Історія справи

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 369/959/16-ц

провадження № 61-645св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другоїпалати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача -ОСОБА_4,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у складі судді Усатова Д. Д. та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у складі суддів: Журби С. О., Мережко М. В., Сержанюка А. С.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 лютого 2017 року справу № 639/959/16-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа № 369/959/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву про стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що рішенням суду від 02 березня 2016 року розірвано її шлюб з ОСОБА_3 Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з нею.

Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання їх спільних дітей у достатньому розмірі. Крім того, одна з доньок потребує спеціального ортопедичного взуття, обидві доньки вивчають англійську мову на курсах Helen Doron, на харчування дитини в школі потрібно 200 грн щомісячно, вартість витрат на дитячий садок складає 400 грн у місяць. Вказані витрати позивач вважає додатковими витратами на дітей, які також мають сплачуватися відповідачем.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на двох доньок у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи із дня пред'явлення цього позову і досягнення дітьми повноліття. Також просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь щомісячно кошти на оплату додаткових витрат на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1 302 грн та кошти на оплату додаткових витрат на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1 217 грн, як і стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в розмірі 3 210 грн у рахунок компенсації половини вже сплачених нею додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, а саме навчанням дітей, розвитком їх здібностей, лікуванням.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на двох доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 2 лютого 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти для утримання доньки ОСОБА_5 на оплату занять з англійської мови у сумі 702 грн та школи у сумі 200 грн щомісяця. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_5 викликані особливими обставинами (хворобою ніг), на купівлю устілок для ортопедичного взуття у сумі 400 грн кожного четвертого місяця. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти для утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 на оплату занять з англійської мови - 780 грн та садочку «Орлятко» у розмірі 437 грн щомісяця. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення суд зробив висновок, що відповідач має постійний заробіток, а тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України № 2947-III від 10 січня 2002 року (далі - СК) аліменти повинні бути присуджені у частці від доходу відповідача, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, а обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, передбачений статті 185 СК.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року у частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі по 200 грн кожного другого місяця на фінансування 1/2 частини витрат на придбання устілок для ортопедичного взуття, а також по 351 грн кожного місяця на фінансування 1/2 частини витрат на оплату занять з вивчення англійської мови у навчальному центрі Helen Doron English.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 390 грн кожного місяця на фінансування 1/2 частини витрат на оплату занять з вивчення англійської мови у навчальному центрі Helen Doron English. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на неповнолітніх дітей відмовлено. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, у частині стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що покладення обов'язку на відповідача щодо додаткових витрат на дітей суперечить нормам СК, оскільки такі витрати мають бути покладені на обох батьків.

У вересні 2016 року ОСОБА_4, у інтересах ОСОБА_3, подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 22 серпня 2016 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує, що ОСОБА_3 належним чином виконував та виконує свої обов'язки, але фінансування таких потреб, як, зокрема, отримання освіти входить у аліментні зобов'язання та не пов'язане з додатковими витратами, тому участь у них другого з батьків не є обов'язковою.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що особа, яка подає касаційну скаргу не погоджується із рішеннями попередніх судів у частині стягнення додаткових витрат на дітей, та акцентує на необхідності застосування статті 182 СК, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК рішення апеляційного суду переглядається у відповідній частині.

Колегія суддів відхиляє такі доводи касаційної скарги. Тлумачення статті 182 СКдозволяє констатувати, що при визначенні розміру аліментів, враховуються обставини, що мають істотне значення, проте розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Аналіз змісту оскаржуваних рішень свідчить, що при стягненні додаткових витрат на дітей та визначенні їх розміру судами попередніх інстанцій враховано істотні обставини, передбачені статтею 182 СК.

Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги, що додаткові витрати на оплату знань з вивчення англійської мови включаються у аліментні зобов'язання та не пов'язані з додатковими витратами, тому участь у них другого з батьків не є обов'язковою, з наступних мотивів.

Судами встановлено, що відповідно до договорів, укладених 12 жовтня 2015 року ОСОБА_2 з навчальним центром Helen Doron English про надання освітніх послуг, вартість освітніх послуг за 1 навчальний місяць (8 занять) становить 780 грн. Понесені витрати на оплату занять з англійської мови у навчальному центрі Helen Doron English, підтверджуються належними доказами.

У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Тому колегія суддів погоджується із доводами суду апеляційної інстанції, що витрати на придбання для ОСОБА_5 устілок для ортопедичного взуття, а також на оплату занять обох дітей з англійської мови у навчальному центрі Helen Doron English, є витратами, пов'язаними з хворобою дитини та розвитком здібностей дитини. Відповідно, це є, у розумінні статті 185 СК, додатковими витратами.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, відповідно до статей 182, 185 СК, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

На підставі статей 182, 185 СК, керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у частині стягнення додаткових витрат на дітей залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.П. Курило