Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 544/19/18

провадження № 61-44423св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Оксана Олександрівна, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року у складі головуючого-судді Нагорної Н. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Прядкіна О. В., Бутенко С. Б., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про переведення прав та обов`язків покупця.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 грудня 2017 року. Спадщину позивач прийняла 02 грудня 2007 року, на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України. Інша Ѕ частина вказаного житлового будинку належить ОСОБА_2 , який 31 січня 2017 року відчужив свою частку житлового будинку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 , відчуживши свою частку житлового будинку, не дотримався норм статті 362 ЦК України, оскільки не повідомив її письмово про намір продати свою частку.

Ураховуючи викладене, позивач просила перевести на неї права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 від 31 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року позов задоволено. Переведено на ОСОБА_1 права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 31 січня 2017 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купила Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0868 га, що складається з: житлового будинку А-1, жилою площею 47,2 кв. м., загальною площею 82,4 кв. м, сараю - Б, вбиральні - Ж, літньої кухні - 3, прибудови до літньої кухні - з, огорожі № 1, водогону № 3, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О. О. 31 січня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 35 000 грн, що знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА в Полтавській області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні правові підстави для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 належним чином не повідомив ОСОБА_1 про намір продати свою частку домоволодіння, тому порушене право позивача підлягає захисту, шляхом переведення на ОСОБА_1 прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частки житлового будинку від 31 січня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач стала повновладним співвласником спірного житлового будинку після отримання нею свідоцтва про право на спадщину ( 22 грудня 2017 року), а не з моменту відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2), а тому на момент придбання частки житлового будинку (31 січня 2017 року) вона не мала переважного права співвласника перед іншими особами на придбання частки співвласності, у зв`язку з чим висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову є помилковими.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду судів залишити без змін, як такі, що ухвалені із дотриманням вимог процесуального та матеріального права. При цьому зазначила про те, що позивач проживала у спірному будинку та була там зареєстрована постійно з 2005 року. Своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та набула право власності на Ѕ частину житлового будинку 02 грудня 2007 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Ѕ частина спірного житлового будинку АДРЕСА_1 належала матері позивача ОСОБА_5 , на підставі договору дарування від 14 лютого 2002 року, про що 05 листопада 2007 року були внесені відомості до Реєстру прав власності.

Співвласником іншої Ѕ частки вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 16 травня 2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

За життя 12 серпня 2003 року ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1

ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, 02 червня 2008 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5

22 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

31 січня 2017 року ОСОБА_2 відчужив свою частку у спірному житловому будинку ОСОБА_3

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом вважає, що ОСОБА_2 , в порушення норм статті 362 ЦК України, не повідомив її про намір продати свою частку домоволодіння, чим порушив її переважне право на купівлю цієї частки домоволодіння.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За правилами статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок реалізації переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, зокрема: у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про переведення прав та обов`язків покупця на ОСОБА_1 , оскільки не дотримання правил чинного законодавства ОСОБА_2 про повідомлення ОСОБА_1 щодо продажу належної йому частки у спільній частковій власності є порушенням переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності останнього, встановленого статтею 362 ЦК України.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що на момент відчуження ОСОБА_2 своєї частки спірного домоволодіння, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку право власності на Ѕ частку спірного домоволодіння не зареєструвала, тому не мала переважного права співвласника перед іншими особами на придбання частки, належної ОСОБА_2 не спростовують висновків судів про наявність підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення в письмовому вигляді повідомлення про наміри відчужити свою частку у спільній власності іншому співвласнику спірного домоволодіння. При цьому судами правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частки спірного домоволодіння в порядку спадкування за заповітом з моменту відкриття спадщини, у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зареєстрована та постійно проживає у вказаному житловому будинку.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 31 січня 2017 року позивач не оформила своє право власності, а тому не мала права розпорядження своєю власністю і відповідно не мала переважного права відповідно до статті 362 ЦК України, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки позивач, набувши право власності у встановленому законом порядку, мала переважне право згідно із статтею 362 ЦК України і жодних дій по розпорядженню своєю часткою при цьому не вчиняла.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

З урахуванням того, що касаційна скарга залишена без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, колегія суддів поновлює виконаннярішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07 червня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко