Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 361/6817/16-ц

провадження № 61-12121св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство»,

відповідачі: Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Постол Наталія Іванівна, Броварська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Постол Н. І., Броварська районна державна адміністрація Київської області (далі - Броварська РДА), про визнання недійсним рішення сільської ради та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2012 року № 953 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність в межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради» затверджено проект землеустрою, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-проект-стиль» (далі - ТОВ «Агро-проект-стиль»), щодо відведення земельних ділянок загальною площею 3,7000 га у власність 16-ти громадянам для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель державної власності в с. Рожни, Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області та передано у власність указаним громадянам земельні ділянки загальною площею 3,7000 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (згідно додатку) в с. Рожни Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області.

Указаним рішенням Рожнівської сільської ради відведено у власність громадянам наступні земельні ділянки:

- ОСОБА_2 відведено та передано у власність земельну ділянку площею 0, 2500 га, з кадастровим номером 3221287201:01:121:0067, що розташована на території АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером: 9221287201:01:121:0066, що розташована на території АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером: 3221287201:01:121:0070; що розташована на території АДРЕСА_1 .

Згодом вищевказані земельні ділянки перейшли до ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідно до інформації ДП «Вищедубечанське лісове господарство» зазначені земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду та перебувають у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 10 квітня 1998 року Серії ІІ-КВ № 000989.

Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало дозволу на вилучення даної земельної ділянки лісового фонду, зміни цільового призначення земель не проводилось.

Таким чином, прокурор просив рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2012 року № 953 визнати недійсним у частині відведення спірних земельних ділянок та передачі їх у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки скасувати, а земельні ділянки витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року позов задоволено; визнано недійсним рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2012 № 953 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність у межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області» в частині виділення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться на території АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,2500 га, що знаходиться на території АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2500 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Постол Н. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер: 2296170 від 16 травня 2013 року; індексний номер: 2295237 від 16 травня 2013 року; індексний номер 2293279 від 16 травня 2013 року. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельні ділянки: кадастровий номер: 3221287201:01:121:0066, площею 0,2500 га; кадастровий номер: 3221287201:01:121:0067, площею 0,2500 га; кадастровий номер: 3221287201:01:121:0070, площею 0, 2500 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок незаконних рішень сільської ради порушено право держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на землі лісогосподарського призначення, якими всупереч закону розпорядився орган державної влади з перевищенням передбачених законом повноважень. Зважаючи на те, що відповідачем право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними і скасування рішення про державну реєстрацію, а також витребування земельних ділянок на користь держави.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно задовольнили позов, оскільки у прокурора не було підстав представляти інтереси держави в особі державних компаній. Посилається на те, що висновок експерта № 42/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 24 вересня 2018 року є неналежним доказом у справі, оскільки в основу експертизи покладено недостовірні дані. Так, експертом порушувалося клопотання про надання йому документації із землеустрою розроблену для видачі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» державного акту на право постійного користування землею від 10 квітня 1998 року, однак державним підприємством експерту було надано документацію із землеустрою, яка виготовлена у 2014 році, відповідно до якої земельна ділянка має іншу площу та конфігурацію ніж та, що передбачена державним актом від 10 квітня 1998 року. Крім того, вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що про передачу земельних ділянок у власність громадянам ДП «Вищедубечанське лісове господарство» дізналося у 2014 році. Інформація про реєстрацію права власності на земельні ділянки відображалася у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав з 16 травня 2013 року, а доступ до вказаних ресурсів мали і ДП «Вищедубечанське лісове господарство» і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Вказує, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, тому не може відповідати за помилки державних органів при прийнятті ними відповідних рішень.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ДП «Вищедубечанське лісове господарство» подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі оскаржувані судові рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року справу № 361/6817/16-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2012 року № 953 від «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність в межах с. Рожни, на території Рожнівської сільської ради» затверджено проект землеустрою, розроблений ТОВ «Агро-проект-стиль», щодо відведення земельних ділянок загальною площею 3,7000 га у власність 16-ти громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за рахунок земель державної власності в с. Рожни, Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області та передано у власність вказаним громадянам земельні ділянки загальною площею 3,7000 га для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (згідно додатку) в с. Рожни Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області.

Вказаним рішенням Рожнівської сільської ради відведені у власність громадянам наступні земельні ділянки:

- ОСОБА_2 відведено та передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 3221287201:01:121:0066, що розташовується на території АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 відведено та передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером: 9221287201:01:121:0067, що розташовується на території АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 відведено та передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером: 3221287201:01:121:0070; що розташовується на території АДРЕСА_1 .

На підставі указаного рішення Рожнівської сільської ради 29 грудня 2012 року видані державні акти на право власності на земельну ділянку: ОСОБА_2 - державний акт серії ЯЙ №932544 на земельну ділянку з кадастровим номером 9221287201:01:121:0066, ОСОБА_3 - державний акт серії ЯЙ №932543 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0067, ОСОБА_4 - державний акт серії ЯЙ №932555 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0070.

Окрім цього, на підставі вказаного рішення Рожнівської сільської ради приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І. 16 травня 2013 року внесено відомості про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221287201:01:121:0066, індексний номер 2292625; на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0067 індексний номер 2292896; на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0070, індексний номер: 2293279.

У подальшому, вказані земельні ділянки перейшли до ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема:

право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0066, площею 0,2500 га перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2013 року № 846, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І., на підставі чого внесені відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 травня 2013 року № 2295237;

право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0067, площею 0,2500 га перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2013 року № 848, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І., на підставі чого внесені відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2296170 від 16 травня 2013 року;

право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:01:121:0070 перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2013 року № 850, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Постол Н. І., на підставі чого внесені відомості про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2297543 від 16 травня 2013 року.

Як убачається із державного акту на право постійного користування землею, виданого 10 квітня 1998 року, Вищедубечанському держлісгоспу на території Рожнівської сільської ради Броварського району надано у постійне користування 334,2 га землі в межах згідно з планом землекористування, землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства, відповідно до рішення 17 сесії 22 скликання Рожнівської сільської ради народних депутатів від 11 лютого 1998 року.

20 листопада 2015 року ДП «Вищедубечанське лісове господарство» звернулося до прокуратури Київської області із заявою про злочин, в якій вказало, що на землях державного лісового фонду наданих у постійне користування у кварталі 905, виділ 11, 12 Хотянівського (Лівобережного) лісництва в адміністративних межах Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області відбувається грубе порушення діючого законодавства, а саме прикриваючись незаконно виданими державними актами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія сервіс ЛТД» намиває з річки Десна на землі державного лісового фонду пісок, чим забруднює землі та знищує будь-яку рослинність і природні ландшафти у безпосередній близькості річки Десна. У зв`язку з чим просило повернути незаконно вилучені землі державного лісового фонду у державну власність, припинити знищення природних ландшафтів намивом та складуванням піску, а також притягти до відповідальності винних осіб.

Згідно із листом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 01 липня 2016 року за № 04-36/1396 земельні ділянки, в тому числі, за кадастровими номерами 3221287201:01:121:0066, площею 0,2500, 3221287201:01:121:0067 площею 0,25 га, та 3221287201:01:121:0070, площею 0,25 га, що розташовані на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області та знаходяться у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», яке підпорядковане управлінню. Останнє та ДП «Вищедубечанський лісгосп» не надавали погодження на вилучення даних земельних ділянок з лісового фонду та зміни цільового призначення.

Земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221287201:01:121:0066, 3221287201:01:121:0067, 3221287201:01:121:0070, що розташовані на території села Рожни, повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та розташовані у Лівобережному лісництві, квартал 905, виділ 7,8,9 (за матеріалами лісовпорядкування 2004 року - Пірнівське лісництво, квартал 181), що підтверджується відповіддю Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 30 червня 2016 року за № 422.

Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» 13 серпня 2018 року звернулося до судового експерта Савчак В. В. (свідоцтво від 16 листопада 2012 року № 1595, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) із клопотанням про проведення судової земельно-технічної експертизи, в ході якої просило надати відповідь на наступні питання: чи накладаються (повністю або частково) земельні ділянки площею, в тому числі з кадастровими номерами 3221287201:01:121:0066, 3221287201:01:121:0067, 3221287201:01:121:0070 на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згідно державного акта на право постійного користування землею від 10 квітня 1998 року серії ІІ-КВ № 000989? Якщо так, то в якій площі?

Згідно із висновком експерта № 42/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 24 вересня 2018 року, яка проведена судовим експертом Савчак В. В., земельні ділянки, в тому числі, за кадастровими номерами 3221287201:01:121:0067, площею 0,2500, 3221287201:01:121:0066 площею 0,25 га, та 3221287201:01:121:0070, площею 0,25 га, повністю розташовані в межах земель, що перебувають у користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту б) частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі лісогосподарського призначення.

У частині третій статті першої Лісового кодексу (далі - ЛК України) визначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (частина шоста статті 1 ЛК України).

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно із статтею 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У частині першій статті 57 ЗК України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

За змістом частини другої статті 57 ЗК України порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом ділянкою (пункти а, б).

Відповідно до частини першої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що підставою для передання особі у приватну власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні землекористувача, є її вилучення за згодою цього землекористувача на підставі рішення органів державної влади, тобто обов`язковою умовою є згода землекористувача на вилучення земельної ділянки та відповідне рішення органу держаної влади.

Дослідивши наявні у справі докази, суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згоди на вилучення у нього земельних ділянок з кадастровим номерами 3221287201:01:121:0067, площею 0,2500, 3221287201:01:121:0066 площею 0,25 га, та 3221287201:01:121:0070, площею 0,25 га, що розташовані на території села Рожни Броварського району Київської області, які перебувають у його користуванні, не надавало.

Будь-яких доказів прийняття такого рішення щодо вилучення вказаних земельних ділянки у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» Рожнівською сільською радою теж не приймалося.

Отже, спірні земельні ділянки вибули із власності держави у порушення норм і вимог чинного законодавства, оскільки рішення відповідного органу самоврядування чи органу державної влади про її вилучення у встановленому законом порядку не приймалося.

У статті 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (пункти а, в).

Відповідно до частин другої-третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про визнання недійсним рішення Рожнівської сільської ради від 26 грудня 2012 року № 953 у частині виділення та передачі у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею по 0,25 га.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновок експерта № 42/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 24 вересня 2018 року, є неналежним доказом, оскільки в основу висновку покладені недостовірні дані - є безпідставним.

Під час проведення експертизи експерт досліджував надані поземельні книги, відкриті управлінням Держземагенства у Броварському районі від 29 грудня 2012 року, в тому числі щодо спірних земельних ділянок, які містять кадастрові плани досліджуваних земельних ділянок, та державний акт на право постійного користування землею від 10 квітня 1998 року № серії ІІ-КВ № 000989.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку таким доводам відповідача та встановили, що стороною не надано жодних доказів на спростування вищевказаного висновку експерта. Крім того, відповідач не порушував клопотання про призначення повторної експертизи для вирішення питання чи накладаються спірні земельні ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні державного підприємства.

У статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідачем право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними і скасування рішення про державну реєстрацію, а також витребування земельних ділянок на користь держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій установлено, що про передачу спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ДП «Вищедубечанське лісове господарство» дізналося у ході моніторингу Публічної кадастрової карти України у 2014 році, про що наголошувалось у листі до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Київській області від 15 квітня 2014 № 09-01/182. У зв`язку з відсутністю дієвого реагування з цього приводу, директор ДП «Вищедубечанське лісове господарство» звернувся до прокуратури Київської області із заявою про злочин. Про допущені Рожнівською сільською радою порушення вимог земельного та лісового законодавства прокуратура довідалася у листопаді 2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшли висновків про те, що початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 2014 року, коли ДП «Вищедубечанське лісове господарство» дізналось про факт незаконного вилучення Рожнівською сільською радою Броварського району земельної ділянки лісогосподарського призначення та передачі її у приватну власність.

Із даним позовом прокурор звернувся до суду 30 листопада 2016 року, тобто в межах трирічного строку з моменту коли стало відомо про порушення відповідачем Рожнівською сільською радою Броварського району Київської області вимог земельного та лісового законодавства.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора не було підстав представляти інтереси державного підприємства.

Частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Верховний Суд зазначає, що факт незвернення до суду Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з відповідним позовом, який би мав захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані суб`єкти неналежно виконують свої повноваження.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року зупинено виконання та дію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює виконання та дію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416,436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання та дію рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов