Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №367/8809/17

Постанова

Іменем України

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 367/8809/17

провадження № 61-4445св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - адвокат Товянський Вячеслав Сергійович;

відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

представник відповідача - Коваленко Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 вересня 2019 року у складі судді Карабази Н. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л.

Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 липня 2009 року він працював на штатній посаді начальника автотранспортної служби відособленого підрозділу під назвою "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Починаючи з 02 лютого 2015 року по 30 серпня 2017 року він перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 31 серпня 2017 року, у зв'язку із закінченням відпустки, приступив до роботи відповідно до наказу від 31 серпня 2017 року № 781-к, виданого відповідачем.

Вказував, що одразу ж після виходу на роботу йому вручили для ознайомлення попередження про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням посади начальника автотранспортної служби, яку перед виходом у відпустку він займав.

Стверджував, що займана ним посада є у штатному розписі, проте, зайнята іншою особою, з огляду на що він неодноразово звертався до кадрової служби підприємства з відомостями про наявність у нього ІІ групи інвалідності та двох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

23 жовтня 2017 року ДП "НАЕК "Енергоатом" видано наказ № 983-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1". Цей наказ (зі змінами, внесеними наказом від 13 листопада 2017 року № 1051-к) наданий йому для ознайомлення лише 13 листопада 2017 року у зв'язку з відсутністю на роботі через погіршення здоров'я. Разом з наказом йому видано трудову книжку із записом про звільнення з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважав наказ відповідача від 23 жовтня 2017 року № 983-к (зі змінами) незаконним та таким, що порушує його право на працю, та звертав увагу суду на наказ від 28 листопада 2014 року № 103 "Про внесення змін до організаційної структури ВП "Управління справами", яким перейменовано автотранспортну службу відокремленого підрозділу "Управління справами" у транспортну дільницю ВП "Управління справами", унаслідок чого змінено назву посади начальника цього підрозділу і затверджено на неї на умовах безстрокового трудового договору іншу особу.

На підтвердження ідентичності займаної ним раніше посади і новоутвореної посади наводив зміст розділу 2 "Задачі та функції транспортної дільниці" положення про новостворену транспортну дільницю та зміст розділу 2 первісного положення про автотранспортну службу, а також відомості, зазначені у додатку № 2 до наказу від 28 листопада 2014 року № 103.

Вважав, що у діях ДП "НАЕК "Енергоатом" наявні порушення пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

Також посилався на те, що він є членом первинної профспілкової організації працівників підприємства і розірвання трудового договору з ним повинно бути попередньо погоджено з виборним органом первинної профспілкової організації, проте, у порушення пункту 1 статті 40 КЗпП України, ДП "НАЕК "Енергоатом" вказаних дій не вчинило.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ ДП "НАЕК "Енергоатом" 23 жовтня 2017 року (зі змінами від 13 листопада 2017 року) про його звільнення з посади начальника автотранспортної служби відокремленого підрозділу "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 13 листопада 2017 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі на вказаній посаді: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2017 року по день ухвалення судового рішення, виходячи із розміру його заробітної плати у розмірі 14 140 грн на місяць; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 вересня 2019 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до наказу від 28 листопада 2014 року № 103 про внесення змін до організаційної структури ВП "Управління справами" введено в дію організаційну структуру ВП "Управління справами" згідно додатку № 1 до цього наказу, а також введено в дію функції структурних підрозділів ВП "Управління справами" згідно додатку № 2 до цього наказу.

Відповідно до наказу від 24 грудня 2014 року № 1098 про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами", введено в дію з дати реєстрації цього наказу штатний розпис ВП "Управління" згідно з додатком.

ОСОБА_1 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 лютого 2015 року по 30 серпня 2017 року.

Відповідно до наказу про вихід на роботу працівника ВП УС від 30 серпня 2017 року № 781-К ОСОБА_1, начальнику автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", наказано приступити до роботи з 31 серпня 2017 року у зв'язку з закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення, ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП" від 24 грудня 2014 року № 1098 "Про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами" проведено зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", у зв'язку з чим посада начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", яку він обіймає, скорочена та запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії.

Із цим попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 31 серпня 2017 року, про що свідчить його підпис.

Згідно листа про ознайомлення з вакансіями ДП "НАЕК "Енергоатом" ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади станом на 31 серпня 2017 року, 18 та 28 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року. Проте на вказані вакантні посади він не претендував, про що свідчить його підпис.

02 жовтня 2017 року до профспілкового комітету дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено подання для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Згідно відмітки на вказаному попередженні 02 жовтня 2017 року його було отримано головою ППО працівників ДП "НАЕК "Енергоатом" Лапіним Ю. П. про, що свідчить підпис.

Відповідно до наказу про звільнення працівника ВП УС від 23 жовтня 2017 року № 983-к ОСОБА_1 - начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП
"НАЕК "Енергоатом" ВП" Управління справами", звільнено з роботи 02 листопада 2017 року у зв'язку зі скороченням посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі його середньомісячної заробітної плати згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Відповідно до наказу від 13 листопада 2017 року № 1051-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1" внесено зміни до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" від 23 жовтня 2017 року № 983-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1" і датою звільнення позивача визначено 13 листопада 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем при звільненні позивача не було порушено вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивач був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, йому були запропоновані всі наявні у відповідача вакансії, які відповідали його кваліфікації та освіті, від яких він відмовився та профспілковим органом не було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що згідно з попередженням про наступне вивільнення позивача повідомлено, що відповідно до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП від 24 грудня 2014 року №1098 "Про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами" проведено зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП "Управління справами "ДП "НАЕК "Енергоатом", у зв'язку з чим посада начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", яку він обіймає, скорочена та запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії. З попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 31 серпня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис.

Згідно листа про ознайомлення з вакансіями ДП "НАЕК "Енергоатом" ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади станом на 31 серпня 2017 року, 18 та 28 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року. Проте, на вказані вакантні посади він не претендував, про що свідчить його підпис.

02 жовтня 2017 року до профспілкового комітету Дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено подання для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Згідно відмітки на вказаному попередженні 02 жовтня 2017 року його було отримано головою ППО працівників ДП
"НАЕК "Енергоатом" Лапіним Ю. П.

Відповідно до наказу про звільнення працівника ВП УС від 23 жовтня 2017 року № 983-к ОСОБА_1 - начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП
"НАЕК "Енергоатом" ВП" Управління справами", звільнено з роботи 02 листопада 2017 року у зв'язку зі скороченням посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі його середньомісячної заробітної плати згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Згідно наказу про внесення змін до наказу від 13 листопада 2017 року № 1051-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1" внесено зміни до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" від 23 жовтня 2017 року № 983-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1" і датою звільнення ОСОБА_1 зазначено 13 листопада 2017 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю позивача.

До організаційної структури та штатного розпису ВП "Управління справами" були внесені зміни та виключено автотранспортну службу штатною чисельністю 76 осіб, у тому числі, і посаду начальника автотранспортної служби, яку обіймав позивач, та введено в дію нову організаційну структуру і штатний розпис ВП, загальною чисельністю 125 осіб.

Зокрема, у складі Управління зв'язку та транспортного забезпечення створено Транспортну дільницю, штатною чисельністю 74 особи, замість автотранспортної служби, яка перебувала у підпорядкуванні головного інженера.

Отже, з наданих відповідачем документів, таке рішення і саме такий штатний розпис був зумовлений організацією роботи за новими процедурами, тому доводи позивача про те, що зміни в організації виробництва і праці не відбулися, суд визнав такими, що не заслуговують на увагу і спростовуються наведеними вище доказами.

Позивача було письмово попереджено про скорочення його посади, одночасно запропоновано іншу роботу (надавалися списки усіх вакантних посад), проте згоди на зайняття цих посад від позивача не надійшло.

До дня видачі наказу про звільнення позивача профспілкова організація не повідомляла адміністрацію підприємства про прийняте рішення щодо працівників, які підлягають звільненню.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у відповідача мало місце скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідач додержався вимог законодавства, що регулює вивільнення працівника, при звільненні позивача його права порушені не були, усі виплати проведені вчасно, видана трудова книжка.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 367/8809/17 із Ірпінського міського суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, оскільки не дослідили докази щодо наявності вакантних посад саме станом на листопад 2017 року; в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до профспілкового комітету щодо надання попередньої згоди на звільнення позивача, а суди клопотання позивача про витребування відповідних доказів не задовольнили.

Також зазначав про відсутність достатніх доказів щодо змін в організації виробництва та праці, скорочення чисельності або штату працівників, а наявні у справі докази вважав такими, що не свідчать про такі зміни.

Суди не дослідили доказів про наявність загальних підстав для переважного права для залишення працівника на роботі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП "НАЕК "Енергоатом", в якому відповідач вказує на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до наказу від 24 грудня 2014 року № 1098 про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами" введено в дію з дати реєстрації цього наказу штатний розпис ВП "Управління" згідно з додатком.

ОСОБА_1 перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 лютого 2015 року по 30 серпня 2017 року.

Відповідно до наказу про вихід на роботу працівника ВП УС від 30 серпня 2017 року № 781-к ОСОБА_1 - начальнику автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом" наказано приступити до роботи з 31 серпня 2017 року у зв'язку з закінченням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення, ОСОБА_1 повідомлено, що згідно до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП" від 24 грудня 2014 року № 1098 "Про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами" проведено зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом". У зв'язку з цим посада начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", яку він обіймає, скорочена та запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії.

Із цим попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 31 серпня 2017 року, про що свідчить його підпис.

Згідно листа про ознайомлення з вакансіями ДП "НАЕК "Енергоатом" ОСОБА_1 було запропоновано вакантні посади станом на 31 серпня 2017 року, 18 та 28 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року. Проте на вказані вакантні посади він не претендував про, що свідчить його підпис.

02 жовтня 2017 року до профспілкового комітету дирекції ДП "НАЕК "Енергоатом" було направлено подання для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату по пункту 1 статті 40 КЗпП України. Згідно відмітки на вказаному попередженні 02 жовтня 2017 року його було отримано головою ППО працівників ДП
"НАЕК "Енергоатом" Лапіним Ю. П., про що свідчить його підпис.

Відповідно до наказу про звільнення працівника ВП УС від 23 жовтня 2017 року № 983-к ОСОБА_1 - начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП
"НАЕК "Енергоатом" ВП" Управління справами" звільнено з роботи 02 листопада 2017 року у зв'язку зі скороченням посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі його середньомісячної заробітної плати згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Наказом від 13 листопада 2017 року № 1051-к "Про звільнення працівника ВП УС ОСОБА_1" внесено зміни до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" від 23 жовтня 2017 року № 983-к "Про звільнення працівника ВП УС Рака В. В." і датою звільнення ОСОБА_1 зазначено 13 листопада 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частині 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до частини 2 статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 1 пункту 19 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не скористався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП" від 24 грудня 2014 року № 1098 "Про затвердження штатного розпису ВП "Управління справами" проведено зміни в організаційній структурі та штатному розписі ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", у зв'язку з чим посада начальника автотранспортної служби ВП "Управління справами" ДП "НАЕК "Енергоатом", яку він обіймає, скорочена та запропоновано розглянути вакантні посади, які є в наявності у компанії. Із цим попередженням ОСОБА_1 був ознайомлений 31 серпня 2017 року.

Згідно листа про ознайомлення з вакансіями ДП "НАЕК "Енергоатом" ОСОБА_1 неодноразово пропонувалися вакантні посади станом на 31 серпня 2017 року, 18 та 28 вересня 2017 року, 02 жовтня 2017 року. Проте на вказані вакантні посади позивач не претендував, про що свідчить його підпис.

Отже, відповідач виконав приписи частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо надання позивачу пропозиції іншої роботи на підприємстві одночасно з попередженням про звільнення, а також і в подальшому неодноразово пропонував вакантні посади, але позивач не на одну із них своєї згоди не надавав.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність достатніх доказів щодо змін в організації виробництва та праці, оскільки до організаційної структури та штатного розпису ВП "Управління справами" були внесені зміни та виключено автотранспортну службу, штатною чисельністю 76 осіб, у тому числі, і посаду начальника автотранспортної служби, яку обіймав позивач, та введено в дію нову організаційну структуру і штатний розпис ВП.

Зокрема, у складі Управління зв'язку та транспортного забезпечення створено Транспортну дільницю, штатною чисельністю 74 особи, замість автотранспортної служби, яка перебувала у підпорядкуванні головного інженера.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність доказів звернення відповідача до профспілкового комітету щодо надання попередньої згоди на звільнення позивача.

Згідно з частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених частиною 1 статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (частина 2 статті 43 КЗпП України).

Частиною 5 статті 43 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, щовідповідач, виконуючи вимоги статті 43 КЗпП України, направив до профспілкового органу обґрунтоване письмове подання про надання згоди на звільнення позивача від 02 жовтня 2017 року № 172/07, однак виборний орган первинної профспілкової організації не повідомив роботодавця про прийняте рішення у триденний строк після його прийняття.

До дня видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 заперечень від профспілкового органу щодо звільнення позивача не надійшло, отже, у розумінні частини 5 статті 43 КЗпП України профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем, тобто, вимогу закону відповідачем дотримано.

Таким чином відповідач здійснив усі передбачені законодавством про працю дії щодо повідомлення профспілкової організації про майбутнє звільнення позивача.

Судами встановлено, що профспілкова організація не повідомляла адміністрацію підприємства про прийняте рішення щодо працівників, які підлягають звільненню.

З урахуванням фактичних обставин справи, яка переглядається, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що роботодавцем виконано покладені на нього частиною 2 статті 40, статтею 49-2 КЗпП України обов'язки під час звільнення позивача із займаної посади.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини 3 статті 89 ЦПК України суди першої та апеляційної апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем порядку звільнення позивача, що може бути підставою для задоволення позову останнього, при цьому відповідач довів законність його звільнення.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара