Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 212/2534/16-ц

провадження № 61-30045св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В. М.,

суддів - Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Оранта Січ",

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Пустовіта О. Г., та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, ухваленеу складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2015 року ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Оранта Січ" (далі ПАТ "СК "Оранта Січ") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і з урахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в результаті ДТП, яка сталась 01 вересня 2015 року в Запорізькій області смт Кирилівка, отримав пошкодження належний йому автомобіль VOLKSWAGEN POLO, реєстраційний № НОМЕР_1. Постановою Якимівського суду Запорізької області від 14 вересня 2015 року, винним у скоєні ДТП визнано водія автомобіля марки ВАЗ 21063, № НОМЕР_2, ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Подія визнана страховим випадком.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну під час керування автомобілем, станом на 01 вересня 2015 року застраховано ПАТ "СК "ОРАНТА-СІЧ".

17 вересня 2015 року ОСОБА_1 надав ПАТ "СК "Оранта Січ" заяву та докази по страховому випадку для надання йому послуги страхування, відшкодування збитків, пов'язаних з відновлювальним ремонтом. Загальна вартість послуги 40 723,59 грн, підтверджена висновком судового експертного автотоварознавчого дослідження. З оцінкою ушкоджень і відповідним висновком відповідач погодився. Збитки не перевищують зазначеної в договорі страхової суми - 50 000 грн, і згідно Договору страхування повинні бути відшкодовані страховиком в повному обсязі.

29 жовтня 2015 року, страховик, в порушення вимог договору страхування, зменшив страхове відшкодування на суму ПДВ в розмірі 20% на матеріали і деталі на суму - 3 932 грн., та втрати товарної вартості (далі ВТВ) на суму 7 239,22 грн., всього перерахував на рахунок позивача 29 251,95 грн.

Таким чином, відповідач порушив зобов'язання за договором, відмовився відшкодовувати в повному обсязі витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом авто та ПДВ на матеріали і деталі.

Моральну шкоду, спричинену йому внаслідок ДТП і діями відповідача по невиконанню своїх обов'язків позивач оцінює в 2 500,00 грн.

Позивач остаточно просив суд стягнути з ПАТ "СК "Оранта Січ" на його користь суму боргу 11 471,64 гривень, інфляційне збільшення суми боргу в сумі 12 538,35
гривень, 3% річних в сумі 336,79 гривень, суму пені у розмірі 475 244,30 гривень та моральну шкоду в сумі 2 500,00 гривень (а. с.1-9; 102-104).

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто ПАТ "СК "Оранта-Січ" на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування у вигляді - ПДВ на матеріали і запчастини, втрату товарної вартості в сумі 11 147,22 грн, інфляційне збільшення суми боргу в сумі 1 036,69
гривень, 3% річних у розмірі 328,00 гривень, та суму пені у розмірі 11 147,22
гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з ПАТ
"СК "Оранта-Січ" інфляційні витрати, 3% річних, ПДВ, та пеню за порушення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснив у повному обсязі страхову виплату. Зменшуючи розмір пені, суд застосував співмірність заявлених вимог із стягнутою сумою.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "СК "Оранта Січ" про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів про те, що сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець) є платником ПДВ; стягнення зі страховика на користь позивача розміру втрати товарної вартості не відповідає вимогам законодавства; оскільки відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі більшому ніж добровільно сплачений ПАТ "СК "Оранта-Січ", тому застосування санкцій до страхової компанії за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та пені - безпідставні; оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню через їх недоведеність, тому посилання позивача на неправомірність дій відповідача, чим завдано йому моральної шкоди також не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №212/2534/16-ц з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року справу № 212/2534/16-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що сума ПДВ та втрата товарної вартості (ВТВ) не входять до вартості матеріального збитку, яка підлягає стягненню зі страхової компанії а тому помилково посилався на п. 2 ст. 36, п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Суд апеляційної інстанції не вивчив всебічно і обґрунтовано надані в позовній заяві і апеляційній скарзі підстави для стягнення страхового відшкодування в повному обсязі, а тому в порушення норм матеріального та процесуального права помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції, необґрунтовано зменшено розмір пені.

Судами необґрунтовано відмовлено у стягнення моральної шкоди зі страхового товариства.

Судом апеляційної інстанції не було враховано положення Закону України "Про захист прав споживачів", тому безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 вересня 2015 року о 17 год. 49 хв. на автошляху по вул.

Коса Федотова в смт. Кирилівка, Якимівського району, Запорізькій області, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: "ВАЗ 21063" державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 14 вересня 2015 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а. с.42).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами застрахована полісом обов'язкового страхування у ПАТ "СК "Оранта-Січ". Строк дії полісу з 25 квітня 2015 року до 24 квітня 2016 року. Ліміт страхового відшкодування за полісом за заподіяну майну шкоду становить 50 000 грн на одного потерпілого, франшиза складає 1 000 грн (а. с.41).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 196/15 від 17 вересня 2015 року, сума матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 складає 40 723,59
грн.

Згідно висновку від 21 жовтня 2015 року, складеного Директором департаменту транспортних ризиків ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, без ПДВ та без ВТВ складає 29 551,95 грн (а. с 43-77).

ПАТ "СК "Оранта Січ", зменшило страхове відшкодування на суму ПДВ в розмірі 20% на матеріали і деталі та на суму втрати товарної вартості.

На виконання умов договору страхування ПАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ" на підставі страхового акту від 29 жовтня 2015 року здійснила страхове відшкодування ОСОБА_4 за пошкоджений автомобіль VOLKSWAGEN POLO державний номер НОМЕР_1 у розмірі 29 251,95 грн (а. с.77,82,98).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів про те, що сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець) є платником ПДВ. Стягнення зі страховика на користь позивача розміру втрати товарної вартості не відповідає вимогам законодавства

Оскільки відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі більшому ніж добровільно сплачений ПАТ "СК "Оранта-Січ", тому застосування санкцій до страхової компанії за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та пені - безпідставні.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за їх недоведеності, тому посилання позивача на неправомірність дій відповідача, чим завдано йому моральної шкоди також не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "СК "Оранта Січ" недоплаченого страхового відшкодування у вигляді - ПДВ на матеріали і запчастини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 36.2 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ)документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Відтак, в силу приписів частини 2 статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів частини 2 статті 1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 161/2017/16-ц.

Позивачем ОСОБА_1 в порушення положення статей 10, 60 ЦПК України (у редакції, діючій до 15 грудня 2017 року) не надано доказів на проведення ремонтних робіт по відновленню пошкодженого транспортного засобу, а також доказів того, що виконавець робіт є платником податку на додану вартість, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що з ПАТ "СК "Оранта Січ" виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування стягненню не підлягають.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що сума ПДВ не входить до вартості матеріального збитку, яка підлягає стягненню зі страхової компанії, а тому помилково посилався на п. 2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не заслуговують на увагу.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "СК "Оранта Січ" виплат з втрати товарної вартості транспортного засобу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 32.7 частини 1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини 1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 22, абзацу 3 пункту 3 частини 1 статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6,8.6,8.6.1,8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2014 року № 6-49цс14, від 16 грудня 2015 року № 6-760цс15, які були враховані Верховним Судом у постанові від 24 червня 2019 року у справі № 562/2018/16-ц.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно врахував встановлені законодавчі обмеження щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою товарної вартості страховиком, відповідно до п. 32.7 частини 1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відповідно прийшов до правильного висновку про те, що вказаний вид шкоди не підлягає стягненню з ПАТ "СК "Оранта Січ", а тому доводи касаційної скарги відносно помилкового висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині не заслуговують на увагу та зводяться до переоцінки доказів.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "СК "Оранта Січ" інфляційного збільшення суми боргу, трьох відсотків річних, пені, колегія суддів зазначає наступне.

Страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня, три проценти річних та інфляційні витрати є відповідальністю за прострочення грошового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшовши до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПАТ "СК "Оранта Січ" ПДВ та ВТВ, дійшов до правильного висновку про те, що застосування санкцій до страхової компанії за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних та пені є безпідставним, оскільки прострочення зобов'язання з боку ПАТ "СК "Оранта Січ" не встановлено.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відносно того, що судом першої інстанції, необґрунтовано зменшено розмір пені не заслуговують на увагу.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ "СК "Оранта Січ" моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.4 Договору страхування транспортного засобу № АЕ/2926164 від 25 квітня 2015 року цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована та ліміт відповідальності за шкоду, спричинену життю і здоров'ю постраждалого у ДТП становить - 100 000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження завдання шкоди його життю, та (або) здоров'ю.

Колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про те, що стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, за їх безпідставністю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги відносно того, що судами необґрунтовано відмовлено у стягнення моральної шкоди зі страхового товариства не заслуговують на увагу.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України (у редакції, діючій до 15 грудня 2017 року), дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що рішення суд першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно доводів касаційної скарги відносно того, що судом апеляційної інстанції не було враховано положення Закону України "Про захист прав споживачів" та безпідставно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статті 16 Закону України "Про страхування", стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" Закону України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням ~law42~, можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналізуючи вищевикладене, на правовідносини, які випливають з надання послуг по страхуванню розповсюджується дія пільги щодо плати судового збору визначеної, статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав необхідності сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1408 грн (а. с. 146).

На виконання вказаної ухвали, ОСОБА_1 сплатив суму судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у сумі 1408 грн (а. с.162).

Окрім того, ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції здійснив перерозподіл судових витрат та стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СК "Оранта Січ" сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував наявності у ОСОБА_1 пільг щодо сплати судового збору та дійшов до помилкового висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів враховує те, що судові витрати понесені ОСОБА_1 за звернення до суду з апеляційною скаргою у сумі 1408 грн підлягають поверненню ОСОБА_1 за рахунок держави.

ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до апеляційного суду з заявою про повернення помилково стягнутого судового збору.

Колегія суддів вважає, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року в частині стянення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 1102,40 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СК "Оранта Січ" сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн підлягає зміні, з зазначенням про компенсацію вказаних судових витрат за рахунок держави.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в цілому ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись статтями 400, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат змініти і викласти в наступній редакції.

Понесені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта Січ" судові витрати зі сплатисудовогозбору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 606,32

грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Мнінстрів України.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров