Постанова

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 189/763/16-ц

провадження № 61-25389св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - філія Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н .Є.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 03 грудня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10003/0280 філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк».

Наказом № 1207/К від 16 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку з втратою довір`я за грубе порушення правил операційно-касової роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його не було ознайомлено із наказом про проведення службового розслідування, висновком та порядком оскарження,

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати наказ № 1207/К від 16 травня 2016 року про його звільнення з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10003/0280 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку з втратою довір`я за грубе порушення правил операційно-касової роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України незаконним ;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді керуючого територіальним відокремленим без балансовим відділенням

№ 10003/0280 філії Дніпропетровського обласне управління

АТ «Ощадбанк» з 16 травня 2016 року;

- стягнути з філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 232,64 грн;

- стягнути з філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 3 660,80 грн;

- стягнути з філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» на його користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 759,04 грн;

- стягнути з філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» на його користь моральну шкоду у розмірі 700 000,00 грн та судові витрати по справі покласти на відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від

27 січня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково.

Визнано наказ № 1207/К від 16 травня 2016 року про звільнення позивача з посади керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10003/0280 філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» у зв`язку з втратою довір`я, за грубе порушення правил операційно касової роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України незаконним; поновлено ОСОБА_1 на роботі; стягнуто з філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі

21 232, 64 грн, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 3 660,80 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10003/0280 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» та в частині стягнення на його користь середньої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року доповнено шостий абзац резолютивної частини рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року вказівкою про стягнення з філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4 759,04 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки позивач добросовісно виконував свої трудові обов`язки, до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувався і слідчим відділом Національної поліції факт причетності ОСОБА_1 до вчиненого злочину не доведено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; апеляційну скаргу філії Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» задоволено.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року та додаткове рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вважав, що у порушення статті 33 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення) до участі у справі не було залучено належного відповідача, яким є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», а не його філія. У зв`язку з цим рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню як такі, що були передчасно ухвалені.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

08 червня 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року та залишити в силі рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року та додаткове рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого

2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав, що філія Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем. Зазначає, що сторонами трудового договору є працівник і його роботодавець, а тому позов був пред`явлений саме до філії як відокремленого структурного підрозділу банку.

Доводи інших учасників справи

25 жовтня 2017 року філія Дніпропетровського обласного управління

АТ «Ощадбанк» подала заперечення, підписане представником

Карташовою М. Ю . , у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Заперечення мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами, оскільки філія не має статусу юридичної особи, а тому є неналежним відповідачем у справі, про що філія Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» заявляла у запереченнях під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 189/763/16-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

Відповідно до наказу № 3410/К від 03 грудня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду керуючого територіальним відокремленим без балансовим відділенням № 10003/0280 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк».

16 травня 2016 року наказом 1207/К ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв`язку з втратою довір`я, за грубе порушення правил операційно касової роботи, на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Згідно з висновком службового розслідування підтверджено факт фіктивного оформлення та підписання договорів на відкриття та обслуговування рахунків, випуску та надання платіжних карток клієнтам та подальшої видачі коштів став можливим внаслідок порушень, допущених працівниками ТВБВ II - А типу № 10003/0280 філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», а саме - порушення керуючим ТВБВ № 10003/0280 ОСОБА_1

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Частиною першою статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Як вбачається зі змісту статей 33, 119 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

У порушення вимог частини четвертої статті 10, статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, зазначене вище не врахував, не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся із позовом до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Згідно з частинами першою, третьою статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до положень частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналіз зазначених норм свідчить, що філія не може бути стороною у справі, оскільки немає процесуального статусу юридичної особи.

Враховуючи зазначені правові норми, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав філію Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» неналежним відповідачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Встановивши, що у справі позов заявлено до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у позові з цих підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня

2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Сердюк