Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2018 року у справі №740/2752/15

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 740/2752/15

провадження № 61-2855св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Марченка М. М. від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К., від 27 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, поділ спільного сумісного майна, компенсацію вартості його частки.

Встановив:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, поділ спільного сумісного майна, компенсацію вартості його частки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2000 року між нею і ОСОБА_5 зареєстровано шлюб. Під час шлюбу 28 грудня 2011 року сторонами придбано автомобіль марки SKODAOCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску (далі - спірний автомобіль).

03 липня 2012 року шлюб між учасниками справи розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду по справі № 2514/3140/12. Фактичні сімейні відносини у них припинились з 02 травня2012 року, оскільки разом вони не проживали, спільного бюджету не мали, спільним побутом пов'язані не були, а також не мали взаємних прав і обов'язків.

В 2014 році їй стало відомо про те, що відповідач до моменту розірвання шлюбу, тобто 05 травня 2012 року, не повідомляючи її про свої наміри, без її згоди тавсупереч її волі, зняв спірний автомобільз реєстраційного обліку та реалізував його, фактично перереєструвавши на свого батька. При цьому грошові кошти отримані від реалізації автомобіля в сім'ю не надходили. Вартість належної їй Ѕ частини автомобіля на даний момент відповідачем не сплачена. Такі дії з боку відповідача, були направлені на приховування спільного сумісного майна для унеможливлення його поділу і є протиправними. Спірний автомобіль на даний момент вже реалізований, чим її право спільної сумісної власності було порушене.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 06 березня 2015 року, ринкова вартість спірного автомобіля складає 230 328,00грн. Враховуючи той факт, що спірнийавтомобіль на даний момент є відчуженим, відповідач має компенсувати їй вартість Ѕ його частини, тобто 115 164,00 грн. Відповідач відмовився компенсувати їй вартість Ѕ частини спірного автомобіля.

ОСОБА_4 просила встановити факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_5 та неюз 02 травня 2012 року; поділити між нею та відповідачем спільне сумісне майно - спірний автомобіль, присудивши їй компенсацію вартості Ѕ йогочастини; стягнути на її користь з ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі115 164,00 грн на відшкодування вартості Ѕ частини спіпного автомобіля; стягнути з ОСОБА_5 судові витрати понесені нею в зв'язку з розглядом справи.

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію за Ѕ частини вартості спірного автомобіля у сумі 115 164,00 грн та судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в сумі 1 151,40 грн за публікацію оголошення в газеті «Деснянська правда» про виклик в судове засідання ОСОБА_5 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.Враховуючи те, що право позивача порушене воно підлягає захисту шляхом сплати компенсації за Ѕ частини вартості спільного майна подружжя - спірного автомобіля.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 листопада 2017 року заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2015 року залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції з приводу доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про повне задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року, серед іншого, відкрите касаційне провадження у вказаній справі та витребувана справа з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частинами першою та другою статті 61 СК Україниоб'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Відповідно до частини першої статті 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 69 СК Українипередбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 2000 року, який розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 липня 2012 року, що набрало законної сили 16 липня 2012 року.

У період шлюбу, а саме, 28 грудня 2011 року, сторонами придбано спірний автомобіль, який 06 січня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_5, що підтверджується даними Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Ніжина, Ніжинського та Носівського районів (на правах м. Ніжина), підпорядкованого УДАІ УМВС України в Чернігівській області від 17 вересня 2015 року № 8/7-3238.

В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а саме, 05 травня 2012 року спірний автомобіль марки за заявою власника автомобіля знято з обліку для реалізації та продано ОСОБА_5 своєму батьку - ОСОБА_6 за 79 693,00 грн, що підтверджується довідкою-рахунком від 10 травня 2012 року серії ДПІ № 223549, спірний автомобіль на підставі довідки-рахунку від 05 травня 2012 року ДПІ 223549 зареєстровано за ОСОБА_6 Доказів надання згоди позивачем на відчуження автомобіля матеріали справи не містять.

Згідно із повідомленням центру надання послуг 7403 Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області від 15 січня 2014 року № 8/7-39 спірний автомобіль значиться зареєстрованим за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію від 10 травня 2012 року НОМЕР_2.

Згідно зі звітом про оцінку майна, ринкова вартість спірного автомобіля, станом на 06 березня 2015 року складає 230 328,00 грн, а Ѕ частини вказаного спірного автомобіля становить 115 164,00 грн.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх вимог.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення суми компенсації вартості майна Ѕ частини у розмірі 115 164,00 грн, оскільки реальна вартість автомобіля на момент його реалізації становила 79 693,00, а тому до стягнення підлягає 39 846,50 грн.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову та стягнення суми компенсації саме у розмірі 115 164,00 грн, оскільки визначаючи вартість автомобіля суди виходили з даних звіту про оцінку майна станом на 06 березня 2015 року, проведеного приватним підприємством «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «SKODA OCTAVIA», 2006 року випуску, складає 230 328,00 грн. Крім того, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 серпня 2017 року за клопотаннями представників сторін спору призначено проведення судової автотоварознавчої експертизи, відповідно до висновку якої дійсна середня ринкова вартість спірного автомобіля станом на 18 вересня 2015 року складає 263 279,62 грн; Доказів того, що кошти від продажу автомобіля були використані в інтересах сім'ї матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_5.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська