Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №482/2211/20
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №482/2211/20

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 482/2211/20

провадження № 61-20622св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

третя особа - приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Денис Вадимович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року у складі судді Сергієнка С. А., додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від

05 серпня 2021 року у складі судді Сергієнка С. А., постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В. та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Лисенка П. П., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі -

ПАТ «КБ «Надра»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), третя особа - приватний нотаріус Філіпенко Д. В., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Позов мотивовано тим, що 20 квітня 2007 року ОСОБА_2 уклав кредитний договір № 08/04/2007/840 К-266 з ПАТ «КБ «Надра».

На забезпечення виконання умов цього кредитного договору, 20 квітня

2007 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «КБ «Надра» іпотечний договір № 1011, за яким передав в іпотеку банку житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 серпня

2010 року, яке набрало законної сили 07 вересня 2010 року, у справі

№ 2-382/2010 визнано недійсними кредитний договір № 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня 2007 року та іпотечний договір № 1011 від 20 квітня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадкоємцем ОСОБА_2 є позивач - ОСОБА_1

21 липня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» відступило право вимоги в тому числі і за вищезазначеними кредитним договором та іпотечним договором новому кредитору - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Позивачка зазначала, що до неї, як спадкоємиці, від спадкодавця

ОСОБА_2 не перейшли обов`язки по кредитному договору та договору іпотеки, оскільки ці недійсні правочини не створювали юридичних наслідків для спадкодавця ОСОБА_2 , а відповідно і для неї.

Посилаючись на те, що у первісного кредитора - ПАТ «КБ «Надра» були відсутні права вимоги за правочинами, що визнані судом недійними, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір № GL48N718070 від

21 липня 2020 року про відступлення права вимоги в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня

2007 року та у частині передачі права вимоги за іпотечним договором № 1011 від 20 квітня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня

2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги № GL48N718070 від

21 липня 2020 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 укладеним 20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 та за іпотечним договором укладеним

20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1011 від 20 квітня 2007 року.

Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь

ОСОБА_1 по 420,40 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача

ОСОБА_1 є порушеними, а тому, вони підлягають захисту у судовому порядку. Договір № GL48N718070 від 21 липня 2020 року про відступлення права вимоги є недійсним в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня 2007 року та в частині передачі права вимоги за іпотечним договором № 1011 від 20 квітня

2007 року, оскільки у первісного кредитора - ПАТ «КБ «Надра» були відсутні такі права вимоги за правочинами, що визнані судом недійними.

Додатковим рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з кожного на користь ОСОБА_1 по 3 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані представником позивача докази у суду сумнівів не викликають, заявлені витрати пов`язані з розглядом цієї справи, їх розмір, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційні скарги ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня

2021 року та додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада

2021 року стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 з кожного по 851,25 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково у сумі 1 702,50 грн, які складаються з витрат на виготовлення відзиву на апеляційні скарги та участі представника позивача у судовому засідання апеляційного суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 грудня 2021 року ПАТ «КБ «Надра» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 05 серпня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду

від 08 листопада 2021 року, додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів спірним правочином. Заявник вказує, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року в справі № 910/17433/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/1733/18, постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року в справі № 920/1771/14, постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року в справі № 910/23369/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від

05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2019 року в справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 09 квітня 2019 року в справі № 908/1194/18, постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 904/5480/19, постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2020 року в справі

№ 910/12787/17, постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 1340/4630/18, постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року в справі

№ 924/1208/18, постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року в справі № 3-43гс15, постанові Верховного Суду України від 10 лютого

2016 року в справі № 3-4гс16, постанові Верховного Суду від 03 квітня

2019 року в справі № 910/9828/17, постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року в справі № 910/16436/18, постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 910/16407/18, постанові Верховного Суду від

01 листопада 2019 року в справі № 910/13604/18, постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 910/16404/18, постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року в справі № 910/8072/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня

2019 року в справі № 638/2304/17, постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 405/986/18, постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 639/4836/17, постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року в справі № 914/2567/17, постанові Верховного Суду від

19 листопада 2019 року в справі № 924/1014/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 910/23398/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

30 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоодеського районного суду Миколаївської області.

22 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 482/2211/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за касаційною скаргою ПАТ «КБ «Надра» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/12525/20.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 482/2211/20за позовом ОСОБА_1 до ПАТ

«КБ «Надра», ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за касаційною скаргою ПАТ «КБ «Надра» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Судами становлено, що 20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та

ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 08/04/2007/840 К-266, згідно якого ОСОБА_2 отримав у банку кредит на суму 24 000,00 доларів США, з відсотковою ставкою 12,99 % річних, на строк 19 років (кінцева дата повернення кредиту 20 квітня 2026 року).

На забезпечення виконання умов кредитного договору

№ 08/04/2007/840 К-266, ОСОБА_2 уклав з ПАТ «КБ «Надра» іпотечний договір № 1011 від 20 квітня 2007 року, за яким передав в іпотеку банку житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 серпня

2010 року у справі № 2-382/2010, яке набрало законної сили 07 вересня

2010 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до

ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 08/04/2007/840 К-266 укладений

20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , а також визнано недійсним іпотечний договір укладений 20 квітня 2007 року між

ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В. зареєстрований в реєстрі за № 1011 від 20 квітня 2007 року, а також зобов`язано приватного нотаріуса Філіпенко Д. В. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадщину прийняла ОСОБА_1 , яка отримала посвідчені приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенком Д. В. за реєстровими № 1048, № 1049 від 13 червня 2019 року свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-05-12-000017-b було укладено договір № GL48N718070_I_4, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги за низкою кредитних договорів та договорів забезпечення в тому числі і за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня 2007 року та іпотечним договором № 1011 від 20 квітня 2007 року.

У листопаді 2020 року новий кредитор - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до ОСОБА_1 з письмовими вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 від

20 квітня 2007 року та продаж предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору № 1011 від 20 квітня 2007 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

щодо юрисдикції

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі

№ 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У справі, яка переглядається, кредитний та іпотечний договір укладено між фізичною та юридичною особою, а відтак цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

щодо суті заявлених позовних вимог

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як відомо з матеріалів справи, рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2010 року у справі № 2-382/2010, яке набрало законної сили 07 вересня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Надра» задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір № 08/04/2007/840 К-266 укладений

20 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , а також визнано недійсним іпотечний договір укладений 20 квітня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д. В. зареєстрований в реєстрі за № 1011 від 20 квітня 2007 року, а також зобов`язано приватного нотаріуса Філіпенко Д. В. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 .

Таким чином слід зробити висновок про те, що ОСОБА_1 не є спадкоємицею ОСОБА_2 в частині зобов?язань за кредитним договором від 20 квітня 2007 року №08/04/2007/840 К-266 та іпотечним договором від

20 квітня 2007 року, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , оскільки на час прийняття спадщини позивачкою, вказані кредитний і іпотечний договори визнані недійсними, а відтак відсутні підстави вважати, що нею набуто у спадок зобов?язання за вказаними договорами.

Разом з тим, 21 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону

№ UA-EA-2020-05-12-000017-b було укладено договір № GL48N718070_I_4, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги за низкою кредитних договорів та договорів забезпечення в тому числі і за кредитним договором

№ 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня 2007 року та іпотечним договором

№ 1011 від 20 квітня 2007 року.

У листопаді 2020 року новий кредитор - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до ОСОБА_1 з письмовими вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266

від 20 квітня 2007 року та продаж предмета іпотеки відповідно до іпотечного договору № 1011 від 20 квітня 2007 року.

Посилаючись на те, що у первісного кредитора - ПАТ «КБ «Надра» були відсутні права вимоги за правочинами, що визнані судом недійними, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір № GL48N718070 від

21 липня 2020 року про відступлення права вимоги в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня

2007 року та у частині передачі права вимоги за іпотечним договором № 1011 від 20 квітня 2007 року.

Надаючи оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Як вже було встановлено судами у цій справі, на момент укладення між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» договору від 21 липня 2020 року № GL48N718070_I_4купівлі-продажу майнових прав, у ПАТ «КБ «Надра» не було прав кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором

№ 08/04/2007/840 К-266 від 20 квітня 2007 року та іпотечним договором

№ 1011 від 20 квітня 2007 року.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. […] Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності, на який вказує позивач. Натомість відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.

У постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункти 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами, зокрема, статті 16 ЦК України, не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідносин, може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абзацом другим частини другої статті 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56).

У пункті 57 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

Отже, за наявності вказаних обставин власник майна не позбавлений права звернутися з вимогою, зокрема, про визнання права іпотеки відсутнім і саме такий спосіб захисту може бути належним та ефективним у спірних правовідносинах. Однак вказане не означає, що позивач зобов`язаний використати цей спосіб захисту.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого

2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22 червня 2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Тому у справі, що переглядається, відсутні підстави для недійсності договору про відступлення прав вимоги.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 947/23885/19 (провадження № 61-3902св21).

З огляду на наведене вище, оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а в позові - відмовити, оскільки позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи й оскарженим судовим рішенням Верховний Суд вважає, що у цій справі суди неправильно застосували норми матеріального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити: рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі ного рішення про відмову у позові, судові витрати, які понесло ПАТ «КБ «Надра» за подання апеляційної скарги в розмірі 1 891,81 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 1 681,60 грн, а всього 3 573,41 грн, слід стягнути з

ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра».

Керуючись статтями 141 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня

2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - приватний нотаріус Філіпенко Денис Вадимович, про визнання недійсним договору про відступлення права вимогивідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (Код ЄДРПОУ 20025456) 3 573,41 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи су суді апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року, додаткове рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від

05 серпня 2021 року, постанова Миколаївського апеляційного суду від

08 листопада 2021 року та додаткова постанова Миколаївського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов