Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2019 року у справі №752/9167/18

Постанова

Іменем України

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 752/9167/18-ц

провадження № 61-773св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова Олена Ярославівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів:

Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., Махлай Л. Д.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'ю, заінтересовані особи: Київська міська рада та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смолянінова О. Я.

Заява мотивована тим, що він з грудня 2012 року проживав разом

із ОСОБА_3 у будинку, який належав останньому на праві власності, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги та інше.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

19 березня 2018 року він звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О. Я. із заявою про прийняття спадщини за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3. Проте нотаріусом йому було відмовлено на підставі того,

що він не надав документів, які б підтверджували родинні відносини

з померлим.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його постійного проживання однією сім'єю 5 років 1 місяць 21 день

до часу відкриття спадщини з ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду у складі судді Шкірай М. І.

від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.

Користь, Корецького району, Рівненської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця фактичного проживання:

АДРЕСА_2) однією сім'єю у 5 років

1 місяць 21 день до часу відкриття спадщини з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 понад п'ять років.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1

у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що заявник проживав однією сім'єю

із ОСОБА_3.

Відмовляючи у задоволенні заяви щодо встановлення факту проживання однією сім'єю, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду цієї справи судом першої інстанції не було досліджено ту обставину, що хоч заявник і посварився із дружиною, проте доказів припинення шлюбних відносин між ними суду не було надано. Цей факт судом не встановлювався та не перевірявся. У зв'язку із чим, як вважав суд апеляційної інстанції, маючи сім'ю у визначеному законом порядку, заявник не міг проживати сім'єю з іншою особою.

Також виходив із відсутності належних та допустимих доказів факту проживання заявника за адресою ОСОБА_3 у визначеному законом порядку та доказів того, що заявник сплачував розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Голосіївського районного суду м. Києва.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Судом апеляційної інстанції неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв'язку

із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 зазначав, що окрім нього інших спадкоємців, які б мали право на спадкове майно померлого ОСОБА_3, немає.

Вважав, що питання наявності зареєстрованого шлюбу не виключає перебування у фактичному шлюбі та не спростовує факту його проживання

з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_2.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смолянінової О. Я.

на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 3426 (а. с. 9 т. 1).

Згідно довідки комунального концерну "Центр комунального сервісу"

від 05 липня 2018 року № 844 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 04 жовтня 2001 року,

1/2 частина вказаного житлового будинку належала йому на праві власності на підставу договору дарування від 27 липня 2001 року (а. с. 24,40 т. 1).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3 він у період

з 24 липня 1984 року по 16 серпня 1996 року працював на Київській хустяній фабриці (колективне підприємство "Троянда") (а. с. 46-49 т. 1).

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 він працював

на Київській хустяній фабриці у період з 21 червня 1988 року по 06 жовтня 1988 року (а. с. 41-45 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, ОСОБА_1 посилався на те, що він фактично з 31 грудня

2012 року проживав разом зі своїм другом ОСОБА_3, як із рідним братом, за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах

на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно із частиною 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка

є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був

у безпорадному стані.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю

не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік),

які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 30 травня

2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня

2004 року тощо. Під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини 6 статті 235 ЦПК Українизалишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими

і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно частин 1 -2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази

і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом

із ОСОБА_3, оскільки відсутні належні та допустимі докази

на підтвердження того, що заявник постійно проживав однією сім'єю понад 5 років з ОСОБА_3, що вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, разом здійснювали покупки, утримували будинок, сплачували вартість отриманих комунальних послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що заявник не міг проживати однією сім'єю із ОСОБА_3, оскільки мав іншу сім'ю

у визначеному законом порядку.

При цьому Верховний Суд враховує встановлені обставини про те,

що оскільки заявник не довів зазначеного факту проживання однією сім'єю, тобто свого права на спадкування, тому у нього не може й виникати спір про право щодо спадкування майна, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції

по суті правильно вирішив зазначену заяву за правилами окремого провадження.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович