Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2019 року у справі №709/535/18

Постанова

Іменем України

13 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 709/535/18

провадження № 61-21751 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (далі - ТОВ "Золотоніський бекон") про стягнення невиплаченої суми заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 квітня 2013 року вона працювала у ТОВ "Золотоніський бекон" на посаді керуючого дільницею.

14 лютого 2018 року її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

Вказувала, що у порушення вимог трудового законодавства в день звільнення і на час звернення до суду з нею не було проведено остаточний розрахунок, не виплачено заробітну плату за лютий 2018 року у розмірі 4 344,36 грн та грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 764,80 грн.

Зазначала, що відповідно до статті 117 КЗпП України роботодавець зобов'язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки, що на момент направлення цієї позовної заяви становить 11 946,99 грн та по 362,03 грн за кожен день затримки до фактичного розрахунку.

Вказувала, що їй також завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 5 000
грн, обґрунтовуючи тим, що дії відповідача поставили її у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів її сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Вказане також зумовило необхідність шукати додаткові джерела доходу для забезпечення свого існування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ "Золотоніський бекон" на її користь невиплачену заробітку плату за лютий 2018 року у розмірі 4 344,36
грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6 764,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року у складі судді Чубая В. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 466,56 грн та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 9 038,87 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 160 731,40 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн та 5 720 грн витрат по оплаті судово-почеркознавчої експертизи, а всього 6 424,80 грн.

Стягнуто з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь держави судовий збір у розмірі 1
409,60 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у розмірі 4 466,56 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата у повному обсязі, а також компенсація за невикористані дні відпустки, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору судом першої інстанції враховано висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01 квітня 2019 року № 1487/18-23,433/19-23, відповідно до якого підпис у графі "Підпис в одержанні" у платіжній відомості № 000000216 від 14 лютого 2018 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Також суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, які є похідними від вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум, розмір якого визначено судом у сумі 160 731,40 грн, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача у сумі 440,36 грн та загального часу затримки розрахунку з 15 лютого 2018 року по 02 серпня 2019 року включно (день ухвалення рішення у справі), а також позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначив у сумі 500 грн, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Золотоніський бекон" задоволено частково.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року змінено.

Зменшено визначений судом розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з ТОВ "Золотоніський бекон" на користь ОСОБА_1 з 160 731,40 грн до 38 751,68 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов'язкових платежів.

В решті рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 14 лютого 2018 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а при звільненні не отримала всі належні їй платежі, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану відпусткуу загальному розмірі 13 505,43 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд виходив з того, що визначаючи розмір цього відшкодування у сумі 160 731,40 грн, суд першої інстанції не в повній мірі врахував розмір спірної суми та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком і не застосував принцип співмірності та справедливості.

Врахувавши визначені законом строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 275 ЦПК України (не більше 60 днів), фактичну тривалість розгляду справи з моменту відкриття провадження у справі та до ухвалення рішення по суті - більше одного року семи місяців, врахувавши період з часу звільнення позивача з роботи по час подачі позовної заяви до суду (28 днів), апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за 88 днів, який, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача (440,36 грн) становить 38
751,68 грн, та відповідатиме конкретним обставинам справи, принципу співмірності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила постанову Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 709/535/18 із Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправомірно зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

На думку заявника, у разі затримки розрахунку при звільненні з вини роботодавця, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки, а у разі його непроведення до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Судове рішення оскаржується лише у частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з відповідача на користь позивача. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року надійшов відзив від ТОВ "Золотоніський бекон", у якому заявник фактично не погоджується з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2019 року та постановою Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТОВ "Золотоніський бекон" на посаду керуючого дільницею.

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

В день звільнення відповідач видав позивачу належним чином оформлену трудову книжку.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача вказувала, що при звільненні з позивачем проведено повний розрахунок за відпрацьований час та за 28 днів невикористаної відпустки.

Разом з тим позивач стверджувала, що розрахунок з нею не проведено, в підтвердження чого надала виписку по картковому рахунку, де останнє зарахування на рахунок заробітної плати відбулось 09 лютого 2018 року, тобто до звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що виплата заробітної плати працівникам ТОВ "Золотоніський бекон" здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські картки.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2018 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 01 квітня 2019 року № 1487/18-23,433/19-23 встановлено, що у платіжній відомості № 000000216 від 14 лютого 2018 року у графі "Підпис в одержанні" виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням її підпису кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки та технічних засобів.

Згідно наданої відповідачем довідки заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували звільненню, складала: за грудень 2017 року - 11 025,88
грн, за січень 2018 року - 10 111,63 грн, а середньоденна - 440,36 грн. У довідці не вказано кількість відпрацьованих працівником днів, але з табелів обліку використання робочого часу працівників репродуктора за грудень 2017 року і січень 2018 року убачається, що позивач відпрацювала 48 днів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України; інші обставини, що мають істотне значення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції, посилаючись також на пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було порушено норми трудового законодавства у частині невиплати позивачу заробітної плати у розмірі 13 505,43 грн, право позивача на яку оспорювалось та не визнавалось відповідачем, отже наявні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування принципу пропорційності (співмірності) та стягнення з відповідача середнього заробітку за порушення строків виплати належних працівнику коштів у розмірі 38 751,68 грн, врахувавши розмір недоплачених роботодавцем сум, а також тривалість розгляду справи, момент пред'явлення працівником вимоги про проведення виплат (28 днів з часу звільнення позивача з роботи по час подачі позовної заяви до суду).

Постанова апеляційного суду містить мотиви прийняття або відхилення основних доводів сторін справи, висновки суду достатнім чином обґрунтовані, та не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц про те що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків суду апеляційної інстанції та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара