іншим, як намаганням домогтися перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У заяві про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами ОСОБА_9 посилався на те, що йому, а також суду першої інстанції під час вирішення справи не було відомо, що відносно ОСОБА_12 було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, яке постановою Одеської місцевої прокуратури від 18 березня 2016 року № 3 було закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року у справі № 522/9206/16-к зобов'язано уповноважених осіб Управління Служби безпеки України в Одеській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про злочин, вказаний у заяві ОСОБА_12 від 17 травня 2016 року щодо постановлення суддею ОСОБА_16. завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови у справі № 1512/2-1074/11, а також низки злочинів проти основ національної безпеки України.

Згідно з частиною першою статті 361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пунктів 1, 2-1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пункті 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох таких умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин на час розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення.

При цьому судами враховані роз'яснення надані судам у пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», в якому зазначено, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені ОСОБА_9 обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 ЦПК України 2004 року. Крім того, ці обставини виникли після ухвалення судового рішення і не впливають на правильність прийнятого судового рішення.

Враховуючи, що інших підстав перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року заява ОСОБА_9 не містить, обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими, суди дійшли обґрунтованого висновку, що підстав, передбачених статтею 361 ЦПК України 2004 року для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, немає.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають, оскільки ОСОБА_9 фактично оспорюється законність і обґрунтованість рішення Київського районного суду м. Одеси від 7 червня 2013 року, яке не є предметом перегляду у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 7 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк