Ухвала КЦС ВП від 17.07.2019 року у справі №263/5853/13-ц

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 263/5853/13-ц

провадження № 61-12098св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 рокуу складі колегії судді: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договорому розмірі 463 627,81 грн.

Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11391219000, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 37 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних. Строк дії договору визначений з 05 вересня 2008 року до 05 вересня 2023 року включно.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 та ОСОБА_3 укладені договори поруки № 227443 і № 227442 відповідно, згідно з якими поручитель у випадку невиконання боржником умов договору несе солідарну відповідальність. ОСОБА_1 умови кредитного договору виконувала неналежним чином, неодноразово повідомлялася про необхідність своєчасного виконання умов договору.

У зв`язку з порушенням строків виконання умов кредитного договору станом на 29 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 463 627,81 грн, яка складається з: 293 951, 21 грн - заборгованості за кредитом; 36 948,20 грн - простроченої заборгованості за кредитом; 169 676,61 грн. - заборгованості за відсотками, з яких прострочена заборгованість складає 56 586,68 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях. До ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від відповідачів виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м Харкова від 28 липня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2017 року, визнано припиненою поруку за договором поруки № 227442 від 05 вересня 2008 року між АТ «УкрСибБанк» і ОСОБА_3 та за договором поруки від 05 вересня 2008 року № 227443, укладеним між АТ «УкрСибБанк» і ОСОБА_3 .

Судом неодноразово здійснювався виклик та повідомлення про обов`язкову участь представника позивача в судовому засіданні для надання пояснень щодо предмету спору, надання належних доказів, але позивачем проігноровано ці вимоги. Позивачем не надано суду оригінал кредитного договору від 05 вересня 2008 року № 11391219000, надано копію з фотокопії виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року та копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, не надано суду оригінал зазначеного договору купівлі-продажу прав вимоги. Крім того, не надано суду належним чином посвідчену копію додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року. Також позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: підтвердження факту отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів відповідно до умов договору, первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитів; розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням валюти кредитного зобов`язання та курси цієї валюти до гривні, встановлені Національним банком України на відповідну дату.

Відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складеного 18 квітня 2012 року, ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , а саме: кредитну справу за кредитним договором № 11391219000. Однак, зазначений акт не містить печатки ПАТ «УкрСиббанку» і відомостей щодо повноважень вказаних в акті посадових осіб, що свідчить про його недійсність.

Згідно з випискою ПАТ «УкрСиббанк» з кредитного договору за період з 05 вересня 2008 року по 12 квітня 2012 року станом на 12 квітня 2012 року в ПАТ «УкрСиббанк» списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами в розмірі 12 390,22 доларів США і списана у збиток заборгованість за кредитними операціями в розмірі 36 776,08 доларів США, а, отже, ПАТ «УкрСиббанк» не мав права продавати ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за зобов`язанням, яке на момент передачі прав не було чинним, тобто не існувало.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 рокуапеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 463 627,81 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 463 627,81 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ненадання позивачем ПАТ «Дельта Банк» доказів на підтвердження повідомлення боржника про заміну кредитора, як це передбачено пункті 4.6 договору купівлі-продажу, не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення.

Відповідачі у судових засіданнях на вказані обставини не посилалися, не зазначали, що після передачі прав вимоги здійснювали виконання зобов`язання первісному кредитору. Не вбачається цих обставин і з наданої виписки про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1 кредитного договору ОСОБА_1 за період з 05 вересня 2008 року по 12 квітня 2012 року. Відповідач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_3 не заперечували отримання кредитних коштів у розмірі, визначеному кредитним договором.

На підтвердження часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідачі надали суду першої інстанції копії платіжних квитанцій про сплату ПАТ «УкрСиббанк» кредиту за період з жовтня 2008 року по серпень 2010 року на загальну суму 112 808,00 грн. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 29 квітня 2013 року, позичальник має заборгованість за кредитним договором 58 044,23 доларів США, що складає 463 627,81 грн, у тому числі тіло кредиту - 36 776,08 доларів США, що еквівалентно 293 951,21 грн, відсотки - 21 228,15 доларів США, що еквівалентно 169 676,60 грн, з них прострочена заборгованість по тілу кредиту 4 622,57 доларів США, відсоткам - 1 382,81 доларів США.

Не погоджуючись з визначеним позивачем розміром заборгованості, відповідач не зазначає в чому полягає його неправильність. Надані відповідачем копії квитанції про сплату кредитних зобов`язань узгоджуються з випискою про рух кредитних коштів, з якої вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 з січня 2009 року ануїтетні платежі сплачувалися з порушенням встановлених строків та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Виписка з особового рахунку позичальника, роздруківка з автоматизованої банківської системи, є належним доказом існування кредитних зобов`язань, розрахунок заборгованості позивачем проведено відповідно до умов кредитного договору.

Доводи відповідачів в частині того, що відповідно до виписки ПАТ «УкрСиббанк» з кредитного договору за період з 05 вересня 2008 року по 12 квітня 2012 року станом на 12 квітня 2012 року в ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість списана за рахунок спеціальних резервів в розмірі 12 390,22 доларів США та в збиток - у розмірі 36776,08 USD, а, отже, ПАТ «УкрСиббанк» не мав права продавати ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за зобов`язанням, яке на момент передачі прав не було чинним, тобто не існувало, ґрунтуються на припущеннях та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 щодо припинення поруки є безпідставними, оскільки мала місце не зміна основного зобов`язання, а нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму основного боргу, як це передбачено умовами договору.

Правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до закінчення шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Враховуючи, що кредит надано до 2023 року і строк виконання основного зобов`язання до пред`явлення позову 31 травня 2013 року банк не змінював, хоча останній платіж боржником здійснено 06 вересня 2011 року у розмірі 101,95 доларів США, встановлений законом шестимісячний строк для поручителя має обчислюватися з 01 грудня 2012 року. Виходячи з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01 грудня 2012 року за кредитним договором утворилася заборгованість у загальній сумі 34 966,85 доларів США, з яких: за тілом кредиту - 32 623,42 доларів США, з яких прострочена заборгованість складає 588,56 доларів США; за відсотками -2 343,43 доларів США, з яких на прострочену суму нараховані 496,59 доларів США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 червня 2019 року ОСОБА_3 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в якій вона просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Верховним Судом ухвалою від 03 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Судом не застосовано позовну давність до вимог про повернення споживчого кредиту, про застосування якої заявлено відповідачами.

Позивач пропустив строк для звернення до суду з вимогою до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд не застосував норми щодо строку, передбачені частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в аналогічних спорах.

Заява відповідачів про застосування позовної давності, подана 12 квітня 2017 року до суду першої інстанції через канцелярію, цим судом не розглядалася, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

03 вересня 2009 року АТ «УкрСиббанк» звернувся до Першотравневого районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 в позовній заяві банк вимагав дострокового повернення всієї заборгованості за кредитним договором, а також стягнення пені.

Відповідно до довідки-рахунку заборгованості за кредитом, доданої до позовної заяви банком, позичальник перестала виконувати у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором у січні 2009 року за тілом кредиту та у серпні 2009 року - за процентами.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року у справі № 2-511-09 позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом і пені, банк відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після подання ПАТ «УкрСиббанк» позовної заяви про дострокове повернення кредиту. Позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, зазначено, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за ним та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов. Банк звернувся у листопаді 2009 року до суду з відповідними вимогами до боржника та поручителя, проте ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду у лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося в межах ліквідаційної процедури за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що не свідчить про визнання боргу відповідачем та не перериває перебігу позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував статті 264, 267 ЦК України.

У справі немає доказів надання позичальнику коштів у сумі 37 000,00 доларів США, тому відповідний висновок апеляційного суду є безпідставним. Відповідачі наголошували на відсутності доказів даного твердження банку в апеляційному суді. Саме з огляду на цю обставину ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року цю справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12 квітня 2017 року відповідачами подано до канцелярії суду першої інстанції клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів по справі. 26 жовтня 2017 року це клопотання повторно заявлено представником відповідачів у судовому засіданні. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 жовтня 2017 року клопотання задоволено, однак, позивач не подав оригіналів письмових доказів.

Не ґрунтується на наявних у справі доказах висновок апеляційного суду про те, що ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором і договорами поруки. Надана позивачем ксерокопія договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, завірена лише представником ПАТ «Дельта Банк» Усіковою без зазначення дати, ініціалів, посади (повноважень) особи, яка її завірила. Крім того, зроблена ксерокопія лише 2, 36, 37 сторінок зазначеного договору, лише ці три сторінки надруковані на нотаріальних бланках, містять порядкові номери та номери бланків. Інші сторінки поданої позивачем ксерокопії містять виписки та окремі абзаци якогось договору без порядкових номерів сторінок, надруковані на звичайному папері.

Надані ксерокопії не містять відомостей щодо ідентифікації предмету договору та розміру заборгованості, щодо якої відступлено право вимоги. У договорі про відступлення права вимоги є посилання на додаток № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, що містить перелік прав вимоги за кредитами, однак, такого додатка суду позивачем не надано.

Розмір заборгованості за кредитним договором встановлено на підстав неналежних доказів, а саме - виписки за кредитним договором, складеним невідомою особою з печаткою ПАТ «УкрСиббанк» і розрахунку заборгованості, наданому ПАТ «Дельта Банк». Не відповідає дійсності наведене у постанові апеляційного суду твердження про те, що відповідач не зазначив в чому полягає неправильність розрахунку заборгованості, наданого банком.

Відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу зазначали на те, що розрахунок заборгованості не містить формули, відповідно до якої проведено розрахунок. Незрозумілим є нарахування відсотків за період з 19 грудня 2011 рік по 04 січня 2012 року. 13,5 % від суми заборгованості, зазначеної у розрахунку, дорівнює не 13 928,77 доларів США, як зазначено у розрахунку, а 378,38 доларів США. Банком також нараховано 27 %, що не передбачено у договорі. Апеляційний суд безпідставно визнав законним нарахування подвійної процентної ставки, яка не передбачена в договорі та тарифах банку, що містяться у додатку № 3 до кредитного договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, банк станом на 29 квітня 2013 року окрім строкової процентної ставки нараховував прострочену процентну ставку у розмірі 27 %. Ніякі правила та додатки, які не підписував позичальник, не є частиною кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Отже, банк змінив в односторонньому порядку процентну ставку вдвічі, що також свідчить про припинення поруки згідно з частиною першою статті 559 ЦК України. Банк не погоджував з поручителем і боржником збільшення відсоткової ставки.

Станом на 19 грудня 2011 року сума заборгованості становила 33 634,42 долари США, станом на 29 квітня 2013 року - 32 153,51 долари США, проте сума заборгованості за тілом кредиту складає 36 776,08 доларів США. Однак, апеляційний суд не звернув увагу на те, що тіло кредиту не може збільшуватися протягом часу дії договору.

Виписка, надана позивачем, не є випискою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за кредитним договором, як зазначив апеляційний суд.

Надана виписка свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором списана за рахунок: спеціальних резервів - у розмірі 12 390,22 доларів США та як збиток - заборгованість за кредитними операціями у розмірі 36 776,08 доларів США. Дані дії відповідають Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року, що був чинним на час відповідного списання, а також пункту 1. 3 Глави 1 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481. Отже, ПАТ «УкрСиббанк» податки зі списаної заборгованості не заплатив.

Незважаючи на те, що відповідне списання заборгованості підтверджується випискою банка, апеляційний суд зазначив, що посилання на це списання відповідачів ґрунтується на припущенні.

У справі немає виписки з рахунку позичальника. У позичальника був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ «УкрСиббанк». Цей рахунок зазначений у кредитному договорі.

Апеляційний суд визначив дату останнього платежу за кредитним договором на підставі неналежного доказу. У справі немає доказів того, що відповідач здійснював платіж 06 вересня 2011 року. Позичальник заперечувала проти того, що здійснювала такий платіж.

Апеляційний суд двічі у резолютивній частині постанови стягнув з позичальника суму, заявлену позивачем у позовній заяві як заборгованість за кредитним договором.

Касаційний цивільний суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 646/5060/16-ц за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою з 14 липня 2009 року зазначив, що перша позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення боргу за кредитним договором, що залишена без розгляду, не містила всіх необхідних її складових, зокрема, строку, протягом якого має бути усунуто порушення умов кредитного договору (прострочення повернення чергової частини кредитних коштів) і після спливу якого у банку виникає право дострокового стягнення усієї суми заборгованості.

Проте у першій позовній заяві позивач посилався на статтю 1050 ЦК України.

Крім того, відповідачам надсилалися банком листи із зазначенням заборгованості та граничного строку її погашення. Закінчення відповідного строку й було підставою для обрахування шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, визначила, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 містить висновок про обрахування шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя.

Апеляційний суд не дав оцінки розрахунку заборгованості, підготовленому відповідачами, проте банк не надав розрахунку заборгованості з урахуванням закінчення шестимісячного строку пред`явлення позову до поручителів для стягнення періодичних платежів за договором кредиту. Необхідність такого розрахунку вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду віл 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12. У справі наявний лист ПАТ «УкрСиббанк» від 25 лютого 2009 року № 134-71-06-758, з якого вбачається обізнаність банка про наявність заборгованості за кредитним договором.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволеннякасаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судом

05 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11391219000 на суму 37 000 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних строком до 05 вересня 2023 року включно.

Відповідно до пункту 1.2.8 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов`язання повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з додатком № 2 до договору.

Згідно з пунктами 1.2.7, 1.2.10 позичальник взяв на себе зобов`язання повертати суму кредиту та сплачувати відсотки шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 485 доларів США.

У пункті 1.1.1 кредитного договору зазначено. що ОСОБА_1 , підписуючи цей договір, погодилася з пропозицією банку надати споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» (далі - Правила), затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» (протокол від 21 серпня 2008 року № 243) з усіма змінами і доповненнями,

Відповідно до пунктів 1.1.2, 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що після підписання договору Правила стають його невід`ємною частиною. Підписуючи цей договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в ньому та Правилах. При цьому після підписання сторонами цього договору Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.

Пунктом 1.3.1 Правил, встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін застосовується процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком і ОСОБА_3 та ОСОБА_3 укладені договори поруки № 227443 та № 227442, відповідно до яких поручитель у випадку невиконання боржником умов договору несе солідарну відповідальність.

Відповідно до пункту 1.2 договорів поруки № 227443 і № 227442 поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 своїми підписами підтвердили, що їм відомі всі умови кредитного договору, а саме: сума основного договору 37 000,00 доларів США, процентна ставка - 13,5 % річних, термін виконання основного зобов`язання та інші умови основного договору.

Банком надсилалися вимоги від 09 січня 2009 року за вих. № 134-62 00/812, від 27 березня 2013 року за № 31.4-08/3028/13 та №31.4-08/3109/13 про необхідність своєчасного виконання позичальником умов договору.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСибБанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець бажає продати (відступити), а покупець бажає купити (прийняти) права вимоги за винагороду та на умовах, визначених у цьому договору; та продавець і покупець бажають встановити у цьому договорі умови, на яких продавець продаж (відступає), а покупець купує та приймає права вимоги.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору перелік прав вимоги за кредитами наведений у додатку № 1.

Згідно з додатком № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (перелік прав вимоги за кредитами) між ПАТ «УкрСибБанк» і ПАТ «Дельта Банк» від 08 грудня 2011 року, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 11391219000 від 05 вересня 2008 року, укладеного з ОСОБА_1 , а також укладеними за ним договорами поруки № 227442 і № 227443 з ОСОБА_3 і ОСОБА_3 . В розділі «фактичний розмір невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором у гривневому еквіваленті» додатку зазначена сума - 403 908,46 грн, у валюті кредиту - 37000,00.

Відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складеного 18 квітня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржника ОСОБА_1 , а саме: кредитну справу за кредитним договором № 11391219000, зокрема, оригінали кредитного договору № 11391219000, укладеного з ОСОБА_1 , договору іпотеки № 5423, двох договорів поруки, виписку про рух коштів по рахункам позичальника, копії паспорту та ІПП.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 645/5060/16-ц касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року скасовано, в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк», про визнання поруки припиненою, відмовлено.

У цій справі Верховний Суд встановив, що позовна заява банку про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителів, подана банком до суду у вересні 2009 року, ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року була залишена без розгляду, що у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України не є вимогою про дострокове повернення кредитних коштів. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про те, що банк у вересні 2009 року скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим безпідставно визнали поруку припиненою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту першого частини першої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом першим частиною першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; ця заміна не впливає на обов`язок боржника погашати кредит взагалі, в тому числі первісному кредитору у випадку неповідомлення його про передачу права вимоги іншій особі.

Апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів встановив факт заміни кредитора у кредитному зобов`язанні з ОСОБА_1 ізобов`язаннях поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , а саме, що ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У частині першій статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту припинення кредитних зобов`язань між ПАТ «УкрСиббанк» іОСОБА_1 з огляду на відсутність належних доказів.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про подвійне стягнення суми боргу у резолютивній частині постанови апеляційного суду є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд зазначив у резолютивній частині про солідарне стягнення суми заборгованості з позичальника та окремо з кожного з поручителів.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором може бути пред`явлено в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов`язання або сплати щомісячних чергових платежів. У разі пред`явлення банком вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,порука припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору щодо внесення чергових місячних платежів ПАТ «УкрСиббанк» у вересні 2009 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року у розмірі 39 447,18 доларів США, що в еквіваленті 314 788,50 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року залишена без розгляду у зв`язку із повторною неявкою в судове засідання представника позивача ПАТ «УкрСиббанк».

Посилання у касаційній скарзі на те, що у зв`язку з вимогою банку у формі позовної заяви про дострокове стягнення всього кредиту він пропустив строк звернення до суду до поручителя суд не приймає до уваги, оскільки у судовому порядку у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_3 до ПАТ УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою, встановлено, що договори поруки не припинилися внаслідок заявлення банком позову про дострокове повернення кредиту, що був залишений судом без розгляду.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що направлення банком вимог щодо погашення поточної заборгованості, не є вимогами, що змінили строк повернення кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій правильно не взяті до уваги посилання відповідачів на відсутність доказів надання кредиту позичальнику, оскільки позичальником надано докази на підтвердження факту часткового виконання кредитних зобов`язань, що виключають обґрунтованість заперечень відповідачів щодо факту отримання позичальником кредиту.

Проте, доводи касаційної скарги щодо невстановлення судами дійсного розміру заборгованості та останніх платежів позичальника, здійснених на виконання кредитного договору, на підставі допустимих доказів, що має значення як для визначення розміру заборгованості, так і застосування наслідків спливу позовної давності, а також строку пред`явлення вимог до поручителя, є обґрунтованими.

Суди не навели мотивів неврахування письмових доказів, наданих відповідачами, зокрема, довідці-розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 02 вересня 2009 року, відповідно до якої заборгованість за строковим кредитом складає 36 182,97 долари США, за простроченим кредитом - 593,11 доларів США, що загалом дорівнює 36 776,08 доларів США, тоді як у виписці, яка надана банком, заборгованість за кредитом станом на вересень 2011 рік зазначена 36 776,08 доларів США, проте у цій виписці за час з 02 вересня 2009 року по 06 вересня 2011 року відображені періодичні платежі на погашення тіла кредиту, крім того, у цій виписці відображено періодичне збільшення заборгованості за тілом кредиту.

Судами не надано оцінки допустимості такого доказу, як виписка по кредитному договору ОСОБА_1 за період з 05 вересня 2008 року по 12 квітня 2012 року, яка не є випискою з рахунку позичальника, а є документом, який сформований кредитором без зазначення джерела відповідної інформації.

На невідповідність зазначеної виписки іншим письмовим доказам, які стосуються виконання кредитного договору, а також припинення виконання кредитних зобов`язань у 2009 році відповідачами зауважувалося у відзиві на апеляційну скаргу, чому апеляційним судом не надано оцінки, який взяв до уваги лише дані виписки по кредитному договору.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Україникредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Крім того, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).

У разі подання заяви про застосування наслідків позовної давності до стягнення заборгованості за періодичними платежами підлягає встановленню час припинення виконання кредитних зобов`язань позичальником на підставі допустимих доказів.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного стягнення подвійних процентів за час порушення строку виконання кредитного зобов`язання є обґрунтованими.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статями 626, 628 ЦК України договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за закономнадані відповідні пільги.

У статті 634 ЦК України договір приєднання визначений як договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У пункті 1.2.9. договору про надання споживчого кредиту, укладеного сторонами 05 вересня 2008 року, зазначена процентна ставка за кредитом у розмірі 13,5 % річних.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Разом з тим, у змісті договору надання споживчого кредиту від 05 вересня 2008 року та додатку № 3 «Тарифи Банку» до договору надання споживчого кредиту (з Правилами) від 05 вересня 2008 року не міститься умови щодо застосування подвійної процентної ставки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг і потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ні щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ні щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені;

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки відповідності пункту 1.3.1 Правил вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»і дійшов необґрунтованого висновку про те, що оспорювана умова щодо нарахування подвійної процентної ставки є частиною укладеного кредитного договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що обумовлюють скасування оскаржуваної постанови.

Суду апеляційної інстанції необхідно встановити обставини щодо часу припинення виконання позичальником кредитних зобов`язань, розмір заборгованості за кредитом і процентами відповідно до процентної ставки, передбаченої у договорі споживчого кредиту, укладеного сторонами, та визначити розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачів з урахуванням насідків спливу позовної давності, розглянувши справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює рішення та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати та справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов