Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №442/2635/20
Постанова КЦС ВП від 12.01.2022 року у справі №442/2635/20

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 442/2635/20

провадження № 61-14406 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство "Газда" Добродія ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дрогобицька міська рада Львівської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року у складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року фермерське господарство "Газда" Добродія

ОСОБА_3 (далі - ФГ "Газда") звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що у 1991 році створено кооператив "Газда", засновником якого був ОСОБА_3 05 травня

1991 року між кооперативом "Газда" та заводом "Граніт" було укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев,

що насаджені на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. Надалі завод почав розпродаж майна (непрофільних активів).

У серпні та вересні 1991 року ОСОБА_3 сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262 рублів. Відповідно до рішення Львівського арбітражного суду від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61,

із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу "Газда" на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50.

ФГ "Газда" є правонаступником сільськогосподарського кооперативу "Газда" і вже понад 26 років здійснює відкрито, добросовісно і безперервно сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, площею 18,9 га, право на постійне користування якою набуто ним у передбачений законодавством спосіб, а саме на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року № 3/61, наразі на якій розміщено придбані ним фруктовий сад і нерухоме майно.

Рішення арбітражного суду виконано у визначеному законом порядку,

що підтверджується актом виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, межі цієї земельної ділянки встановлені судовим виконавцем по існуючій бетонній загорожі. Копію акта з межами та викопіювання

з плану міста Дрогобича було направлено, у тому числі, й Дрогобицькій міській раді Львівської області.

Фермерське господарство щорічно та у повному обсязі сплачує передбачені законом податки, належно та законно використовує дану земельну ділянку за її призначенням.

Право постійного користування фермерським господарством указаної земельної ділянки підтверджується, зокрема, витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 05 лютого 2015 року № 100, від 09 лютого 2016 року № 0-1322-0.0-26/3-АП, а також від 13 березня

2019 року, якими встановлено, що ФГ "Газда" має у постійному користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 18,9 кв. м, для обслуговування нежитлових будівель

та багаторічних насаджень у АДРЕСА_1.

Вказані обставини встановлені також судовими рішеннями під час розгляду судами різних інстанцій та юрисдикцій спорів за позовами ФГ "Газда",

які стосуються права користування господарством спірною земельною ділянкою, а тому не підлягають доведенню (частина четверта статті 82

ЦПК України).

Неодноразові звернення ФГ "Газда" для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_1, до Дрогобицької міської ради Львівської області із заявами (до яких були долучені належні документи) про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та присвоєння відповідного кадастрового номера, неналежно розглядались Дрогобицькою міською радою Львівської області, що зумовлювало звернення до суду з відповідними позовами.

Незважаючи на це, рішеннями сесій сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331 (підпункт 1.1) та від 13 грудня 2018 року № 1477 (підпункт 1.6) було передано безоплатно у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зокрема: ОСОБА_2 - площею 760 кв. м

по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0183; ОСОБА_1 - площею 620 кв. м по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0199. Після цього ними здійснено державну реєстрацію належного їм права власності на дані земельні ділянки.

Крім того, на переданих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельних ділянках були розташовані орієнтовно по вісім одиниць багаторічних фруктових насаджень, якими останні незаконно заволоділи.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель

ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку дотримання Дрогобицькою міською радою порядку відведення та надання у власність земельних ділянок, якою було встановлено порушення частини п'ятої

статті 116 ЗК України під час надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою, їх затвердження та передачі безоплатно у власність

31 земельної ділянки, у тому числі, й передачі таких земельних ділянок відповідачам.

Оскаржувані рішення Дрогобицької міської ради Львівської області позивач уважав незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства та його прав, як користувача земельної ділянки, площею

18,9 га, на території та в межах якої знаходяться спірні земельні ділянки, які вибули з володіння позивача незаконно, без їх вилучення у постійного користувача, що є підставою для їх витребування згідно зі статтею 400

ЦК України.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ФГ "Газда" просило суд:

- скасувати підпункт 1.1 пункту 1 рішення XLII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 13 грудня 2018 року № 1477 "Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації

з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" про затвердження матеріалів з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 620 кв. м по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0199, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- скасувати підпункт 1.6 пункту 1 рішення XXXIX сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331 "Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" про затвердження матеріалів

з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 760 кв. м по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0183, для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель

та споруд;

- витребувати від ОСОБА_1 на користь ФГ "Газда" земельну ділянку площею 620 кв. м із насадженнями дерев на ній, що знаходиться

на АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0199, та скасувати проведену щодо неї державну реєстрацію;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь ФГ "Газда" земельну ділянку площею 760 кв. м із насадженнями дерев на ній,

що знаходиться на АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0183, та скасувати проведену щодо неї державну реєстрацію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 11 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 05 січня 2021 року, позов ФГ "Газда" задоволено.

Скасовано підпункт 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 13 грудня 2018 року № 1447 "Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" про затвердження матеріалів

з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, земельну ділянку, площею 620 кв. м, по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0199, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Скасовано підпункт 1.6 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331 "Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність та постійне користування земельних ділянок" про затвердження матеріалів

з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_2, яка проживає

за адресою: АДРЕСА_4, земельну ділянку, площею 760 кв. м, по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0183, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ФГ "Газда" земельну ділянку, площею 620 кв. м, із насадженнями дерев на ній, по

АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0199, та скасовано проведену щодо неї державну реєстрацію.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ФГ "Газда" земельну ділянку, площею 760 кв. м, із насадженнями дерев на ній, по АДРЕСА_2, кадастровий номер 4610600000:01:028:0183, та скасовано проведену щодо неї державну реєстрацію.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право постійного користування земельною ділянкою, площею 18,9 га, виникло у позивача відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року

у справі № 3/61, тобто до 2004 року. Земельна ділянка у Державному земельному кадастрі зареєстрована не була.

Для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою необхідна технічна документація, дозвіл

на розроблення якої в силу вимог статті 55 Закону України

"Про землеустрій" надається рішенням органу місцевого самоврядування. Разом із цим, заяви фермерського господарства про відведення у власність спірної земельної ділянки не були належно розглянуті міською радою

у спосіб, передбачений законом.

Суд указав, що доводи Дрогобицької міської ради Львівської області

не спростовують правомірність користування позивачем спірною земельною ділянкою з 1993 року на законних підставах.

Ні сільськогосподарський кооператив "Газда ", ані МПП "Газда",

ані ФГ "Газда" добровільно не відмовлялися від користування цією земельною ділянкою, площею 18,9 га. Доказів припинення землекористування з інших підстав матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувані рішення сесій Дрогобицької міської ради Львівської області в частині передачі безоплатно у приватну власність відповідачам ОСОБА_1 (підпункт 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 13 грудня

2018 року № 1447) і ОСОБА_2 (підпункт 1.6 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331) земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суперечать вимогам

частини 5 статті 116 ЗК України.

При цьому районним судом ураховано й те, що масове порушення Дрогобицькою міською радою Львівської області земельного законодавства, у тому числі, прав позивача, встановлено перевіркою

ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Набувши право власності на розміщені на спірній земельній ділянці будівлі та вирощений на ній сад, позивач набув і право постійного користування земельною ділянкою (різновид емфітевзису), а тому виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснено. Отже, дії міської ради в цій частині суд визнав недобросовісними.

ФГ "Газда", як суб'єкт права на чужу річ (земельну ділянку), має право

на звернення до суду з вимогою про витребування майна від кінцевого набувача на підставі положень статті 400 ЦК України, оскільки набув право постійного користування спірною земельною ділянкою до винесення оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишено без задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства.

Апеляційний суд уважав доведеним те, що на підставі чинного рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року № 3/61 міську раду зобов'язано виділити фермерському господарству земельну ділянку, площею 18,9 га; ФГ "Газда" набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою, внаслідок виконання указаного рішення, до 2004 року, а також мало право власності на сад і будівлі, розміщені на ній, тому виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснене. Відтак, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що дії ради належить визнати недобросовісними, а оскаржувані рішення такими, що не відповідають принципам верховенства права, справедливості

та розумності, й не породжують жодних юридичних наслідків для адресатів цих рішень.

Суд також погодився і з висновком районного суду про підставність витребування земельних ділянок із володіння відповідачів відповідно

до вимог статті 400 ЦК України.

Інші учасники справи: ОСОБА_1, ОСОБА_2

та ГУ Держгеокадастру у Львівській області рішення районного суду

в апеляційному порядку не оскаржили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, Дрогобицька міська рада Львівської області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня

2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня

2021 року, й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ФГ "Газда".

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Інші відповідачі судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 10 вересня 2021 року поновлено Дрогобицькій міській раді Львівської області строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У наданий судом строк Дрогобицька міська рада Львівської області надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 442/2635/20

із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Відмовлено у задоволенні клопотання Дрогобицької міської ради Львівської області про зупинення виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року.

Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів.

Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2021 року справу призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Дрогобицької міської ради Львівської області мотивована тим, що ФГ "Газда" не надало доказів підставності заявлених вимог,

як і не надав доказів, яким чином відповідачами порушуються його права. Висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Сільськогосподарський кооператив "Газда" зобов'язаний був розробити технічну документацію на земельну ділянку, встановити межі в натурі

й отримати акт на право постійного користування земельною ділянкою. Зазначеного ні ним, ані малим приватним підприємством - фірмою "Газда" (далі - МПП "Газда"), ані позивачем, зроблено не було.

Реалізації права постійного користування земельною ділянкою кореспондує обов'язок вчинення дій щодо отримання правовстановлюючого документа та його реєстрації. Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач так і не набув право постійного користування на земельну ділянку, тоді

як чинне на той час земельне законодавство передбачало наявність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою

як посвідчення права на неї, а також неправильно застосовано норми частини 5 статті 116 ЗК України. Посилається у цій частині на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей та земельних ресурсів від МПП "Газда"

до ФГ "Газда", як і не містять інформації, що таке рішення приймалося, тоді як правонаступник повинен довести факт правонаступництва.

Безпідставними є висновки судів і про те, що позивач набув право постійного користування земельною ділянкою, як різновид емфітевзису.

Міська рада не погоджується також із посиланнями судів про те,

що рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року було виконано судовими виконавцями у передбаченому законом порядку, оскільки судовий виконавець самостійно встановив межі цієї земельної ділянки, у той час як саме землевпорядними організаціями встановлюються такі межі.

Під час розгляду судами різних інстанцій та юрисдикцій спорів за позовами ФГ "Газда" питання накладення земельних ділянок не з'ясовувалося, відповідні експертизи не призначалися. Доказів, що виділені земельні ділянки накладаються на нібито належну позивачеві земельну ділянку, площею 18,9 га, не надано. Серед іншого позивачем не надано і жодного доказу на підтвердження наявності основних засобів, у тому числі, фруктових насаджень.

Не зрозуміло й те, на підставі яких доказів судами визнано відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 недобросовісними володільцями.

Посилається на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у подібних правовідносинах, які не враховані судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від голови

ФГ "Газда" - ОСОБА_3, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального

та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вказує, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння

їм кадастрового номера (пункт 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Акцентує увагу на тому, що ані кооператив "Газда ", ані МПП "Газда", ані фермерське господарство добровільно не відмовлялося від користування земельною ділянкою і за цих підстав припинення постійного користування не відбулося.

Доказів протилежного не надано.

Системно ігноруючи та не виконуючи судові рішення, міська рада незаконно вилучила більше 82 земельних ділянок, загальна площа яких співрозмірна

з площею належної фермерському господарству земельної ділянки, площею 18,9 га.

При цьому Дрогобицька міська рада не наділена правом на оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог

про витребування земельних ділянок від відповідачів ОСОБА_1

і ОСОБА_2, тобто без процесуальних повноважень не має права захищати інші інтереси.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення

від Дрогобицької міської ради Львівської області на відзив голови

ФГ "Газда" - ОСОБА_3, в яких зазначається, що наведені у відзиві доводи є необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказувало, що позивачем не було надано рішень на підтвердження переходу прав та обов'язків від сільськогосподарського кооперативу "Газда" до МПП "Газда", а згодом і до ФГ "Газда". Всі судові процеси створюються позивачем із метою рейдерського захоплення земельної ділянки територіальної громади міста Дрогобича.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 1991 році створено кооператив "Газда", засновником якого був

ОСОБА_3 05 травня 1991 року між кооперативом "Газда" та заводом Граніт" було укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме, корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу.

У серпні та вересні 1991 року ОСОБА_3 сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262 рублів (а. с. 20, т. 1).

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року

у справі № 1/61, із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду

від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу "Газда" на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля)

і 515 фруктових дерев (а. с. 21,22 т. 1).

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року

у справі № 3/61 зобов'язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу "Газда" земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності (а. с. 23, т. 1).

На виконання рішення було видано наказ (а. с. 28, т. 1).

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року

у справі № 3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду

від 02 лютого 1993 року та викладено її в такій редакції: "Зобов'язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу "Газда" земельну ділянку площею 18,9 га на АДРЕСА_5, заводом "Граніт" і автодромом ДТСО України" (а. с. 24, т. 1).

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого

1993 року було виконано в передбаченому законом порядку. Додатком

до акта є викопіювання з плану міста Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га) (а. с. 29-30, т. 1).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня

2006 року у справі № 1/454-29/203 роз'яснено, що оскільки ФГ "Газда",

як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, дане господарство має право на постійне користування земельною ділянкою (а. с. 26, т. 1).

ФГ "Газда" протягом 2013-2015 років неодноразово зверталося

з відповідними заявами до Дрогобицької міської ради Львівської області про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_5, з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування набутою земельною ділянкою в органах державної реєстраційної служби.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо зволікання

у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_5, для проведення реєстраційних дій права постійного землекористування (а. с. 35-36, т. 1).

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року

та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а, скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області

від 08 липня 2016 року № 315 стосовно відмови у наданні дозволу

на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_5,

з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею (а. с. 37-39,210-213, т. 1).

Відповідно до витягу з рішення XXXIX сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331

"Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено матеріали з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 760 кв. м на АДРЕСА_2, кадастровий номер undefined, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с.19, т. 1).

Згідно з витягом з рішення XLII сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 13 грудня 2018 року № 1447

"Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджено матеріали з виготовлення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 620 кв. м на АДРЕСА_2, кадастровий номер undefined, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 18, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга Дрогобицької міської ради Львівської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФГ "Газда" набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га внаслідок виконання рішення арбітражного суду від 18 грудня 1993 року, тобто, до 2004 року, а також мало у власності сад (багаторічні насадження) і будівлі, розміщені на ній, а тому виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійснено.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а встановлено, що фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації

із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, (частина 4 статті 82 ЦПК України).

За змістом частини 2 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,

що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду,

що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися

і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16

ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що право користування земельною ділянкою, площею 18,9 га виникло у ФГ "Газда" на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким було виконано рішення Арбітражного суду Львівської області від 22 червня

1993 року у справі № 3/61 про виділення сільськогосподарському кооперативу "Газда" земельної ділянки, площею 18,9 га на АДРЕСА_5, заводом "Граніт"

і автодромом ДТСО України.

Тобто право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, що також зазначено у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а.

Відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною 3 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 статті 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Тобто для реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що належала сільськогосподарському кооперативу "Газда", фермерському господарству була необхідна технічна документація із землеустрою, дозвіл на розроблення якої надається рішенням органу місцевого самоврядування.

З метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею

18,9 га, розташованої на АДРЕСА_5 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ "Газда" неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами саме про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Частинами 1 та 4 статті 30 ЗК України 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом

з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених Частинами 1 та 4 статті 30 ЗК України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється

в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог Частинами 1 та 4 статті 30 ЗК України, зокрема державними актами.

Так, на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61, із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, за кооперативом "Газда" визнано право власності на основні засоби виробництва згідно з договором

від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад

із навісом, нежитлова будівля) і 515 фруктових дерев, які насаджені на цій земельній ділянці.

Підстави звільнення від доказування визначені статтею 82 ЦПК України.

Згідно із частиною четвертою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь,

що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 3 статті 373 ЦК України право власності

на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які

на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих

та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині 2 статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки,

на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

З таким правовим висновком Верховний Суд погоджується.

Встановивши, що сільськогосподарський кооператив "Газда", правонаступником якого стали МПП "Газда ", а надалі ФГ "Газда", відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року

у справі № 3/61, набув у власність сад (багаторічні насадження), будівлі

та споруди на спірній земельній ділянці, площею 18,9 га, суди обґрунтовано виходили з того, що позивач набув і право користування цією земельною ділянкою.

Разом із цим, судами правильно враховані обставини правонаступництва ФГ "Газда" від МПП "Газда", а тому і власного суб'єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов'язкової передумови реалізації права на судовий захист.

При цьому визнання ФГ "Газда" правонаступником МПП "Газда"

є юридичним фактом, встановленим при розгляді господарської, адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач,

і відповідач, й які є чинними.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній

на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування) земельні ділянки, які перебувають у власності

чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність

чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності

чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 ЗК України. Зокрема, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки

у випадках, передбачених статтею 141 ЗК України; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Судами встановлено, що ані сільськогосподарський кооператив "Газда",

ані МПП "Газда" та ФГ "Газда" добровільно не відмовлялися

від користування вказаною земельною ділянкою, а тому з наведеної підстави припинення постійного користування земельною ділянкою

не відбулося.

Обставин щодо припинення землекористування з інших підстав судами

не встановлено.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз'яснень, які містяться

у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня

2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, встановивши, що оскаржувані рішення сесій Дрогобицької міської ради Львівської області в частині передачі безоплатно у приватну власність відповідачам ОСОБА_1 (підпункт 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 13 грудня 2018 року № 1447) і ОСОБА_2 (підпункт 1.6 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 23 серпня 2018 року № 1331) земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини 5 статті 116 ЗК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову

та їх скасування.

Правильними є висновки судів про те, що виділення земельної ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не могло бути здійсненота свідчить

про недобросовісність дій міської ради в цій частині, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою набуто позивачем правомірно внаслідок примусового виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року № 3/61.

З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що рішення суду має виконувати землевпорядна організація, а не судовий виконавець, так як це було передбачено нормами ЦПК України 1963 року та Інструкцією про виконавче провадження, затвердженою наказом Міністерства юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року № 22 на час вчинення виконавчих дій.

Обґрунтованими є висновки судів і про задоволення позову в частині витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400

ЦК України.

Судами попередніх інстанцій також правильно враховано, що фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки

(без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що серед іншого було встановлено під час розгляду справи № 442/6255/16-а (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Водночас, Дрогобицька міська рада не спростувала тривале користування (з 1993 року) позивачем земельною ділянкою, площею 18,9 га.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд відхиляє твердження касаційної скарги про те,

що ФГ "Газда" не набуло статусу землекористувача, як такі, що ґрунтуються на припущеннях і не відповідають нормам чинного законодавства на час виникнення правовідносин, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог і застосовані до них норми права.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться лише до незгоди заявника

з висновками судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, яким уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи

й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400

ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної

інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін,

якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат,

понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишити

без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 11 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 07 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк