Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.08.2022 року у справі №686/15307/21

Постанова

Іменем України

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 686/15307/21

провадження № 61-4754св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Мартиненко Алевтина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року в складі судді Цідик А. Ю. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року в складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк»), треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Мартиненко А. М., про припинення іпотеки та виключення обтяжень на нерухоме майно.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 06 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 20 000, 00 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 вересня 2007 року між банком та нею було укладено договір поруки та договір іпотеки. Предметом договору іпотеки є належний їй житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 97,7 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м та земельна ділянка загальною площею 1050 кв. м у межах згідно з планом, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

06 вересня 2007 року на підставі укладеного договору іпотеки приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко A. M. накладено заборона на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єктом обтяження якого стали належний їй житловий будинок та земельна ділянка.

У зв`язку з порушенням позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору банк у 2013 році звертався до суду з позовом до про стягнення заборгованості.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2013 року, яке набрало законної сили 08 квітня 2013 року, позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і в розмірі 4 731,05 доларів США, що в еквіваленті становило 37 801,09 грн, 1 148,28 грн пені, а всього 38 949,37 грн та судовий збір у розмірі 208,51 грн із кожного.

У вересні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, зокрема, за відсотками у розмірі 1 946,42 доларів США, що в еквіваленті становило 53 723,23 грн, пенею за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 51 235,65 грн, пенею за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 52 734,39 грн, трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 288,42 грн.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» три проценти річних від простроченої заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і за період із 21 липня 2017 року по 20 липня 2020 року в сумі 288,42 грн та судовий збір в розмірі 4,27 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З метою добровільного виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_2 на рахунок ПАТ АБ «Укргазбанк» було перераховано кошти, згідно з квитанціями від 08 квітня 2021 року № 55254710 в розмірі 288,42 грн (сплата трьох процентів річних) та від 20 квітня 2021 року № 55498680 в розмірі 4,27 грн (сплата судового збору).

Позивачка зазначає, що 07 травня 2021 року у зв`язку з повним виконанням кредитних зобов`язань, ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про зняття обтяження та припинення заборони на відчуження предмету іпотеки, на що листом від 20 травня 2021 року № 50508 Хмельницька обласна дирекція АБ «Укргазбанк» відмовила у знятті заборони на відчуження предмету іпотеки та повідомила, що договір іпотеки наразі діє, оскільки останнім не виконано кредитні зобов`язання.

Враховуючи виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі, позивачка просила:

- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 06 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А. М., зареєстрованого в реєстрі за № 3300;

- виключити з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію іпотеки (реєстраційний номер обтяження 5615355) та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження майна (реєстраційний номер обтяження 5615200 та реєстраційний номер обтяження 5617110) житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, загальною площею 97,7 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м та земельної ділянки загальною площею 1050 кв. м (кадастровий номер 6810700000:01:005:1029) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки від 06 вересня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області

від 15 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором від 06 вересня

2007 року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко А. М., зареєстрованого в реєстрі за № 3300.

Виключено з Державного реєстру іпотек запис про реєстрацію іпотеки (реєстраційний номер обтяження 5615355) та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяження майна (реєстраційний номер обтяження 5615200 та реєстраційний номер обтяження 5617110) житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, загальною площею 97,7 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м та земельної ділянки загальною площею 1050 кв. м (кадастровий номер 6810700000:01:005:1029) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки від 06 вересня 2007 року, укладеним між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором від 11 вересня 2007 року № 3492007/3і на підставі судового рішення суду про дострокове стягнення заборгованості, іпотека є припиненою і підстав для обтяження належного позивачу як іпотекодавцю нерухомого майна у Державному реєстрі іпотек немає.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

27 травня 2022 року ПАТ «Укргазбанк», засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 1048 1054 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, та статей 598 599 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.

Зокрема, заявник посилається на те, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано з простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2013 року у справі № 688/847/13-ц частково виконане лише у 2020 році, тобто протягом всього цього часу відповідач правомірно нараховував три відсотка річних та інфляційні втрати за користування належними йому коштами, а тому позивач помилково вважає, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим , і як наслідок є припиненими зобов`язання за іпотечним договором.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Полянська О. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 06 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 3492007/3і, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 20 000,00 доларів США на строк із 06 вересня 2007 року по 05 вересня 2014 року із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,9 % річних (пункт 1.1 договору).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 3492007/3і та договір іпотеки. Згідно з умовами договору іпотеки предметом цього договору є житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, загальною площею 97,7 кв. м, житловою площею 66,7 кв. м та земельна ділянка загальною площею 1050 кв. м у межах згідно з планом, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_1 .

На підставі договору іпотеки, приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Мартиненко A. M. внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єктом обтяження якого стали належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельна ділянка на АДРЕСА_1 .

У зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором ПАТ «Укргазбанк» у березні 2013 року зверталося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2013 року позов банку задоволеною. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і в розмірі 4 731,05 доларів США, що в еквіваленті становило 37 801,09 грн, 1 148,28 грн пені, а всього 38 949,37 грн та судовий збір в розмірі 208,51 грн з кожного.

Постановою старшого державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 09 листопада 2020 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2013 року закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення суду боржником ОСОБА_2 .

У вересні 2020 року банк звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також відсотків та пені, передбачених умовами договору.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, у справі № 688/2657/20 з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» стягнуто три проценти річних від простроченої заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і за період із 21 липня 2017 року по 20 липня 2020 року в сумі 288,42 грн та судовий збір у розмірі 4,27 грн.

У задоволенні вимог про стягнення процентів та неустойки відмовлено з тих підстав, що звернувшись до суду у березні 2013 року з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі банк реалізував своє право на дострокове пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання на 22 лютого 2013 року, в результаті чого у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом після 22 лютого 2013 року.

З метою добровільного виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_2 на рахунок ПАТ АБ «Укргазбанк» було перераховано кошти, згідно з квитанціями від 08 квітня 2021 року № 55254710 в розмірі 288,42 грн (сплата трьох процентів річних) та від 20 квітня 2021 року № 55498680 в розмірі 4,27 грн (сплата судового збору).

07 травня 2021 року ОСОБА_2 , у зв`язку з повним виконанням кредитних зобов`язань, звернувся до банку із заявою про зняття обтяження та припинення заборони на відчуження предмету іпотеки.

Листом від 20 травня 2021 року вих. № 50508 Хмельницька обласна дирекція АБ «Укргазбанк» відмовила у знятті заборони на відчуження предмету іпотеки та повідомила, що договір іпотеки наразі діє, оскільки ОСОБА_2 не виконано кредитні зобов`язання, а рішення судів, де встановлений факт виконання такого обов`язку є такими, що не підтверджують факт виконання кредитних зобов`язань.

Кошти, які були внесені ОСОБА_2 08 квітня 2021 року на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» 29 квітня 2021 року зараховані на погашення відсотків.

Після погашення заборгованості за кредитним договором на підставі рішення суду банк не звертався до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації обтяження майна іпотекою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Вирішуючи спір, суди виходили із того, що зобов`язання за іпотечним договором припинилося відповідно до закону, внаслідок припинення зобов`язання за основним кредитним договором, оскільки заборгованість за кредитом відсутня.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

У разі виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання. Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2022 року в справі № 608/1296/19 (провадження № 61-8577св20), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункт 61).

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Суди встановили факт припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним виконанням позичальником.

Щодо доводів касаційної скарги про неповне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Судами попередніх інстанцій установлено, що у березні 2013 року банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, отже з цього моменту закінчився строк кредитування й банк втратив право нараховувати передбачені договором проценти та неустойку.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2013 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і в розмірі 4 731,05 доларів США, що в еквіваленті становило 37 801,09 грн, 1 148,28 грн пені, а всього 38 949,37 грн та судовий збір в розмірі 208,51 грн з кожного.

Рішення виконано боржником ОСОБА_2 у повному обсязі.

У вересні 2020 року банк звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» стягнуто три проценти річних від простроченої заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року № 3492007/3і за період із 21 липня 2017 року по 20 липня 2020 року в сумі 288,42 грн та судовий збір в розмірі 4,27 грн.

Вказані суми також сплачені боржником, що підтверджено належними доказами.

Суди встановили факт припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з його повним і належним виконанням позичальником. Отже, внаслідок повного виконання основного зобов`язання припиняється забезпечення його іпотекою.

З огляду на те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення вимоги позивача про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими.

Щодо виключення запису про реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Відповідний правовий висновок викладений у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) та в постанові Верховного Суду від 30 березня 2022 року в справі № 608/1296/19 (провадження № 61-8577св20).

Отже, оскільки належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди дійшли обґрунтованого висновку про виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Доводи касаційної скаргипро неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, колегією суддів Верховного Суду не беруться до уваги, виходячи з такого.

Висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких посилається заявник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) конкретизовано вказаний висновок та зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, однаковими.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, на які посилається заявник в касаційній скарзі, предметом заявлених позовних вимоги є стягнення боргу за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 предметом заявлених позовних вимоги є стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц предметом заявлених позовним вимог за первинним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним - визнання договору поруки припиненим.

Що стосується доводів заявника про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, то колегія суддів звертає увагу на те, що висновки судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях не протирічать висновкам, сформованим у зазначеній вище постанові.

Зокрема, у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненими у зв`язку з належним виконанням основного зобов`язання. При цьом, суд касаційної інстанції, враховуючи процесуальний статус учасників справи, скасував судові рішення у частині задоволення вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса зняти заборону відчуження земельної ділянки та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису та Державного реєстру іпотек та ухвалив в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

З огляду на наведене Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська