Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

місто Київ

справа № 639/4836/17

провадження № 61-21697св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» на постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» (нова назва - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮНІВЕСТ») (далі - ТОВ «ФК «Ратіо Інвест»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» (далі - ТОВ «Каунт-Про»), про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 20 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та позивачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив йому відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, з лімітом кредитування 9 950 000, 00 дол. США на строк до 20 серпня 2015 року, зі сплатою 13, 5 % річних за користування кредитними коштами.

25 липня 2016 року на електронному майданчику https://etx.com.ua відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу права вимоги ПАТ «Банк Форум» за укладеним з ним кредитним договором. Переможцем аукціону визнано ТОВ «ФК «Ратіо Інвест». 29 липня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» права вимоги за зазначеним кредитним договором.

Станом на день укладення договору про відступлення прав вимоги, як зазначено у договорі, загальний розмір заборгованості складав 47 626 826, 47 грн, що станом на дату укладення договору є еквівалентом 1 920 374, 01 дол. США, та 5 000, 00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 21 530 640, 63 грн, що еквівалентно 868 233, 87 дол. США; заборгованість за процентами - 6 587 924, 35 грн, що еквівалентно 265 661, 35 дол. США; пеня - 19 503 261, 49 грн, що еквівалентно 786 478, 79 дол. США; штраф за порушення умов підпункту 3.3.7 кредитного договору - 5 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 1. 4 договору про відступлення прав вимоги сторони одночасно уклали відповідний договір (відповідні договори) про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення (іпотекою/порукою).

За змістом пункту 5.1 договору про відступлення прав вимоги, відповідно до протоколу № 210645 проведення аукціону в електронній формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України» від 25 липня 2016 року про проведення відкритого аукціону з продажу активів ПАТ «Банк Форум», ціна відступлення права вимоги становить 17 110 232, 70 грн.

Позивач зазначав, що Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, передбачено право брати участь у проведенні конкурсу з реалізації майна банку шляхом відступлення права вимоги за різними договорами виключно банкам та фінансовим установам, які мають ліцензії на право надання кредитів. Наявність у такої особи свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про право фінансової установи надавати фінансові кредити за рахунок власних коштів (але відсутність при цьому ліцензії на право надання кредитів) не є достатньою підставою для взяття участі такою установою у проведенні конкурсу з реалізації майна банку шляхом відступлення права вимоги за кредитними договорами. ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» на момент укладення договору про відступлення прав вимоги не мало ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на право надання кредитів.

Крім того, у ПАТ «Банк Форум» не існувало вимоги до позивача та поручителя - ТОВ «Будинок Тканин», у тому обсязі, який було відступлено на користь ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», тобто обсяг прав вимоги, що були відступлені, не відповідав вимогам щодо наявності та дійсного обсягу прав, що можуть передаватися первісним кредитором новому кредитору.

У договорі про відступлення прав вимоги (пункт 1.2) зазначено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Форум» складає 47 626 826, 47 грн, що еквівалентно 1 920 374, 01 дол. США (у тому числі й пеня). Проте рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «Будинок Тканин» про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено у стягненні пені повністю. Отже, на момент укладення договору про відступлення прав вимоги не існувало вимоги до ОСОБА_1 та ТОВ «Будинок Тканин» у тому обсязі, в якому їх було відступлено на користь ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», тобто обсяг права вимоги, що відступлено, не відповідав вимогам щодо наявності та дійсності обсягу прав, які передавалися новому кредитору.

З посиланням на статті 203, 215, 227 ЦК України ОСОБА_1 просив визнати договір про відступлення прав вимоги недійсним.

У подальшому, ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначав, що відступлення ПАТ «Банк Форум» на користь ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» суми пені у розмірі, який суперечить вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», призвело до незаконного збільшення вимог до споживача. За наявності заборгованості за кредитом та процентами, що становить 28 118 564, 98 грн, нарахована пеня складала 19 503 261, 49 грн, що перевищувало суму основного зобов`язання у понад 50, 00 %.

Також позивач з посиланням на вимоги статті 514 ЦК України зазначав, що оскільки ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» набуло право вимоги за договором банківського кредиту (стаття 1054 ЦК України), то така особа, як новий кредитодавець, повинна мати дозвіл (ліцензію) на надання фінансових послуг з кредитування. Відсутність у ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями фактично змінює обсяг прав ОСОБА_1 , позбавляючи його права, а за кредитним договором - обов`язку, здійснювати сплату коштів за кредитним договором у валюті кредитного договору (доларах США), через зміну без згоди споживача валюти платежу.

Позивач також стверджував, що неправильно враховано курс валюти при відступленні права вимоги, що вплинуло на дійсність вимогу.

Під час визначення розміру відступленого права не враховано обставини припинення кредитного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, 13 березня 2014 року ним набуто право вимоги до ПАТ «Банк Форум» за договорами банківського рахунку на загальну суму 5 028 354, 80 грн, що є еквівалентом 541 714, 32 дол. США. Залишок кредитної заборгованості за кредитним договором складав 868 233, 87 дол. США. У зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог припинилися його зобов`язання перед ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором на суму 541 714, 32 дол. США, а залишок зобов`язання складав 326 519, 55 дол. США. Цей факт не враховано під час укладення оспорюваного договору між відповідачами. Також не були зараховані зустрічні однорідні його вимоги щодо наявності у нього грошових коштів на його власному рахунку у ПАТ «Банк Форум» у розмірі 58 943, 19 грн.

Такі обставини призвели до відступлення права вимоги у розмірі, якого не існувало, що є істотною умовою договору купівлі-продажу права вимоги, тому договір має бути визнаний недійсним.

Також ПАТ «Банк Форум» безпідставно нараховано проценти та пеню, що входили до складу відступленого права вимоги, оскільки не враховано обмеження, встановлені пунктом 4 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, розмір його заборгованості за кредитним договором не визначений і є предметом розгляду Шевченківського районного суду міста Києва у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» (тепер - ТОВ «ФК «Ратіо Інвест») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому ТОВ «ФК «Ратіо Інвест», посилаючись на розмір права вимоги до ОСОБА_1 за договором у розмірі 47 626 826, 47 грн, шляхом укладення договору купівлі-продажу 20 січня 2017 року з ТОВ «Каунт-Про» у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки майнового поручителя ОСОБА_2 .

Під час укладення договору про відступлення прав вимоги представник ПАТ «Банк Форум» Явтушенко Д. С. діяв з перевищенням своїх повноважень, а зміст довіреності, посвідченої 03 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О., не надавав представникові необхідного обсягу повноважень на укладення такого договору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги, укладений 29 липня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Ратіо Інвест».

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідачі позов не визнали, вважали його необґрунтованим, таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року у складі судді Єрмоленко В. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що між сторонами договору про відступлення прав вимоги ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «ФК Ратіо Інвест» досягнута згода з приводу усіх істотних умов договору, оспорюваний договір спрямований на набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства; під час укладення договору відповідно до вимог частини першої статті 627 ЦК України волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-4612св19).

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року № 159-Ф, укладений між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ратіо Інвест», недійсним.

Судове рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що оспорюваний договір відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року № 159-Ф має ознаки договору факторингу, за яким ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» передало грошові кошти ПАТ «Банк Форум» як клієнту, за що отримало право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а банк, як клієнт, отримав грошові кошти, за що передав право вимоги до боржника та сплатив плату за отримані кошти. Цією платою є різниця між розміром заборгованості 47 626 826, 47 грн і сплаченою фактором сумою 17 110 232, 70 грн, тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну її відступлення. При цьому апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

У ПАТ «Банк Форум» станом на момент укладення спірного договору про відступлення прав вимоги 29 липня 2016 року не існувало вимоги до ОСОБА_1 у тому обсязі, який було відступлено банком на користь TOB «ФК «Ратіо Інвест», а обсяг прав вимоги, що були відступлені банком на користь останнього, не відповідав вимогам щодо наявності та дійсності обсягу прав, що можуть передаватися первісним кредитором новому кредитору. Нарахування відсотків та пені на заборгованість позивача банком, ПАТ «Банк Форум», відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент початку ліквідації банку), не могло здійснюватися. Таким чином, фактично відбулося відступлення неіснуючого обсягу права вимоги, зокрема, у частині відступлених процентів та пені, оскільки відступлення неіснуючого права вимоги свідчить про відсутність предмета договору, його невідповідність вимогам закону. При цьому апеляційний суд навів посилання на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Наявність у Статуті та додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи TOB «ФК «Ратіо Інвест» зазначення про право надання кредитів за рахунок власних коштів не нівелює та не дозволяє відступати від вимог Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку. Зазначене Положення встановлювало імперативні вимоги до осіб, які мають право брати участь у проведенні конкурсу з реалізації майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, зокрема, обов`язкову наявність ліцензій на право надання кредитів, якої у TOB «ФК «Ратіо Інвест» станом на 25 та 29 липня 2016 року не існувало, а згідно з частиною першою статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Доводи позивача про необхідність зарахування суми зустрічних однорідних вимог на суму 5 028 354, 80 грн є безпідставними, оскільки відповідно до листа від 09 серпня 2018 року № 3138/2 ПАТ «Банк Форум» банком не отримано від позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні (про відступлення права вимоги) та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, поданої TOB «ФК «Ратіо Інвест»

У касаційній скарзі TOB «ФК «Ратіо Інвест»просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга TOB «ФК «Ратіо Інвест» обґрунтовувалася тим, що оспорюваний договір відступлення прав вимоги є договором цесії, а не договором факторингу, оскільки він припинив свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив його вартість, відсутнє фінансування однією стороною іншої сторони, покупець визначався через електронний аукціон. Посилання апеляційного суду на неможливість нарахування банком боржнику процентів і пені після пред`явлення до останнього вимоги, є безпідставними, оскільки суперечать умовам кредитного договору та положенням законодавства. Положення пункту 4 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки вони застосовуються у правовідносинах за умови, коли саме банк, який перебуває на стадії ліквідації, є боржником перед своїм контрагентом. Відповідно до статуту TOB «ФК «Ратіо Інвест» та додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 17 серпня 2015 року товариство мало право надавати фінансові кредити за рахунок власних коштів, така діяльність не потребувала отримання відповідної ліцензії на момент укладення оспорюваного договору. Рішенням Комітету з питань організації продажу активів від 03 лютого 2016 року № 09/16 про затвердження умов продажу та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 лютого 2016 року № 131/1, якими визначені та затверджені умови продажу права вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 за кредитним договором, не встановлено будь-яких інших вимог до учасників конкурсу, зокрема вимог щодо обов`язкової наявності ліцензій. Таким чином, TOB «ФК «Ратіо Інвест» правомірно брало участь у відкритих торгах з продажу права вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 за кредитним договором. Також заявник посилається на те, що ПАТ «Банк Форум» ліквідовано і як юридичну особу з 04 липня 2019 року припинено, на що суд уваги не звернув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, поданої ТОВ «Каунт-Про»

У касаційній скарзі ТОВ «Каунт-Про» просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Каунт-Про» обґрунтовувалася тим, що невірний розрахунок заборгованості позивача за процентами чи пені за кредитним договором на день відступлення права вимоги за ним не входить до предмета доказування, їх розмір підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості. Посилання позивача на виконання частини зобов`язань за кредитним договором є безпідставними, оскільки у справі про недійсність договору про відступлення вимог ці обставини також не входять до предмета доказування. Преюдиційним судовим рішенням господарського суду встановлено законність укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги.

На час укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги ліцензійних умов провадження господарської діяльності з наданням фінансових послу, у тому числі на кредитування, не існувало, оскільки лише 07 грудня 2016 року були затверджені ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Тобто з вини держави TOB «ФК «Ратіо Інвест» було позбавлено можливості отримати таку ліцензію.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційні скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи TOB «ФК «Ратіо Інвест», ТОВ «Каунт-Про» висновків суду не спростовують. Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку затверджено вимогу про обов`язкову наявність ліцензій на право надання кредитів, якої у TOB «ФК «Ратіо Інвест» не існувало, тому товариство не мало право брати участь у проведенні конкурсу з реалізації майна неплатоспроможного банку. Станом на 26 і 29 липня 2016 року було чинним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 жовтня 2005 року № 4802 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2005 року за № 1459/11739. Зазначеними ліцензійними умовами були передбачені вимоги, обов`язкові для виконання кредитними установами як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії, тобто були передбачені можливості та встановлено діючий механізм видачі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензій на право надання кредитів. Положеннями кредитного договору було встановлено умови щодо сплати процентів та пені лише у межах строку його дії, інших домовленостей між сторонами не існувало. Необґрунтоване збільшення обсягу прав вимоги нового кредитора до позивача порушує його права.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами Верховного Суду від 05 грудня 2019 року та від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду м. Харкова.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 серпня 2008 року між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0435/08/01-CLNv, відповідно до якого, з урахуванням додаткового договору від 28 грудня 2009 року, банк відкрив позичальнику ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950 000, 00 дол. США строком до 20 серпня 2015 року під 13, 5 % річних.

Постановою Правління НБУ від 13 березня 2014 року № 135 ПАТ «Банк Форум» віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв`язку з чим 14 березня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 про початок виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року.

25 липня 2016 року на електронному майданчику ТОВ «Електронні торги України» відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу права вимоги ПАТ «Банк Форум» за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № 0435/08/01-CLNv, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , а також правами вимоги за договорами забезпечення. Переможцем аукціону визнано ТОВ «ФК «Ратіо Інвест».

29 липня 2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Ратіо інвест» укладено договір про відступлення прав вимоги № 159-Ф, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору від 20 серпня 2008 року № 0435/08/01-CLNv та у зв`язку з ним, а новий кредитор прийняв зазначені права вимоги.

Новий кредитор після переходу до нього прав вимоги стає кредитором за кредитним договором і договорами забезпечення та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за кредитним договором або у зв`язку з ним. Права кредитора за кредитним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги та можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога). Новий кредитор набуває статусу кредитора за кредитним договором, договорами поруки та статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором. Станом на день укладення сторонами цього договору загальний розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором становить 47 626 826, 47 грн, що складає за курсом НБУ на день укладання договору 1 920 374, 01 дол. США, та 5 000, 00 грн, з яких за основною сумою кредиту 21 530 640, 63 грн, що складає 868 233, 87 дол. США, заборгованість за процентами 6 587 924, 35 грн, що за курсом НБУ становить 265 661, 35 дол. США. Крім того, пеня - 19 503 261, 49 грн або 786 478, 79 дол. США в еквіваленті та штраф за порушення умов підпункту 3.3.7 кредитного договору у сумі 5 000, 00 грн (пункт 1.2 договору про відступлення прав вимоги).

Згідно з пунктом 1.4 договору відступлення сторони домовилися та зобов`язуються з метою захисту інтересів нового кредитора, одночасно укласти відповідний договір (відповідні договори) про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення (іпотекою/порукою), а саме: договором іпотеки (майнової поруки) від 20 серпня 2008 року з усіма змінами, доповненнями і додатками, укладеним з ОСОБА_2 , договором поруки від 20 серпня 2008 року з усіма змінами, доповненнями і додатками, укладеним з ТОВ «Будинок Тканин», договором поруки від 20 серпня 2008 року з усіма змінами, доповненнями і додатками, укладеним з ОСОБА_2 , договором поруки від 26 серпня 2008 року з усіма змінами, доповненнями і додатками, укладеним з ОСОБА_1 .

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо правової природи договору про відступлення права вимоги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Отже, ознаками договору факторингу є: 1) фактор (новий кредитор) надає послуги з фінансування діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів; 2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор); 3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі № 756/668/15-ц (провадження № 61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18). Підстав відступити від зазначеного висновку судом не встановлено.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, а також положення частини п`ятої статті 411 ЦПК України, врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року при попередньому скасуванні судового рішення апеляційного суду, дійшов висновку про те, що оспорюваний договір відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року має ознаки договору факторингу, оскільки за цим договором ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» передало грошові кошти ПАТ «Банк Форум» як клієнту, за що отримало право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а банк, як клієнт, отримавши грошові кошти, передав право вимоги до боржника і сплатив за отримані кошти. Цією платою є різниця між розміром заборгованості 47 626 826, 47 грн і сплаченою фактором сумою 17 110 232, 70 грн, тобто розмір грошової вимоги значно перевищує ціну її відступлення.

Водночас, встановивши, що між сторонами укладений договір факторингу, суд апеляційної інстанції не обґрунтував, яким чином це впливає на правомірність укладеного договору. На момент укладення договору ТОВ «ФК «Ратіо Інвест» мало статус фінансової установи, отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи та відповідно до додатка мало право здійснювати операції з факторингу.

З урахуванням наведеного доводи касаційних скарг у цій частині визнає частково обґрунтованими.

Щодо відступлення права неіснуючої вимоги та майбутньої вимоги

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) також викладено правові висновки про те, що після направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості та, відповідно, припинення дії кредитного договору права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості у кредитному зобов`язанні, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами не існує домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Оскільки кредитодавець самостійно, на власний розсуд, скориставшись своїм правом, достроково припинив на майбутнє дію кредитного договору та змінив строк кредитування, то за відсутності належної правової підстави (яка через власні дії кредитодавця є такою, що припинена), відсутні й підстави для нарахування процентів та пені.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2015 року у справі № 910/5718/15-г за позовом ПАТ «Банк Форум» до TOB «Будинок Тканин» про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишеним у силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2016 року, було відмовлено ПАТ «Банк Форум» у стягненні пені в повному обсязі. Проте ця сума включена в право вимоги.

Судом у цій справі установлено, що відповідно до вимоги про дострокове виконання зобов`язань від 08 серпня 2014 року заборгованість на 04 серпня 2014 року за кредитним договором становить: за тілом кредиту - 868 233, 87 дол. США; прострочені проценти у розмірі 36 845, 62 дол. США; строкові проценти у розмірі 10 249, 98 дол. США; пеня у розмірі 371 362, 97 грн.

У оспорюваному договорі відступлення прав вимоги від 29 липня 2016 року встановлено заборгованість за сумою кредиту у розмірі 868 233, 87 дол. США, за процентами і пенею у розмірі 265 661, 35 дол. США та 786 478, 79 дол. США відповідно на дату укладення договору.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що у ПАТ «Банк Форум» на момент укладення оспорюваного договору про відступлення прав вимоги не існувало вимоги до позивача в обсязі, відступленому банком на користь TOB «ФК «Ратіо Інвест», а обсяг прав вимоги, що були відступлені банком на користь останнього, не відповідав вимогам щодо наявності та дійсності обсягу прав, які можуть передаватися первісним кредитором новому кредитору.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідно до положень пункту 4 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент початку ліквідації банку) ПАТ «Банк Форум» не могло здійснюватися нарахування відсотків та пені на заборгованість позивача.

Водночас Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Визначаючи, що зобов`язання переходить до нового кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, необхідно враховувати, що відступлення таких прав є неможливим лише стосовно недійсних вимог (тобто лише в разі недійсності самого правочину, в силу якого виникло кредитне зобов`язання).

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань.

Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов`язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають із договору, укладеного первісним кредитором з боржником, окрім тих, що нерозривно не пов`язані з особою первісного кредитора.

З урахуванням наведеного доводи касаційних скарг у цій частині визнає частково слушними.

Оцінка обов`язковості наявності ліцензії для участі в конкурсі з реалізації майна банку

Верховний Суд зробив висновок, наявність ліцензії є обов`язковою умовою для участі фінансової установи у конкурсі з реалізації майна банків під час проведення ліквідаційної процедури, на підставі такого.

Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом (частина п`ята статті 4 ЦК України).

У межах своїх функцій та повноважень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами (стаття 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 10 частини першої та пункту 1 частини п`ятої статті 12, а також на виконання пункту 13 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила затвердити Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (рішення від 05 липня 2012 року № 2).

Пунктом 5.11. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, як спеціального нормативного акту, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури, унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Тобто пунктом 5.11. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку встановлено, що право брати участь в проведенні конкурсу з реалізації майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами мають право виключно банки та фінансові установи, які мають ліцензії на право надання кредитів.

З врахуванням наведених положень, зокрема пункт 5.11. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку містить загальнообов`язкову норму права про обов`язковість наявності ліцензії як умови участі фінансової установи у конкурсі з реалізації майна банку. За своєю правовою природою наведене правило є нормою цивільного законодавства, що має імперативний характер та виключає можливість відступлення від такого правила, порушення якого призводить до порушення загальних вимог чинності правочинів за статтею 203 ЦК України.

Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містить жодних виключень щодо того, що учасник конкурсу може не мати ліцензії на право надання кредитів чи цей документ може бути замінений іншим.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про те, що наявність у Статуті та додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи TOB «ФК «Ратіо Інвест» зазначення про право надання кредитів за рахунок власних коштів не дозволяє відступати від вимог Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку встановлювало імперативні вимоги до осіб, які мають право брати участь у конкурсі з реалізації майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі наявність ліцензій на право надання кредитів, якої у TOB «ФК «Ратіо Інвест» на час укладення оспорюваного правочину не було, а відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Із зазначеною правовою позицією погодився Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у листі від 30 серпня 2016 року № 27-36182/16, у якому зазначено про те, що право брати участь у проведенні конкурсу з реалізації майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами мають право виключно банки та фінансові установи, які мають ліцензії на право надання кредитів, і по-іншому застосовувати підпункт 5.11. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку немає жодних підстав.

Посилання у касаційній скарзі ТОВ «Каунт-Про» на те, що на час укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі на кредитування, не існувало, є безпідставними, оскільки станом

на 26 і 29 липня 2016 року було чинним розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 жовтня 2005 року № 4802 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами», яким були передбачені вимоги, обов`язкові для виконання кредитними установами як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії.

Доводи касаційної скарги TOB «ФК «Ратіо Інвест» про неврахування обставин, що мають преюдиційний характер і встановлені рішенням Господарського суду міста Києві від 11 жовтня 2016 року у справі № 910/16263/16, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У справі, яка переглядається, встановлювалися і досліджувалися обставини правової природи договору відступлення прав, незаконне нарахування процентів і пені після припинення основного зобов`язання тощо, які не були предметом розгляду у згаданій справі господарського суду.

Доводи касаційної скарги TOB «ФК «Ратіо Інвест» про те, що ПАТ «Банк Форум» ліквідовано і як юридичну особу з 04 липня 2019 року припинено, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки заявник не зазначив та не довів, яким чином це впливає на законність рішення, що оскаржується.

Крім того, посилаючись на зазначені обставини, TOB «ФК «Ратіо Інвест» не просить Верховний Суд про закриття провадження у справі, а виклала свою процесуальну вимогу з проханням про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами. Одночасно Верховний Суд визнає помилковим посилання та висновки суду апеляційної інстанції як на підставу недійсності оспорюваного договору на те, що між сторонами укладений договір факторингу, а також що за цим договором відступлений неіснуючий обсяг зобов`язань.

Правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до встановлених імперативних правил право брати участь у проведенні конкурсу з реалізації майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами мають виключно такі банки та фінансові установи, які мають ліцензії на право надання кредитів.

Проте, враховуючи, що недоліки зазначеного рішення не впливають на правильність ухваленого рішення у справі в цілому, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги остаточних висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунт-Про» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко