Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №551/704/21
Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №551/704/21

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 551/704/21

провадження № 61-12595св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гетало Олена Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Гетало Олена Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості отримання права на спадкування

за касаційною скаргою адвоката Момота Тараса Григоровича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року у складі судді Рябченка В. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу з 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (до дня смерті ОСОБА_3 ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шишацький районний суд Полтавської області ухвалою від 07 березня 2023 року позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та її представник повторно не з`явилися у судове засідання, призначене на 07 березня 2023 року, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, з клопотаннями до суду не зверталися, про причини неявки в судові засідання суд не повідомляли.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції надав правильну правову оцінку щодо процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Момот Т. Г. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2023 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Матеріали справи не містять посилань на отримання повісток позивачем на судове засідання, призначене на 07 березня 2023 року, як не містять і згоди представника позивача на отримання sмs-повісток.

Справа розглядалась декілька років, були заслухані позиції сторін, допитані свідки позивача, досліджені докази. Зважаючи на такі обставини, суд не міг не розуміти зацікавленість і бажання позивача в якнайшвидшому прийнятті рішення у справі. Прийнявши ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції позбавив позивача права захисту її невизнаних та оспорюваних прав. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд послався на докази отримання ОСОБА_4 і ОСОБА_1 судових повісток 21 і 24 лютого 2023 року відповідно, проте вказаних повісток ні позивач, ні її представник не отримували.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

02 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21-ц (провадження 61-4672св22).

Із матеріалів цивільної справи видно, що в судовому засіданні 31 січня 2023 року брав участь представник ОСОБА_1 - адвокат Момот Т. Г., який просив перенести розгляд справи, тому головуючий суддя розгляд справи відклав на 10:00 15 лютого 2023 року (т. 1, а. с. 241-242).

Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 15 лютого 2023 року № 1256654 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Момот Т. Г. у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 07 березня 2023 року 10:00 (т. 2, а. с. 1-2).

Згідно з довідкою про доставку SMS 15 лютого 2023 року 10:29:37 ОСОБА_4 було надіслано sms-повідомлення, в якому вказано про виклик до суду на 10:00 07 березня 2023 року та повідомлено про наслідки неявки відповідно до статті 223 ЦПК України (а. с. 3, т. 2).

Згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення судові повістки про виклик до суду 07 березня 2023 року на 10:00 ОСОБА_5 отримав 21 лютого 2023 року, а ОСОБА_1 - 24 лютого 2023 року (т. 2, а. с. 6-7).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не з`явилася у судові засідання, призначені на 15 лютого та 07 березня 2023 року, заяви про розгляд справи за її відсутності не подавала, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду відповідно до статей 223 257 ЦПК України. Законних підстав для відкладення розгляду справи у суду першої інстанції не було.

Суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поведінці позивача, вжили усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Отже, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Закон диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц).

Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день і час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 158/2344/20).

Водночас згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Твердження заявника про те, що ні позивач ні її представник не отримували 21 і 24 лютого 2023 року судових повісток про виклик у судове засідання на 10:00 07 березня 2023 року спростовуються матеріалами справи.Саме по собі посилання в касаційній скарзі, що стороні позивача не відомо про такі докази, не спростовує їх наявність у матеріалах справи.

У зв`язку з наведеним аргументи касаційної скарги про те, що представник позивача не надавав згоди на отримання ним sмs-повісток, на правильність висновків судів не впливають.

Інших доводів щодо неналежного повідомлення позивача та її представника про розгляд справи у суді першої інстанції касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Момота Тараса Григоровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 07 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов