Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №205/8904/15

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 205/8904/15-ц

провадження № 61-557 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство «ЄВРАЗ Дніпропетровський металургійний завод»,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпропетровський металургійний завод» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року у складі суддів: Ремеза В. А., Міхеєвої В. Ю., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпропетровський металургійний завод» (далі - ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 1 квітня 2013 року він був прийнятий на посаду інженера-конструктора ІІ категорії технологічного бюро проектно-конструкторського відділу ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на умовах строкового договору на період перебування ОСОБА_3, яка займала дану посаду на постійній основі, у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відпустка для догляду за дитиною до трьох років надана ОСОБА_3 з 05 липня 2013 року до 10 травня 2016 року, тобто строк трудового договору укладеного між позивачем та відповідачем закінчувався 10 травня 2016 року.

2 березня 2015 року його попереджено про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Розпорядженням від 15 травня 2015 року № 859/Д його було звільнено із займаної посади у зв'язку з скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем у порушення вимог статті 184 КЗпП України було скорочено посаду, на якій працює ОСОБА_3, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, відповідачем у порушення вимог статті 42 КЗпП України не враховано, що він має переважне право на залишення на роботі.

На підставі викладеного позивач, після уточнення у березні 2016 року позовних вимог, просив суд: визнати незаконними і скасувати наказ від 17 лютого 2015 року № 154, розпорядження від 02 березня 2015 року № 341/Д, розпорядження від 15 травня 2015 року № 859/Д; поновити його на посаді інженера-конструктора ІІ категорії технологічного бюро проектно-конструкторського відділу ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ»; стягнути з ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4 189 грн за кожен місяць вимушеного прогулу; стягнути із ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на його користь 27 560 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в лютому 2015 року у ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. При цьому відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства щодо порядку вивільнення працівників, а тому підстав для поновлення позивача на роботі немає.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним розпорядження від 15 травня 2015 року № 859/Д про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 15 травня 2015 року у зв'язку з скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на посаді інженера-конструктора ІІ категорії бюро технологічного проектно-конструкторського відділу з 18 травня 2015 року.

Стягнуто з ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 631 грн 90 коп. і 1 тис. грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 756 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач працював на підприємстві за строковим трудовим договором на період перебування іншого працівника у відпустці по догляду за дитиною, а тому відповідач, звільнивши позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України,фактично скоротив посаду, яку займає ОСОБА_3, яка має гарантії, встановлені статтею 184 КЗпП України, щодо заборони її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що підприємством при звільненні позивача дотримано вимог статей 40, 49-2 КЗпП України, а гарантії, встановлені статтею 184 КЗпП України, не поширюються на позивача, оскільки вказаною нормою заборонено звільнення саме жінок, які мають дітей віком до трьох років, разом з тимрішення про звільнення ОСОБА_3 у зв'язку зі скороченням штату не приймалося.

26 грудня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування завданої моральної шкоди передано до Касаційного цивільного суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Судом установлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» на посаду інженера-конструктора ІІ категорії бюро технологічного проектно-конструкторського відділу на умовах строкового трудового договору на період перебування ОСОБА_3 у декретній відпустці, яка обіймала цю посаду на умовах безстрокового трудового договору.

Згідно з розпорядженням від 11 травня 2016 року №913/Д інженеру-конструктору ІІ категорії ОСОБА_3 надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з 11 травня 2016 року по 10 листопада 2016 року.

Відповідно до штатного розпису проектно-конструкторського відділу ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» у штаті відділу з 01 січня 2015 року було дві посади інженера-конструктора ІІ категорії, з яких одну посаду за строковим трудовим договором обіймав ОСОБА_1, іншу посаду - ОСОБА_4

Наказом від 17 лютого 2015 року № 154 у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці внесено зміни до штатного розпису проектно-конструкторського відділу ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ», а саме скорочено з 18 травня 2015 року одну посаду інженера-конструктора ІІ категорії.

2 березня 2015 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та одночасно йому запропоновані всі вакансії на підприємстві, від яких позивач відмовився.

Розпорядженням від 15 травня 2015 року № 859/Д ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.

У день звільнення позивачу видано трудову книжку і виплачено всі належні до одержання кошти, у тому й числі вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що в лютому 2015 року у ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» дійсно мало місце скорочення штату та зміни в організації виробництва і праці, які стали підставою для вивільнення працівників, у тому числі ОСОБА_1, при цьому підприємством дотримано вимог трудового законодавства, а тому суд дійшов до правильного висновку, що підстав для поновлення позивача на роботі немає.

Висновок апеляційного суду про те, що відповідачем був порушений порядок звільнення позивача, оскільки він працював на підприємстві за строковим трудовим договором на період перебування іншого працівника у відпустці по догляду за дитиною, а тому відповідач, звільнивши позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України фактично скоротив посаду, яку займає ОСОБА_3, яка має гарантії, встановлені статтею 184 КЗпП України, не ґрунтується на законі, оскільки гарантії, передбачені статтею 184 КЗпП України щодо заборони звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, на позивача, який обіймав посаду на умовах строкового трудового договору, не поширюються.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок скорочення посади інженера-конструктора ІІ категорії ОСОБА_3 була звільнена.

Не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_1 щодо недотримання підприємством вимог статті 42 КЗпП України.

Встановлено, що на виконання вимог наказу ПрАТ «ЄВРАЗ ДМЗ» від 17 лютого 2015 року № 154 та з метою визначення кандидатури на вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України в проектно-конструкторському відділі була створена робоча група, яка, провівши порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, дійшла висновку, що ОСОБА_4 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці (диплом за спеціальністю «Металургійне обладнання», кваліфікація спеціаліст з металургійного обладнання, у 2007 році підвищував кваліфікацію з основ комп'ютерної грамотності тощо), а тому й користується переважним правом на залишення на роботі, а ОСОБА_1 підлягає звільненню на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вказані обставини позивачем не спростовані.

З указаного вбачається, що відповідачем при звільненні позивача дотримані вимоги трудового законодавства.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 у поновленні на роботі, доводи касаційної скарги щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди правового значення не мають, оскільки є похідними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпропетровський металургійний завод» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2016 року скасувати.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк