Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2020 року у справі №641/338/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 641/338/18

провадження № 61-7626св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_4,

треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей по Слобідському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Цимбалюк Сергій Васильович, на постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів:

Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.,

Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції

у Харківській області (далі - Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей по Слобідському району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк "), Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), про визнання недійсними електронних торгів за протоколом та акта державного виконавця про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1. У квартирі зареєстровані та проживають, окрім неї, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зазначала, що на виконанні у Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГУ ТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження по виконанню рішення суду, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

20 грудня 2017 року ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації вказаної квартири. Відповідно до протоколу № 304687 за результатами електронних торгів їх переможцем став Учасник 3. При цьому особа Учасника 3 не ідентифікована.

Після здійснення розрахунків покупцем за придбане майно Міжрайонним відділом ДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ

у Харківській області складено акт про проведення електронних торгів, який є подальшою підставою реєстрації за переможцем торгів права власності на вказану квартиру.

Вважала, що електронні торги з реалізації арештованого майна

є незаконними.

Вона проживає в квартирі з 2007 року, а 04 грудня 2017 році у квартирі були зареєстровані її діти: ОСОБА_2,2000 року народження, та ОСОБА_3,2007 року народження, які в ній постійно проживали разом зі своїми батьками, тобто, з нею та її чоловіком.

08 грудня 2017 року в квартирі також зареєстрований її чоловік

ОСОБА_5, який також з самого початку постійно проживав у цій квартирі.

Вказувала, що листом від 18 грудня 2017 року вона повідомила ВДВС, що

у квартирі, яка відчужується на електронних торгах, проживають неповнолітні діти у зв'язку з цим необхідно отримати попередній дозвіл органів опіки та піклування та відкласти проведення виконавчих дій щодо реалізації зазначеної квартири.

Відповідач лист проігнорував.

У зв'язку із тим, що неповнолітні діти мали право користування спірною квартирою на час проведення торгів, то їх проведення без дозволу органу опіки та піклування порушило їх права.

Також відповідачами не враховано, що квартира є предметом іпотеки за іпотечний договір, укладеними між нею та ПАТ "Укрсоцбанк", а саме: іпотечний договір від 09 жовтня 2006 року № 839/4/27/38/6-96 та іпотечного договору від 15 квітня 2008 року № 839/4/27/38/8-325.

Міжрайонним ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 28 квітня 2014 року про стягнення, в тому числі з неї, на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2006 року у сумі 147 535,34 грн. При цьому квартира не була предметом іпотеки у ПАТ "Фідобанк" за зазначеним кредитним договором, а була предметом іпотеки в ПАТ "Укрсоцбанк".

Відомості про державну реєстрацію іпотеки на час проведення оспорюваних електронних торгів містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Натомість Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області не повідомлено ДП "Сетам" про реалізацію квартири, яка є предметом іпотеки, як і не повідомлено іпотекодержателя, а організатор, у свою чергу, не дотримався вимог Закону України "Про іпотеку" під час здійснення процедури проведення електронних торгів.

Зі сторони органів ДВС не вживалися заходи щодо узгодження з боржником визначення вартості майна боржника.

Вона не отримувала будь-які документи від органів державної виконавчої служби щодо ведених електронних торгів, в тому числі акта про проведені електронні торги.

Державний виконавець не повідомив про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, що призвело до порушення її прав, зокрема права оскаржити їх у судовому порядку

в 10 денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, просила суд визнати недійсними електронні торги за протоколом від 20 грудня 2017 року № 304687, складеним

ДП "Сетам" з придбання лота № 250125, а саме квартири

АДРЕСА_1, та акт про реалізацію предмета іпотеки від 20 грудня 2017 року, складеного на підставі протоколу

від 20 грудня 2017 року № 304687, старшим державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах

м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня

2019 року у складі судді Курганникової О. А., позовні вимоги ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, задоволено.

Визнано недійсними електронні торги за протоколом від 20 грудня

2017 року № 304687, складеним ДП "Сетам" з придбання лоту № 250125,

а саме квартири АДРЕСА_1.

Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 20 грудня

2017 року, складений на підставі протоколу від 20 грудня 2017 року № 304687 старшим державним виконавцем Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реалізація належного боржнику нерухомого майна була проведена із порушенням Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, що вплинуло на результат торгів, а тому зазначене, відповідно до статті 215 ЦПК України, є підставою для визнання правочину купівлі-продажу на електронних торгах та акта про проведені електронні торги недійсними.

Крім того, судом зазначено, що відповідно до інформаційної довідки про виконавче провадження від 18 січня 2018 року відповідачем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 28 квітня 2014 року № 643/15875/13-ц Московським районним судом м. Харкова, про стягнення, зокрема з позивача ОСОБА_5, на користь ПАТ "Фідобанк" заборгованості за кредитним договором

від 21 грудня 2006 року № 453-А-Г/о1/06 у сумі 147 535,34 грн. При цьому квартира позивача не була предметом іпотеки у ПАТ "Фідобанк" за зазначеним кредитним договором, а була предметом іпотеки

в ПАТ "Укрсоцбанк". У постанові про закінчення виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року зазначено, що відповідно до заяви стягувача

ПАТ "Укросоцбанк" боржником ОСОБА_5 заборгованість за вказаним виконавчим документом сплачена у повному обсязі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційні скарги Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та ДП "Сетам" задоволено.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявку на реалізацію арештованого майна до ДП "Сетам" державним виконавцем направлено

18 жовтня 2017 року. Торги призначено на 20 листопада 2017 року, однак

у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів проведені не були. Діти позивача зареєстровані у спірній квартири тільки 04 грудня 2017 року, її чоловік - з 08 грудня 2017 року. Отже, члени сім'ї ОСОБА_5 були зареєстровані в квартирі вже після направлення заявки на її реалізацію та на час направлення такої заявки та призначення торгів у спірній квартири зареєстрована була лише ОСОБА_5.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Цимбалюк С. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, обмежившись висновками лише щодо обставин реєстрації місця проживання дітей у квартирі на час проведення торгів та не врахував і не з'ясував того, а чому (з яких підстав) діти не були зареєстровані у квартирі з моменту набуття позивачем (2006 рік) права власності на неї.

Вказує, що відповідно до умов іпотечних договорів від 09 жовтня 2006 року № 839/4/27/38/6-96 та від 15 квітня 2008 року № 839/4/27/38/8-325, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсоцбанк", будь-яка реєстрації

в предметі іпотеки неповнолітніх дітей або інших осіб була заборонена.

Заборгованість перед ПАТ "Укрсоцбанк" позивачем було погашено лише

в жовтні 2017 року та отримано від банку підтверджуючі документи про припинення іпотеки, що дозволило позивачу нарешті зареєструвати своїх дітей у квартирі їх постійного мешкання.

Зазначає, що на час проведення електронних торгів, а саме 20 грудня

2017 року, сину позивача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

не виповнилося 10 років, що є безумовною підставою проживання дитини

з позивачем, навіть без реєстрації.

Також апеляційний суд не врахував того, що акт опису та арешту майна державним виконавцем складено 17 жовтня 2017 року, а звіт про оцінку майна складено 23 травня 2017 року, тобто з порушенням вимог частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, станом на час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна була відсутня визначена у спосіб та порядку, встановленому законом ціна лота, яка є істотною умовою будь-якого договору купівлі-продажу.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України:

від 16 вересня 2015 року у справі № 6-392цс15, від 10 лютого 2016 року

у справі № 6-3005цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-242гс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-547цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15,

від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 766/10241/17 (провадження № 61-1064св18), від 04 липня 2018 року

у справі № 711/4431/17 (провадження № 61-11933св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 391/11/17 (провадження № 61-28942св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

10 червня 2020 року ДП "Сетам" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

23 червня 2020 року Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що посилання в касаційній скарзі на те, що спірна квартира на момент виставлення на електронні торги належала на праві власності позивачу ОСОБА_5, а тому неповнолітні діти позивача, які були і є членами сім'ї власника квартири, мали право користування цим житлом, є безпідставними, з огляду на те, що спірне нерухоме майно перебувало в іпотеці з 2008 року, проте реєстрація будь-яких осіб мала відбуватися лише за письмової згоди з банком. Інформація про надання такого дозволу банком відсутня.

Вважає, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.

24 червня 2020 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Міжрайонного ВДВС по Основянському та Слобідському районах м.

Харкова ГТУЮ у Харківській області перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 28 квітня 2014 року № 643/15875/13-ц Московським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Фідобанк" 148 273,01 грн; з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 17 жовтня 2017 року та 08 березня 2016 року на суму 31 601,81 грн та 27 496,89 грн, витрат виконавчого провадження на суму

402 грн. Загальна сума вимог по зведеному виконавчому провадженню -

207 875,71 грн.

Згідно із свідоцтвом про право власності від 21 квітня 2006 року, виданим Комінтернівською районною радою м. Харкова, ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основянському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області

від 17 жовтня 2017 року на квартиру накладено арешт та розпочато підготовку до реалізації вищевказаного майна шляхом проведення електронних торгів.

18 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем направлено заявку на реалізацію арештованого майна на адресу Харківської філії підприємства "Сетам" МЮУ.

Стартова (початкова) ціна лота № 244870 становила 1 231 013 грн без податку на додану вартість.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 20 листопада

2017 року № 297740 торги не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

20 грудня 2017 року проведено електронні торги, переможцем яких визначено ОСОБА_4, сформовано протокол проведення електронних торгів № 304687. Спірне майно придбано за 994 043 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скаргаОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Цимбалюк С. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у Частинами 1 , 2 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження") здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до частини 1 статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).

Частиною 4 статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець

і покупець.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 розділу X Порядку реалізації арештованого майна на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.

Згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди Організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, а у випадку придбання нерухомого майна документом, на підставі якого нотаріусом видається свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких

є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги

є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

З огляду на це, порушення встановлених Порядком правил проведення торгів є підставою недійсності прилюдних торгів.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16.

у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16, відповідно до якої, установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права

і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Не відступила від цієї позиції і Велика Палата Верховного Суду, яка

у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) зазначила, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, може бути підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови істотних порушень прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

ОСОБА_5, звертаючись до суду із цим позовом, посилалася на те, що спірна квартира є єдиним місцем проживання її неповнолітніх дітей та реалізація майна проведена за відсутності дозволу органу опіки та піклування, що не відповідає вимогам закону та порушує їхні права. Про ці обставини з клопотанням про відкладення дати проведення торгів вона

18 грудня 2017 року повідомила ВДВС, однак її заява залишена без задоволення.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Норми статті 177 СК України, статті 16 Закону України "Про охорону дитинства" та статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Відповідно до частини 1 статті 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків, а не на державу.

Судом встановлено, що заявку на реалізацію арештованого майна

до ДП "Сетам" державним виконавцем направлено 18 жовтня 2017 року.

Торги призначено на 20 листопада 2017 року, однак у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів проведені не були.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію станом на 12 грудня 2017 року у спірній квартирі зареєстровано чотири особи:

ОСОБА_5 - власник квартири, ОСОБА_5 - її чоловік, ОСОБА_2 -дочка та ОСОБА_3 - син.

20 грудня 2017 року проведено електронні торги, переможцем яких визначено ОСОБА_4, сформовано протокол проведення електронних торгів № 304687. Спірне майно придбано за 994 043 грн.

Апеляційний суд, встановивши, що діти позивача зареєстровані у спірній квартирі тільки з 04 грудня 2017 року, її чоловік - з 08 грудня 2017 року, тобто вже після направлення заявки на її реалізацію, а на час направлення такої заявки та призначення торгів у спірній квартири зареєстрована була лише ОСОБА_5, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що акт, складений ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та затверджений начальником дільниці КП "Жилкомсервіс" № 32, не свідчить про проживання сім'ї позивача за спірною адресою, оскільки з цього акта вбачається лише непроживання за адресою: АДРЕСА_2. Довідка з поліклініки також не може вважатись беззаперечним доказом, оскільки вона надана щодо обслуговування в КНП "Міська дитяча поліклініка № 12".

Спірна квартира реалізована у порядку статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстав для врахування вимог статті 41 Закону України "Про іпотеку" немає.

Згідно з частиною 6 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Спірне нерухоме майно було передано на реалізацію у жовтні 2017 року. Звіт про оцінку майна був складений 23 травня 2017 року, а перші електронні торги були проведені 20 листопада 2017 року.

Тому правильним є висновок апеляційного суду про те, що на час проведення перших електронних торгів звіт про оцінку нерухомого майна

у виконавчому провадженні був дійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України: від 16 вересня 2015 року

у справі № 6-392цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-3005цс15,

від 06 квітня 2016 року у справі № 6-242гс16, від 29 червня 2016 року

у справі № 6-547цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-370цс16,

від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 25 листопада 2015 року

у справі № 6-1749цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15,

у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

від 04 липня 2018 року у справі № 766/10241/17 (провадження № 61-1064св18), від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17 (провадження № 61-11933св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 391/11/17 (провадження № 61-28942св18), є безпідставними, оскільки

у справах встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Цимбалюк Сергій Васильович, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 березня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк