Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня2025 року

м. Київ

справа № 676/8831/23

провадження № 61-3910св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуСелянського фермерського господарства «Лагода», в інтересах якого діє адвокат Сусла Ірина Миколаївна,

на постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року у складі колегії суддів: Грох Л.М., Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до

відповідача Селянського фермерського господарства «Лагода» (далі - відповідач, СФГ «Лагода»)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

2. Відповідач заперечував проти позовних вимог.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

5. Відповідач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- у червні 2015 року помер батько позивача;

- після смерті батька позивач успадкував земельну ділянку площею 1,1578 га з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва;

- вказана земельна ділянка перебуває в оренді СФГ «Лагода»;

- з договору оренди землі вбачається, що підпис на ньому підроблено;

- з приводу чого позивач звернувся до правоохоронних органів, якими було розпочато кримінальне провадження;

- крім того, підроблення підпису було встановлено експертом, а тому вказаний договір слід вважати неукладеним та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення від відповідача;

- оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає повернути вказану земельну ділянку, позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

8. З урахуванням викладеного позивач просив суд:

- визнати відсутнім право оренди у СФГ «Лагода» земельної ділянки площею 1,1578 га, яка розташована на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області і належить ОСОБА_1 , та усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою загальною площею 1,1578 га шляхом повернення вказаної земельної ділянки від СФГ «Лагода».

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з такого:

- умови договору оренди виконувались, відповідачем вчасно сплачувалась орендна плата, сплачувався земельний податок, про що додані відповідні докази, позивачем в свою чергу отримувалась орендна плата, жодних претензій не було, а тому доводи позивача про неукладення та не підписання договору оренди земельної ділянки є такими, що не відповідають дійсності;

- виконання істотних умов договору підтверджується доказами про сплату орендної плати;

- той факт, що позивач отримував окрім орендної плати у грошовому еквіваленті, ще зерно, і в своїх розписках чітко вказує, що отримував плату за оренду земельної ділянки /паю/ підтверджує обізнаність його про наявність такого договору оренди належної йому земельної ділянки;

- отже, судом встановлено, що за визначених обставин між сторонами виникли та тривалий час існували правовідносини на підставі договору оренди землі, а пояснення представника позивача про неукладеність між сторонами вказаного договору на тих умовах, які ним визначені, і як наслідок вимоги про повернення спірної земельної ділянки, є безпідставними.

ІV. Короткий зміст постанови апеляційного суду

11. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено.

Визнано відсутнім право оренди у СФГ «Лагода» земельної ділянки площею 1,1578 га, яка розташована на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області належить ОСОБА_1 .

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою загальною площею 1,1578 га, шляхом повернення вказаної земельної ділянки від СФГ «Лагода».

Стягнуто з СФГ «Лагода» судовий збір.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з такого:

- позивач не підписував договір оренди землі, тобто волю на вчинення спірного правочину позивач не виявляв, що підтверджується висновком експерта;

- крім того, матеріли справи не містять належних та допустимих доказів, що у період з часу реєстрації договору оренди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, саме відповідач користувався вказаною земельною ділянкою і сплачував за неї, а позивач як орендодавець за договором оренди отримував від нього орендну плату;

- у розписках не визначено, за які саме земельні ділянки позивач отримував кошти та кому вони належать, розписка про отримання в рахунок орендної плати однієї тони пшениці (зерна) не містить дати її складання та за який період отримано таку оплату;

- відповідачем не спростована презумпція неукладеності договору, не надано безспірних доказів на підтвердження того факту, що позивач впродовж 2017-2023 років отримував від відповідача орендну плату за землю, визначену договором оренди (відсутність первинних бухгалтерських документів, недоведеність отримання позивачем поштових переказів).

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала

13. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

14. Касаційна скарга мотивована наступним:

- починаючи з 2017 року СФГ «Лагода» здійснює обробіток спірної земельної ділянки, а позивач протягом дії договору оренди отримував за таке користування орендну плату у вигляді грошових коштів та зерна;

- судом апеляційної інстанції в повній мірі не досліджено обставин справи, оскільки за час дії договору оренди між позивачем та відповідачем сторонами виконувались всі умови договору, позивачу достеменно було відомо, про те, що СФГ «Лагода» здійснює обробіток належної йому на праві власності земельної ділянки, та отримував орендну плату за таке користування;

- на виконання умов договору оренди земельної ділянки відповідачем також сплачувався земельний податок, що підтверджується відповідними квитанціями які містяться в матеріалах справи;

- крім того, судом апеляційної інстанції не досліджувались обставини, про те, що позивач не заперечував факт обробітку його земельної ділянки СФГ «Лагода» та отримання ним орендної плати за весь період дії договору оренди;

- існування орендних відносин щодо використання спірної земельної ділянки було підтверджено розписками та відомостями про виплату готівки;

- апеляційним судом не враховано, що позивачем згідно позовної заяви доводився лише факт не підписання ним договору оренди земельної ділянки, проте фактичні його дії щодо отримання орендної плати протягом багатьох років, відсутності будь - яких заперечень щодо користування відповідачем земельною ділянкою, доводять визнання позивачем факту укладення договору оренди та існування між сторонами орендних відносин;

- судом апеляційної інстанції, не враховано висновки, які викладено у постановах Верховного суду, що призвело не вірного вирішення спору, а саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 390/964/21, постанові Верховного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21.

VI. Рух справи у суді касаційної інстанції

15. 26 березня 2025 року представник відповідача подалакасаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.

17. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року відкрито касаційне провадження та зупинено дію постанови апеляційного суду.

18. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 16 липня 2025 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 рокусправу призначено до судового розгляду та відмовлено в задоволені клопотання про витребування доказів.

20. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 успадкував за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 1,1578 га, розташовану на території Чабанівської сільської ради, Кам`янець-Подільського району Хмельницької області з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6822489500:06:002:0074.

22. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №294373344 від 12 січня 2022 року вказана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 перебуває в оренді СФГ «Лагода» з 04 жовтня 2017 року. Строк дії речового права: 29 вересня 2042 року.

23. В ході досудового розслідування по факту кримінального правопорушення встановлено факт підробки договору оренди землі від позивача, а саме відповідно до висновку експерта від 12 вересня 2023 року за № СЕ-19/123-23/7237-ПЧ - підпис в оригіналі договору оренди землі (земельної ділянки з кадастровим номером 6822489500:06:002:0074) від 25 вересня 2017 року в пункті 15 «підписи сторін» у графі «орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

24. Відповідно до розписки від 03 вересня 2020 року, наданої ОСОБА_1 , останнім підтверджено те, що за користування земельною ділянкою ОСОБА_3 СФГ «Лагода» сплачувало щороку орендну плату за 2017-2020 в розмірі 5 000,00 грн.

25. 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 склав розписку про те, що в рахунок орендної плати ним отримано 1 тонну пшениці (зерна) від селянського фермерського господарства.

26. 13 листопада 2021 року ОСОБА_1 складено розписку про те, що отримав від СФГ «Лагода» в рахунок орендної плати за паї гроші, претензій немає.

27. 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 складено розписку про те, що дійсно отримав від СФГ «Лагода» в рахунок орендного паю грішми 6 000,00 грн.

28. Відповідно до відомостей на виплату готівки від 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року ОСОБА_1 виплачено 6 000 грн. від СФГ «Лагода».

VIIІ. Позиція Верховного Суду

29. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.

30. Даний спір пов`язаний із захистом прав орендодавця на земельну ділянку (див. пункти 7-8).

31. Позивач в обґрунтування вимогпослався на те, що у договорі оренди землі відсутній підпис орендодавця (див. пункт 7).

32. Відповідач спростовуючи позовні вимогипослався на те, що позивачу було відомо, про те, що відповідач здійснює обробіток земельної ділянки, він отримував орендну плату за таке користування, а існування орендних відносин було підтверджено розписками та відомостями про виплату готівки, також сплачувався земельний податок, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1, а.с.34-43).

33. Верховний Суд звертає увагу на те, що тлумачення, як статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

34. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11).

35. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., наприклад, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

36. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК).

37. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року усправі № 127/23627/20).

38. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

39. По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

40. Тлумачення статті 20 ЦК, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20).

41. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

42. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

43. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам, і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

46. Верховний Суд повторює, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див.. наприклад, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

47. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц).

48. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

49. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц виснувала таке:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76 102 ЦПК висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

50. Також в своїй практиці Верховний Суд звертав увагу на те, що якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (частина друга статті 763 ЦК).

Під невизначеним строком договору найму (оренди) розуміється відсутність домовленості сторін про встановлення строку договору. Тобто сторони при укладанні договору визначають тільки момент, коли «починається» договір найму, проте без встановлення його кінцевого моменту. За умови, що сторони не встановили строк договору найму, він є укладеним на невизначений строк. Правові наслідки укладання договору найму на невизначений строк полягають в тому, що кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Відмова від договору найму не залежить від причин, які детермінували намір однієї зі сторін (див. постанову Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

51. У цій справі позивач зазначив, що договір орендодавець не підписував, про що надав висновок експерта (див. пункт 23).

52. Відповідач надав до суду першої інстанції докази укладення договору, зокрема: розписки та відомості (див. пункти 24-28).

53. Також суд першої інстанції встановив, що 25 вересня 2017 року було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, на якому громадянином ОСОБА_1 особисто здійснено підпис (т.1 а.с.56), і щодо якого експертиза не проводилась.

54. Касаційний суд зауважує, що якщо наймодавець (орендодавець) не підписував договір оренди земельної ділянки, але підписав акт прийому-передачі земельної ділянки та отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то за такого випадку визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки не може бути застосованим. Це зумовлено тим, що поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці (підписання акта прийому-передачі земельної ділянки та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною.

55. Оскільки відсутній підпис орендаря на договорі оренди, але сторонами підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки і орендодавець отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то з урахуванням частини другої статті 763 ЦК договір оренди укладений на невизначений строк. Правові наслідки укладання договору найму на невизначений строк полягають в тому, що кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Відмова від договору найму не залежить від причин, які детермінували намір однієї зі сторін. Обставин, які б свідчили про відмову від договору будь-якої зі сторін, у цій справі не встановлено.

56. У зв`язку із чим за встановлених фактичних обставин у справі, оцінивши докази в своїй сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини на підставі договору оренди землі.

57. Таким чином висновки суду апеляційної інстанцій про неукладеність вказаного договору на тих умовах, які ним визначені, та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, є помилковими.

ІX. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального права.

59. Вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в позові.

60. Відповідно до статті 413 ЦПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

61. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

62. Відповідно до статті 141, підпункту «в» частини першої статті 416 ЦПК, з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 435,52 грн, який понесений відповідачем у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

63. Враховуючи те, що Верховний Суд скасував оскаржувану постанову та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в позові, відсутні підстави для поновлення виконання оскаржуваного судового рішення.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 413 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Лагода» задовольнити.

2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року скасувати, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року залишити в силі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селянського фермерського господарства «Лагода» 3 435,52 грн судового збору.

4. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2025 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко