Історія справи

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 592/7207/17

провадження № 61-34082св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2017 року у складі судді Корольвої Г. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради (далі - Департамент СЗН) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Департаменту СЗН із заявою про призначення державної соціальної допомоги, вказавши, що ні вона, ні члени її сім'ї депозитних вкладів у банках, які перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, не мають. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» їй була призначена виплата грошової допомоги щомісяця з 12 січня 2015 року по 11 липня 2015 року.

Під час перевірки правильності нарахування та виплати державної допомоги, згідно з інформацією Державної фінансової інспекції України в Сумській області з'ясовано, що відповідач в порушення вимог пункту 6 Порядку надала недостовірну інформацію про перебування на її депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб

Оскільки ОСОБА_4 свідомо приховала обставини, що впливають на встановлення права та визначення розміру державної допомоги, відповідачу була здійснена переплата у розмірі 12 263,36 грн, яка у добровільному порядку повернута не була, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду про стягнення 12 263,36 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що призначена ОСОБА_4 грошова допомога для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 12 січня 2015 року до 11 липня 2015 року була отримана нею правомірно, а тому підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 свідомо приховала та подала документи з недостовірними даним, що вплинуло на визначення права на виплату державної допомоги.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент СЗН, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував довідку банку, яка надана Держфінінспекції в Сумській області про наявність вкладу на ім'я ОСОБА_4 станом на 12 січня 2015 року.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить відхилити касаційну скаргу, оскільки судами попередніх інстанцій вірно враховано, що у відповідача не було умислу на подання недостовірних відомостей з метою незаконного отримання соціальної допомоги. 13 жовтня 2014 року ОСОБА_4 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була сплачена компенсація шляхом зарахування на картковий рахунок грошових коштів, що знаходились на депозитному вкладі. При цьому, вказана позивачем довідка банку на містить інформації про наявність саме коштів на рахунку ОСОБА_4, а визначає лише дати відкриття та закриття депозитного рахунку.

04 червня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 12 січня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Департаменту СЗН із заявою про призначення державної соціальної допомоги, вказавши, що ні вона, ні члени її сім'ї депозитних вкладів у банках, які перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб не мають.

Рішенням від 13 січня 2015 року ОСОБА_4 призначений відповідний вид соціальної допомоги, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з інформацією Державної фінансової інспекцією України в Сумській області з'ясовано, що відповідач в порушення вимог пункту 6 Порядку надала недостовірну інформацію про перебування на її депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

У зв'язку із чим, виникла переплата коштів державної адресної допомоги у сумі 12 263,36 грн.

У добровільному порядку переплата соціальної допомоги відповідачем не відшкодована.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Надання державної допомоги внутрішньо переміщеним особам урегульовано Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

При цьому особа, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина перша статті 1213 ЦК України)

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що станом на 12 січня 2015 року у ОСОБА_4 депозитних вкладів на рахунках банків не було, оскільки ці кошти були отримані нею 13 жовтня 2014 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через банк-агент ПАТ «Альфа-Банк», дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість отримання ОСОБА_4 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячної адресної допомоги.

Доводи касаційної скарги Департаменту СЗН про те, що згідно з довідкою банку станом на 12 січня 2015 року наявний вклад на ім'я ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу, оскільки вказана довідка банку на містить інформації про наявність саме коштів на рахунку ОСОБА_4, а визначає лише період відкриття та закриття депозитного рахунку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк