Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 756/12009/15-ц

провадження № 61-5383св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватне підприємство "Творча майстерня Престиж",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шутим Дмитром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С.

М., Савченка С. І., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (далі - ПП "Творча майстерня "Престиж"), про визнання недійсним договору дарування корпоративних прав.

Позовна заява мотивована тим, що їй та її чоловіку ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало 100 % статутного капіталу ПП "Творча майстерня "Престиж". У вересні 2015 року її стало відомо, що ОСОБА_2 у грудні 2010 року безоплатно передав у власність ОСОБА_3 70 % корпоративних прав приватного підприємства на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально. Сторони оцінили дарунок у 43 400 000,00 грн.

Оскільки письмової згоди на укладення правочину вона не надавала, просила визнати недійсним договір дарування корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж", укладений 20 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О.; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів (статуту) ПП "Творча майстерня "Престиж", яка проведена на виконання договору дарування корпоративних прав; зобов'язати Державну реєстраційну службу України, Міністерство юстиції України, відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записи щодо ПП "Творча майстерня "Престиж" станом на 15 грудня 2010 року.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просила поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації вартості належної їй на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж" у розмірі 493 061 206,09 грн (1 408 746 303,11 грн? 70%? 1/2).

Позовна заява мотивована тим, що договір купівлі-продажу прав засновника ПП "Творча майстерня "Престиж" укладено ОСОБА_2.01 квітня 2008 року у період перебування з нею в шлюбі. Проте, при відчуженні вказаних корпоративних прав 20 грудня 2010 року ОСОБА_2 в порушення статті 65 СК України не отримав її письмової згоди. У договорі дарування сторонами визначено вартість вказаних корпоративних прав у сумі 43 400 000,00 грн. Згідно звітів про оцінку майна ПП "Творча майстерня "Престиж" від 13 лютого 2018 року дійсна вартість вказаного майна становить 1 408 746 303,11 грн.

Враховуючи, що при укладенні договору дарування 70 % майнових прав ОСОБА_2 не отримав її письмової згоди як дружини та відчуження майнових прав відбулось не в інтересах сім'ї, просила її позов задовольнити.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладаючи договір дарування корпоративних прав, ОСОБА_2 діяв в інтересах сім'ї, та сторони цього договору дарування діяли добросовісно, а сам договір є правомірним та дійсним.

Також, суд дійшов висновку про недоведеність заявленого позивачем розміру грошової компенсації, оскільки згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 106636593 від 07 грудня 2017 року, жодний із перелічених об'єктів нерухомості в позовній заяві, станом на 20 грудня 2010 року за ПП "Творча майстерня "Престиж" зареєстрований не був.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж" у розмірі 21 700 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 895,22
грн.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 за договором дарування майнових прав від 20 грудня 2010 року відчужив майнові права, які є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, без згоди дружини ОСОБА_1 та не в інтересах сім'ї, тому в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж" у розмірі 21 700 000,00 грн, виходячи із їх вартості, за яку вони були відчужені, у розмірі 43 400 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У березні 2019 року адвокат ОСОБА_1. - Шутий Д. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими відповідно до статей 69, 70, 71, 72 СК України та статті 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості. При новому розгляді справи ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, остаточно просила поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсацію вартості належної їй на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж" у розмірі 493 061 209,09 грн (1 408 746 303,11
грн х 70% х 1/2), виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначена вартість спірного майна підтверджена звітами про оцінку майна, складеними 13 лютого 2018 року. Доказів, які б спростовували визначену оцінювачем вартість майна ПП "ТМ "Престиж", відповідачами не надано.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 09 березня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб (т. 1 а. с. 9).

01 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, згідно з умовами якого ОСОБА_2 набув у власність 100 % статутного капіталу ПП "Творча майстерня "Престиж". Договір укладений у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. (т. 1 а. с. 179,180).

13 червня 2008 року сторонами цього договору внесені зміни та доповнення до договору купівлі-продажу. Зокрема, викладено у новій редакції пункт 1 договору купівлі-продажу, а саме: предметом цього договору є права засновника унітарного ПП "Творча майстерня "Престиж": право на розподіл доходів підприємства, на управління підприємством безпосередньо або через керівника, що призначається таким засновником, на розпорядження майном підприємства, на формування трудового колективу підприємства на засадах трудового найму, на вирішення питань реорганізації та ліквідації підприємства, а також всі інші права засновника підприємства, передбачені статутом підприємства та чинним в Україні законодавством (т. 1 а. с. 181,182).

20 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж", за умовами якого ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 70 % належних йому корпоративних прав як власника ПП "Творча майстерня "Престиж". Дарунок сторони оцінили у 43 400 000,00
грн. Договір дарування корпоративних прав укладений у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В. О. та зареєстрований в реєстрі за № 5119 (т. 1 а. с. 10,11).

У статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1 , 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України).

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи-підприємця зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної власності.

Зокрема вказано, що статутний капітал приватного підприємства, сформований за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. Частка у статутному капіталі пропорційна частці у майні підприємства.

Апеляційний суд, урахувавши наведені норми матеріального права правомірно скасував рішення суду першої інстанції, оскільки дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 за договором дарування майнових прав від 20 грудня 2010 року відчужив майнові права, які є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, без згоди дружини ОСОБА_1 і не в інтересах сім'ї, тому в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини 70 % майнових прав ПП "Творча майстерня "Престиж".

Однак, апеляційний суд, визначаючи розмір грошової компенсації, яка підлягає стягненню на користь позивача, виходив із вартості майна, за якою це майно було відчужене на підставі договору дарування, а саме 43 400 000,00 грн.

При цьому, апеляційний суд не врахував, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Як убачається з матеріалів справи, при новому розгляді справи ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 2 а. с. 182-186, т. 3 а. с. 4-9), остаточно просила поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь грошової компенсації вартості належної їй на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж" у розмірі 493 061 209,09 грн (1 408 746 303,11 грн х 70% х 1/2).

На підтвердження зазначеної вартості спірного майна позивачем подано звіти про оцінку майна від 13 лютого 2018 року (т. 3 а. с. 19-249, т. 4 а. с. 1-246).

Проте, апеляційний суд на наведені норми матеріального права уваги не звернув, не врахував, що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено 20 грудня 2010 року, вартість спірного майна у сумі 43 400 000,00 грн визначена сторонами договору дарування, а не подружжям - співвласниками майна за їх погодженням, не надав оцінки наданим позивачем звітам та не встановив дійсну вартість спірного майна на час розгляду справи, та відповідно - розміру грошової компенсації вартості належної позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини 70 % корпоративних прав ПП "Творча майстерня "Престиж".

Таким чином внаслідок неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права не встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною 3 статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки недоліки, допущені апеляційним судом, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведені в цій постанові правові висновки та об'єктивно дослідити наявні у справі докази в їх сукупності.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шутим Дмитром Сергійовичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв Є. В.

Петров