Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2021 року у справі №2-3813/11

Постанова

Іменем України

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3813/11

провадження № 61-5232св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеська місцева прокуратура № 3, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 рокуу складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

у справі за позовомПриморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеська місцева прокуратура № 3, ОСОБА_5, про усунення перешкод,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2008 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Одеська місцева прокуратура № 3, ОСОБА_5, про усунення перешкод.

Свої позовні вимоги Приморська районна адміністрація Одеської міської ради обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з несправністю труб системи водопостачання, які проходять через квартиру відповідача замокає стіна кімнати квартири АДРЕСА_2, яка є спільною стіною з квартирою АДРЕСА_3. Також здійснюється залиття підвального приміщення, яке знаходиться під квартирою АДРЕСА_4, що приводить до руйнації фундаменту будинку. Вентиляційний канал, який виходить з підвального приміщення будинку замурований відповідачем. КП ДЄЗ "Жовтневе" неодноразово надсилали ОСОБА_1 приписи про необхідність ліквідувати причини замокання капітальних стін будинку та залиття підвалу. На приписи відповідач не реагує та не допускає робітників для ліквідації причин замокання стін будинку.

З огляду на викладене, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради просила суд зобов'язати ОСОБА_1 відновити зруйновані вентиляційні канали з підвального приміщення квартири АДРЕСА_5, які виходять у двір будинку під сходи квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 здійснити заходи по відкачуванню води з підвального приміщення будинку АДРЕСА_6 та прилеглих до нього приміщень, зобов'язати ОСОБА_1 провести роботи по відновленню фундаменту та капітальних стін будинку АДРЕСА_6 від замокання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2010 року провадження у справі було зупинено до розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2019 року провадження у справі поновлено.

У підготовчому судовому засіданні 23 вересня 2019 року у якості третіх осіб було залучено до участі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 та провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1522/11071/11.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2020 року провадження у справі поновлено.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 відновити зруйновані вентиляційні канали з підвального приміщення квартири АДРЕСА_5, які виходять в двір будинку та під сходи квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 здійснити заходи по відкачуванню води з підвального приміщення будинку АДРЕСА_6 та прилеглих до нього приміщень.

Зобов'язано ОСОБА_1 провести роботи по відновленню фундаменту та капітальних стін будинку АДРЕСА_6 від замокання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що висновком судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2016 року № 049/16, дослідженим судом у справі № 1522/11071/11, встановлено наявність вологи у квартирах АДРЕСА_7, яка напряму залежить від проникнення вологи із несправного каналізаційного лежака приміщення санвузла, що знаходиться на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 та відсутності вентиляції. З огляду на вищевикладене вимоги Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 здійснити заходи по відкачуванню води з підвального приміщення будинку АДРЕСА_6 та прилеглих до нього приміщень, підлягають задоволенню. Крім того, обґрунтованими є вимоги позивача про відновлення зруйнованих відповідачем вентиляційних каналів з підвального приміщення квартири АДРЕСА_5, які виходять в двір будинку та під сходи квартири АДРЕСА_3, проте не можна погодитися з тим, що така вентиляція зникла внаслідок проведення самовільної реконструкції, оскільки судом при розгляді справи № 1522/11071/11 встановлено зворотне, тобто відсутність самовільної реконструкції квартири. Також обґрунтованими є вимоги про відновлення фундаменту та капітальних стін будинку АДРЕСА_6 від замокання, оскільки вина в діях ОСОБА_1 щодо замокання та залиттям підвалу та стін квартир встановлена судом.

Постановою Одеськогоапеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суду першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про відновлення зруйнованих вентиляційних каналів з підвального приміщення квартири АДРЕСА_5, які виходять в двір будинку та під сходи квартири АДРЕСА_3 та про відновлення фундаменту та капітальних стін будинку АДРЕСА_6 від замокання, оскільки винність дій ОСОБА_1 у замоканні та залитті підвалу та стін квартир достовірно встановлена судом у справі № 1522/11071/11, що має преюдиційне значення для даної справи. Крім того, відповідачем ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що затоплення підвального та прилеглого до нього приміщень, пошкодження фундаменту та вентиляційних каналів сталось не з її вини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, відповідно до якого, акт про залиття не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року, оскільки у ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші потрібні для такого документа реквізити. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

В даному випадку акти складено без здійснення огляду місця протікання, акт складався не в будинку, а в іншому місці без залучення відповідних фахівців і не може бути покладений в основу визначення винуватця події, з тексту актів не вбачається коли саме відбувались залиття в приміщеннях, що перебувають в користуванні позивачів, характер та причини залиття, яка матеріальна шкода завдана, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість, висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, до складання актів відповідача не було залучено.

Крім того, суд поновив розгляд даної справи, однак справа № 1511/11071/11, у зв'язку з якою було зупинено провадження у справі, наразі перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано оцінку доказам, а саме висновку експертного дослідження від 11 квітня 2014 року № 1509 та листу Департаменту водовідведення міськаналізації про обстеження від 29 березня 2017 року № 306дш.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси.

06 травня 2021 року справа № 2-3813/11 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19293564 від 23 червня 2008 року, право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 23 грудня 1994 року з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Колишній житловий будинок і флігель АДРЕСА_6 прийняті під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 27 грудня 1991 року № 580 як пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення, про що свідчить лист Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 06 травня 2008 року № 01-15/3176 та відповідне рішення.

20 червня 2007 року директор КП ДЄЗ "Жовтневий" звернувся до голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з доповідною № 0323, вказавши, що з грудня 2001 року, за рахунок несправності сантехнічних систем в квартирі АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_1, залиті стіни кутової кімнати № 4, суміжної з квартирою АДРЕСА_3. Одночасно проходить залиття підвального приміщення квартири АДРЕСА_5. Просив звернутися до суду, оскільки ОСОБА_1 не реагує на попередження та приписи майстра дільниці № 5.

Відповідно до акта майстрів дільниці № 5 КП ЖКС "Порт-Франківський" ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, який складений за результатами огляду квартири АДРЕСА_1 протікання до підвального приміщення не виявлено.

Згідно із актом складеним ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 від 30 червня 2009 року будинок АДРЕСА_6 відвідали юрист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради Чубчик М. В. та помічник прокурора Приморського районна м.

Одеси Турецький О. С., які переконалися на місці в фактах, які продовжувалися на їх очах, заливів з квартири АДРЕСА_3, де мешкає ОСОБА_1. Посадові особи попередили ОСОБА_1 про те, що залив квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 продовжується.

Відповідно до акта комісії КП ЖКС "Порто-Франківський" від 20 травня 2008 року плями замокання стіни квартири АДРЕСА_2, орендарем якої є ОСОБА_15 збільшуються.

Майстер дільниці № 5 КП ЖКС "Порто-Франківський" виносив приписи ОСОБА_1 щодо усунення порушення.

Згідно листа Комунального підприємства "ЖКС "Порто-Франківський" №1137/жкс від 23 вересня 2009 року, при комісійному обстеженні на місці відповідно до поповерхового плану МБТІ від 1947 року (з внесенням змін в 1967 році) робітниками дільниці № 5 встановлено, що даний підвал знаходиться у правоворотньому триповерховому флігелі літ. "А". Вентканали в підвалі відсутні.

У частині підвалу S = 8,01 кв. м в несучій зовнішній стіні спостерігається ніша, яка по поверховому плану - отвір, частково закладений, у зв'язку з будівництвом сусіднього триповерхового флігеля літ. "Д". В другій частині підвалу S = 3,39 кв. м наявний закладений отвір в стіні.

Крім того встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 березні 2020 року, позовну заяву Благодійного фонду "Рутенія-Одеса" в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_2 задоволено частково, також задоволено частково позов ОСОБА_16, та ухвалено: зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_5 усунути наслідки залиття підвалу будинку АДРЕСА_6, який розташований під квартирою АДРЕСА_5 та під квартирою АДРЕСА_3, шляхом відповідного комплексного ремонту підвалу та відновлення фундаменту і капітальних стін, які постраждали від багаторічного заливу у квартирі АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_2, де мешкають сім'ї ОСОБА_17 та ОСОБА_18; зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_5 демонтувати зношений чавунний лежак - каналізаційну трубу на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 та відновити у двір та під сходи штатні вентиляційні канали для належної проточної вентиляції підвалу; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_13 моральну шкоду у розмірі 20
000 грн; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_16 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн; стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 витрати за сплату експертного дослідження у розмірі 25 000 грн.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2016 року № 049/16 вологість приміщень квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та підвалу вперше зареєстрована у 2001 році та прожовується, причиною цього є несправність каналізаційного лежака в приміщенні санвузла першого поверху квартири АДРЕСА_3; допустиме значення вологи в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_4 перевищені, кімната непридатна для проживання; вентиляційні канали, які існували раніше, що виходять із приміщення підвалу під сходи парадної забудовані під час реконструкції квартири АДРЕСА_3, чим перекрита вентиляція підвального приміщення та вхідного вузла; перевищений рівень вологості приміщень квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 та підвального приміщення. Також, незадовільний технічний стан конструкцій напряму залежить від проникнення вологи із несправного каналізаційного лежака приміщення санвузла, що знаходиться на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 та відсутності вентиляції; обладнання каналізаційного лежака санвузла на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 суперечить діючим санітарним нормам.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Конституцією України та статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 1522/11071/11.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами частин 4 , 7 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Судами встановлено, що у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2019 року у справі № 1522/11071/11, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, встановлено, що згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2016 року № 049/16, вологість приміщень квартир АДРЕСА_5, АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та підвалу вперше зареєстрована у 2001 році та прожовується, причиною цього є несправність каналізаційного лежака в приміщенні санвузла першого поверху квартири АДРЕСА_3; допустиме значення вологи в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_4 перевищені, кімната непридатна для проживання; вентиляційні канали, які існували раніше, що виходять із приміщення підвалу під сходи парадної забудовані під час реконструкції квартири АДРЕСА_3, чим перекрита вентиляція підвального приміщення та вхідного вузла; перевищений рівень вологості приміщень квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 та підвального приміщення. Також, незадовільний технічний стан конструкцій напряму залежить від проникнення вологи із несправного каналізаційного лежака приміщення санвузла, що знаходиться на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 та відсутності вентиляції; обладнання каналізаційного лежака санвузла на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 суперечить діючим санітарним нормам.

Висновком судової інженерно-технічної експертизи від 25 березня 2016 року № 049/16 встановлено наявність вологи у квартирах АДРЕСА_7, яка напряму залежить від проникнення вологи із несправного каналізаційного лежака приміщення санвузла, що знаходиться на першому поверсі квартири АДРЕСА_3 та відсутності вентиляції.

Вказане судове рішення, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та об'єктивно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм належну правову оцінку, та виходячи з того, що винність дій ОСОБА_1 у замоканні та залитті підвалу та стін квартир встановлена судом у справі № 1522/11071/11, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів суду на підтвердження доводів, що затоплення підвального та прилеглого до нього приміщень, пошкодження фундаменту та вентиляційних каналів сталось не з її вини.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку викладеного у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року та постанову Одеськогоапеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький