Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 201/4135/17

провадження № 61-19572св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, управління - служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Ходаківського М. П., від 12 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., від 18 вересня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., управління - служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, про визнання договору

купівлі-продажу недійсним, переведення права покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на частину квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказував, що він та його брат ОСОБА_4 у встановлені законом строки подали заяви про прийняття спадщини після смерті матері. На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 належала інша 1/2 частка спірної квартири. Вказував, що приватний нотаріус видала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири на ім`я ОСОБА_4 , таким чином останній став власником 3/4 частин вказаної квартири. Він також отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаної квартири. У подальшому він дізнався, що 3/4 частки квартири відчужені за довіреністю від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 . На його думку, на час укладення договору купівлі-продажу 3/4 частки квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 він був позбавлений переважного права перед іншими особами на купівлю цієї частини квартири. Зазначав, що його не було поставлено до відома про відчуження іншим співвласником

3/4 частки квартири, відповідного повідомлення він не отримував.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 932 від 13 червня

2016 року 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; перевести права покупця за договором купівлі-продажу та визнати за ним право власності на 3/4 частки зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ) від 13 червня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченим 13 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. Вирішено виплатити ОСОБА_3 вартість 3/4 частки квартири

АДРЕСА_1 ), придбаних нею згідно з договором купівлі-продажу від 13 червня 2016 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідченим 13 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., у розмірі 70 500 грн, внесених представником

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська згідно із квитанцією від 11 липня

2018 року № 1/155. Визнано за ОСОБА_1 право власності на

3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача як співвласника спірної квартири не було повідомлено у встановленому законом порядку про намір іншого співвласника продати його частку. При укладанні договору купівлі-продажу нотаріус не переконався в належному виконанні вимог закону щодо належного повідомлення про продаж частки квартири, вимоги законодавства щодо переважного права придбання дотримано не було, що суперечить вимогам статті 362 ЦК України. Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції посилався на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного права.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що з моменту укладення спірного договору

купівлі-продажу до моменту звернення до суду із апеляційною скаргою, будучи обізнаним про наявність вказаного договору та відчуження квартири, ОСОБА_4 не звертався до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири до 15 травня 2019 року, або з позовом про визнання довіреності від 21 грудня 2015 року недійсною, чи з будь-яким іншим позовом для поновлення порушеного його права. Апеляційний суд зазначив, що вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та надав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позову та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без участі відповідача ОСОБА_4 , якого не було повідомлено про дату та час судових засідань, оскільки вся кореспонденція направлялась за адресою, за якою заявник не проживає (оскільки постійно проживає у Канаді ). Заявник вказував, що про розгляд цієї справи він дізнався 21 травня 2019 року і тільки у зв`язку з тим, що 15 травня 2019 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року. На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково не зупинив провадження у справі до розгляду справи про розірвання договору № 201/5565/19 та не звернув увагу на те, що підставою для звернення ОСОБА_4 до суду стало те, що

ОСОБА_3 як покупець за спірним договором купівлі-продажу не виконала свої зобов`язання по оплаті переданої їй у власність 3/4 частки квартири.

Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення позовних вимог, в іншій частині - не оскаржуються, тому касаційному перегляду не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 -

ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. На думку заявника, звернення ОСОБА_4 до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору є зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої, зокрема, увійшла 1/2 частина квартири

АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 листопада 1996 року по 1/2 частині кожному.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до приватного нотаріуса Вакуленко С. О. із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_6

Приватним нотаріусом Вакуленко С. О. 06 червня 2016 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

20 лютого 2017 року приватним нотаріусом Вакуленко С. О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаної квартири на ім`я ОСОБА_1

13 червня 2016 року між ОСОБА_9 , який діяв на підставі довіреності

від імені та в інтересах ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Продаж вказаної квартири здійснено за

70 500 грн, які сплачені покупцем до підписання цього договору та є попередньою оплатою згідно зі статтею 693 ЦК України. У пункті 4 договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року зазначено, що вказана ціна є вигідною для сторін й її розмір не пов`язаний із збігом будь-яких важких обставин і повністю задовольняє інтереси продавця та покупця.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 358 ЦК Українивизначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно із частиною першою та другою статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Якщо договір купівлі-продажу частки підлягає нотаріальному посвідченню, доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно зі статтею 84 Закону України «Про нотаріат» або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка). Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності повинна бути засвідчена нотаріально (пункт 5.2 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).

Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно. При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Частиною четвертою статті 362 ЦК Українипередбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановивши, що ОСОБА_4 здійснив продаж 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 без виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 362 ЦК України, письмово не повідомив іншого співвласника квартири ОСОБА_1 про намір продати свою частку із зазначенням ціни та інших умов, на яких він її продає, що є порушенням переважного права іншого співвласника на купівлю частки у спільній частковій власності, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для переведення прав і обов`язків покупця за спірним договором купівлі-продажу на позивача.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_6 ,

з моменту прийняття спадщини набув право володіння й користування спадщиною - 1/4 часткою квартири АДРЕСА_1 , незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним (подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15).

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржених судових рішень у зв`язку з неналежним повідомленням ОСОБА_4 про дату та час розгляду справи судом першої інстанції. Судом апеляційної інстанції було відкрито апеляційне провадження та проведено апеляційний перегляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , отже останній мав можливість скористатись своїми процесуальними правами, зокрема надати свої заперечення проти позову.

Безпідставними є посилання касаційної скарги на наявність перешкод у розгляді цієї справи з посиланням на розгляд в суді справи № 201/5565/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу від 13 червня 2016 року, оскільки із таким позовом ОСОБА_4 звернувся лише після ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову у цій справі. Відповідачем не спростована правомірність правочину у частині визначення сторонами ціни частки квартири та її сплати продавцю (стаття 204 ЦК України). При цьому взято до уваги, що покупець ОСОБА_3 судові рішення не оспорює.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня

2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 12 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович