Постанова

Іменем України

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 1005/7141/2012

провадження № 61-18604св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,

заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Омега Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Овсій Дмитром Юрійовичем, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.

Заява мотивована тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 1095-Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, а саме - земельну ділянкузагальною площею 2,6900 га, розташовану за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Територія Іванківської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в сумі 2 737 304,15 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 21 877 903,43 грн, та встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки.

21 лютого 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/1005/1939/2012 видано виконавчий лист, на підставі якого відділом Державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 39308126.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» найменування товариства було змінено на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»).

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» було укладено Договір № 1 відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору про відступлення ПАТ «Омега Банк» передало новому кредитору - ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за Кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Сведбанк», та іпотечним договором № 1095- Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Сведбанк».

Заявник вказує, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року не виконане, а до заявника перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Файненс Компані» просило суд замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні № 39308126.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Омега Банк» його правонаступником - ТОВ «Файненс Компані» щодо примусового виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у цивільній справі № 1005/7141/2012 (провадження № 2/1005/1939/2012) за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи заяву про заміну стягувача правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено належними та допустимими доказами, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача у виконавчому провадженні, а тому наявні підстави для задоволення такої заяви та заміни стягувача його правонаступником.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Овсія Д. Ю. звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

22 лютого 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ТОВ «Файненс Компані» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Овсієм Д. Ю., в якому заявник просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вважає, що висновки судів першої апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, докази досліджені повно, відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щорішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року у справі № 1005/1939/2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1095-Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 767, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер: 3220800000:03:001:0007, загальною площею 2,6900 га, розташовану за адресою Київська обл., Бориспільський район, територія Іванківської сільської ради, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 18 травня 2006 року, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632300054.

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1095-Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 767, задоволено грошові вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним говором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року в сумі, що становить 2 737 304,15 доларів США 15 центів, що еквівалентно 21 877 903,43 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки зі іпотечним договором № 1095-Ф/ІП від 31 січня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 767, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу 261 186,09 доларів США, що еквівалентно 1 318 898,76 грн, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 31 січня 2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2013 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишено без змін.

21 лютого 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі № 2/1005/1939/2012 видано виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 39308126.

29 квітня 2013 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» назву товариства змінено на ПАТ «Омега Банк».

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» було укладено Договір № 1 відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О. І.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору про відступлення ПАТ «Омега Банк» передало новому кредитору - ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за Кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Сведбанк», та іпотечним договором № 1095- Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Сведбанк».

За відступлення прав вимоги ТОВ «Файненс Компані» сплатило грошові кошти у відповідності до пункту 4 Договору № 1 відступлення прав вимоги, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 28 лютого 2019 року.

Укладений між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» Договір № 1 відступлення прав вимоги Договір про відступлення прав вимогинедійсним визнано не було.

Судами встановлено, що виконавче провадження № 39308126 не закінчено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п`ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах: від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), та у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 2-844/10 (провадження № 61-17839св20).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суди встановили, що на підставі договору № 1 про відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року, укладеним між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 1095-Ф від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Сведбанк», та договором, укладеним на забезпечення виконання основного зобов`язання - іпотечним договором № 1095- Ф/ІП-2 від 31 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Сведбанк».

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавче провадження № 39308126 не закінчено.

Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні.

Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Доводи касаційної скарги про те, що стягувач ПАТ «Омега Банк» ліквідований 18 листопада 2019 року і згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, що унеможливлює заміну стягувача, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Дана норма чітко вказує на можливість закінчення виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи виключно у випадку неможливості правонаступництва, чого в даній справі не встановлено.

Так, права та обов`язки ПАТ «Омега Банк» щодо стягнення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки допускають правонаступництво, і таке правонаступництво, а саме придбання права вимоги заявником, відбулося у березні 2019 року, тобто до ліквідації ПАТ «Омега Банк».

Інші доводи касаційної скарги є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

Заявником до касаційної скарги додано клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі

№ 910/3572/20.

Клопотання мотивоване тим, що придбане у ПАТ «Омега Банк» право вимоги є спірним, наразі самим ТОВ «Файненс Компані» ініційовано спір про визнання недійсними правочинів, визнання права вимоги, визнання права іпотекодержателя та заставодержателя, визнання незаконними дій, визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсними актів приймання-передачі, визнання незаконними та скасування рішень державної реєстрації, скасування реєстраційних дій.

Вказана справа справа № 911/3572/20 перебуває в провадженні Господарського суду Київської області, розгляд справи не завершено.

Вказує, що вирішення цього позову має істотне значення для розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках передбачених ЦПК України, у тому разі коли в іншій справі вирішуються питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Оскільки представник ОСОБА_2 - адвокат Овсій Д. Ю. не навів суду переконливих доводів на підтвердження необхідності зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі

№ 910/3572/20, тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке подано представником - адвокатом Овсієм Дмитром Юрійовичем, про зупинення провадження у справі № 1005/7141/2012, відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Овсій Дмитром Юрійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов