Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.08.2019 року у справі №462/5645/16

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 462/5645/16-ц

провадження № 61-23313св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Залізничного районного суду м.

Львова від 15 листопада 2016 року у складі судді Бориславського Ю. Л. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року у складі суддів:

Мельничука О. Я., Крайник Н. П., Савуляк Р. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 12315, вчиненого 20 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення з нього на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № 800003722 від 29 квітня 2008 року в розмірі 58 951 долар 18 центів США.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки 21 квітня 2015 року Постійно діючим Третейським судом Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський Фінансовим Союз" винесено рішення про стягнення із нього заборгованості за кредитним договором № 800003722 від 29 квітня 2008 року. Дане рішення набрало законної сили, однак за заявою відповідача 20 червня 2016 року вчинено спірний виконавчий напис, що є подвійним стягненням заборгованості. Крім того, заборгованість не була безспірною на момент вчинення виконавчого напису, оскільки 23 травня 2016 року банк звернувся до нього із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не був позбавлений права вчинити виконавчий напис про стягнення грошових сум на підставі документів, що встановлюють заборгованість. Окрім цього, наявність рішення третейського суду без належних доказів про набрання ним законної сили та звернення його до виконання не свідчить про наявність спору та не дає підстави вважати, що за наявності такого рішення та виконавчого напису відбудеться подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1, оскільки ні позивачем, ні його представником не представлено доказів на підтвердження того, що вказане рішення третейського суду звернуто до виконання.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що лише та обставина, що зазначена більша сума заборгованості за кредитом, ніж у виконавчому написі, чи наявність рішення третейського суду без належних доказів про набрання ним законної сили та звернення його виконання не свідчить про наявність спору. Окрім цього, слід зазначити, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 21 квітня 2015 року не може бути виконане, так як згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-2074цс15, положення пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України "Про третейські суди", що містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем є споживач. Встановлено, що на 23 червня 2016 року Сихівським районним судом м. Львова відкрито провадження у справі за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Сам факт перебування в Сихівському районному суді м. Львова на розгляді позовної заяви ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не позбавляє права стягувача на звернення до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність рішення третейського суду, яке набрало законної сили, та виконавчого напису нотаріуса є подвійним стягненням заборгованості. Крім того, на момент вчинення виконавчого напису існував спір між сторонами щодо розміру заборгованості.

Рух справи у суді касаційної інстанції

14 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду, а 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Штелик С. П.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що 29 квітня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого з 19 серпня 2009 року є ПАТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800003722, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 57 648 доларів США на строк 180 місяців.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 21 квітня 2015 року із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 800003722 від 29 квітня 2008 року, а саме: за кредитом - 1 192 957 грн 92 коп., 43 579 грн 26 коп. за процентами та 50 811 грн 07 коп. пені.

01 червня 2016 року банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Сихівського районного суду м.

Львова від 23 червня 2016 року відкрито провадження у справі № 464/4726/16-ц.

20 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за заявою ПАТ "Альфа-Банк" вчинений виконавчий напис № 12315 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором за період з 29 вересня 2014 року по 29 травня 2016 року, а саме: за кредитом - 47 802 долари 07 центів США, за процентами - 11 149 доларів 11 центів США, а всього - 58 951 долар 18 центів США.

На підставі оспорюваного виконавчого напису 18 серпня 2016 року державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львова ГТУО у Львівській області постановою відкрито виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі ж правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).

У спірних правовідносинах суди встановили, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 21 квітня 2015 року із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 09 лютого 2015 року, а саме: за кредитом - 1 192 957 грн 92 коп., 43 579 грн 26 коп. за процентами та 50 811 грн 07 коп. пені; та за виконавчим написом нотаріуса від 20 червня 2016 року стягнуто заборгованість за період з 29 вересня 2014 року по 29 травня 2016 року, а саме: за кредитом - 47 802 долари 07 центів США, за процентами - 11 149 доларів 11 центів США, а всього - 58 951 долар 18 центів США.

Висновки судів про те, що наявність рішення третейського суду без належних доказів про набрання ним законної сили та звернення його виконання не свідчить про наявність спору, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

У рішенні Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 21 квітня 2015 року вказано, що це рішення підлягає негайному виконанню, його у встановленому законом порядку не скасовано, третейське застереження у кредитному договорі є дійсним (пункт 10.3 кредитного договору), тобто, стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь банку за період із 29 вересня 2014 року по 09 лютого 2015 року стягнуто заборгованість за тілом кредиту та процентами одночасно рішенням третейського суду та на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За вимогами статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, у березні 2015 року банк звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський фінансовий союз" із позовом про дострокове стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Тобто, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, положення абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Разом з тим, у заяві про вчинення виконавчого напису банк заявив до стягнення проценти за кредитом, нараховані після пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту.

З урахуванням встановлених у справі обставин не можна погодитися із висновками судів про безспірність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд здійснює розподіл судових витрат.

Документально підтверджені судові витрати у розмірі 551 грн 21 коп. за подання позовної заяви, 606 грн 34 коп. за подання апеляційної скарги та 661 грн 44 коп. за подання касаційної скарги, а всього 1 818 грн 99 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 березня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 12315, вчинений 20 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичемпро стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором № 800003722 від 29 квітня 2008 року в розмірі 58 951 долар 18 центів США.

Стягнути із публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 818 грн 99 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик