Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №473/2322/20

Постанова

Іменем України

12 серпня2021 року

м. Київ

справа № 473/2322/20

провадження № 61-2054св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М.

Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вознесенськавтотранс", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2021 року складі судді Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вознесенськавтотранс ", ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, відновлено, призначено справу до розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відновлення провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Оскільки справа по суті розглянута судом не була, то ухвала суду першої інстанції про відновлення провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2021 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в своїй апеляційній скарзі позивач зазначила порушення судді Вознесенського міськрайонного суду Старжинської О. Є. при розгляді заяв. Позивач не просила відновлювати провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа № 473/2322/20 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

У провадженні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вознесенськавтотранс", ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2020 року зупинено провадження по зазначеній цивільній справі до розгляду заяви про відвід судді Старжинської О. Є. іншим суддею, відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України.

10 грудня 2020 року ухвалою Вознесенського міськрайоннного суду Миколаївської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Старжинської О. Є. залишено без розгляду.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вознесенськавтотранс ", ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду Царюк Л. М. від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 грудня 2020 року повернуто скаржнику.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що "ЦПК України, у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у частини 4 статті 263 ЦПК України. ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регулює означене питання по-іншому..Отже, з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини 6 статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині 3 статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України.

Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною 3 статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України.

З урахуванням наведеного й обставин цієї справи, Велика Палата Верховного вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах 1 і 2 статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина 3 статті 34 ЦПК України)".

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частина 3 статті 34 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини 1 статті 411 ЦПК України).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2021 року скасувати.

Справу № 473/2322/20 направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Миколаївського апеляційного суду від 06 січня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов