Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.07.2019 року у справі №677/544/17

Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 677/544/17

провадження № 61-30281св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Антонінське»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Антонінське» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року у складі головуючого-судді Боголюбової Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Горох Л. М., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Антонінське» (далі - ПАТ «Антонінське») про розірвання договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на земельну ділянку площею 3,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 березня 2017 року.

Вказану земельну ділянку, ОСОБА_2 за життя передав в оренду ПАТ «Антонінське» на підставі договору оренди землі від 02 січня 2008 року.

Посилаючись на те, що ПАТ «Антонінське» систематично не виконує умови договору оренди землі, а саме з часу його укладення не сплачує орендну плату у визначеному договором розмірі, ОСОБА_1 просила розірвати, укладений 02 січня 2008 року між ПАТ «Антонінське» та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 3,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року позов задоволено. Розірвано укладений 02 січня 2008 року між ПАТ «Антонінське» та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 3,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар порушив істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання цього договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Антонінське» відхилено, рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2017 року ПАТ «Антонінське» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження систематичної несплати орендної плати за користування земельної ділянки. Крім того, орендна плата нараховувалася, але не виплачувалася, оскільки були відсутні повідомлення від спадкоємців, зокрема позивач не зверталася до орендаря.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 травня 2018 року справу № 677/544/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Антонінське» про розірвання договору оренди землі передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 30 грудня 2002 року належала земельна ділянка площею 3,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

02 січня 2008 року між ПАТ «Антонінське» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, який 28 серпня 2008 року зареєстровано Красилівським районним відділом Центру ДЗК у державному реєстрі земель за № 040775600046.

Згідно пунктів 9-12 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 558,21 грн, і сплачується 75% - сільськогосподарською продукцією та наданням послуг, а 25% - у грошовій формі. Обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції; орендна плата вноситься до 25 грудня кожного року; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У період з 2008 року до 2011 року ПАТ «Антонінське» умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати не виконував та систематично не виплачував орендодавцю орендну плату ні продукцією та наданням послуг, ні в грошовому виразі, як це передбачено договором оренди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_1

23 березня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з земельної ділянки площею 3,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Терешківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, якими врегульовано відносини, пов`язані з орендою землі, дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 рокудоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак у матеріалах справи такі докази відсутні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що систематичне невиконання орендарем - ПАТ «Антонінське» зобов`язання зі сплати орендної плати істотним чином порушує права орендодавця, які підлягають захисту шляхом розірвання Договору оренди.

Розглядаючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скаргиПАТ «Антонінське» про те, що орендна плата нараховувалася, проте позивач із заявою про виплату орендної плати не зверталася, є безпідставними, оскільки відповідно до частини першої статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів,що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Антонінське» залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко