Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2020 року у справі №310/5772/19

Постанова

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 310/5772/19

провадження № 61-15399св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Бердянський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державне підприємство "СЕТАМ", ОСОБА_2,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2020 року в складі судді Вірченко О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Бердянського МР ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"), ОСОБА_2 та просила визнати електронні торги з продажу належного їй цілого убудованого приміщення загальною площею 62,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оформлені протоколом № 408824 проведення електронних торгів від 29 травня 2019 року, та акт про проведені електронні торги від 12 червня 2019 року недійсними.

Позов мотивований тим, що 23 вересня 2008 року вона уклала із Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк") кредитний договір № CM-SME202/422/2008, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором іпотеки № РM-SME202/422/2008 від 23 вересня 2008 року. В іпотеку було передано належне їй на праві власності ціле убудоване приміщення загальною площею 62,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 11 травня 2011 року з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна "), якому ЗАТ "ОТП Банк" відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, стягнуто заборгованість за кредитом на суму 669 723,02 грн. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження в червні 2019 року їй стало відомо, що предмет іпотеки був реалізований на електронних торгах, результати яких оформлено протоколом № 408824 від 29 травня 2019 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_2.

При проведенні торгів допущено істотні порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання таких торгів недійсними. В порушення статті 43 Закону України "Про іпотеку", пункту 2 розділу 7 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, її як іпотекодавця не було повідомлено про день та час проведення прилюдних торгів. Учасник торгів ОСОБА_2 запропонував ціну 660 970 грн, яка дорівнювала стартовій, саме він став переможцем торгів, що свідчить про те, що він фактично був єдиним реальним учасником торгів, інші учасники зареєстровані формально, оскільки не запропонували свою ціну щодо майна, виставленого на торги. Через необізнаність про факт реалізації майна вона не змогла здійснити погашення боргу до дня проведення торгів, а також прийняти участь у вказаних торгах та викупити майно. Вартість майна, зазначена в звіті оцінювача, є заниженою. Заявка на реалізацію майна складена з порушенням пункту 2 розділу 2 Порядку реалізації арештованого майна, оскільки до неї не долучено фото- та відеоматеріали переданого на реалізацію майна, що істотно вплинуло на формування купівельної привабливості майна, що реалізується.

За таких обставин електронні торги, оформлені протоколом від 29 травня 2019 року, а також акт про проведені електронні торги від 12 червня 2019 року підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року з урахуванням ухвали Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року про виправлення описки, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не довела обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, не надала докази на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів під час проведення електронних торгів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилалася на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 712/11171/16-ц (провадження № 61-15301св18), від 24 квітня 2019 року в справі № 760/23113/13-ц (провадження № 61-38687св18), у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі № 6-2988цс15.

Крім того ОСОБА_1 оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

18 січня 2021 року справа № 310/5772/19 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 11 березня 2019 року начальником Бердянського МР ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було направлено до ДП "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна (предмет іпотеки) № 11148 та пакет документів для проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна - цілого убудованого приміщення загальною площею 62,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_1. Початкова вартість майна була вказана на підставі звіту про незалежну оцінку майна від 31 січня 2019 року і складала 660 970 грн.

До заявки, в тому числі, було додано довідку від 11 березня 2019 року № 11147 про відсутність надходження повідомлення про оскарження оцінки.

26 березня 2019 року за вих. № 3416/18-18-19 на адресу Бердянського МР ВДВС ГТУЮ Запорізької області, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_1, було направлено повідомлення про реалізацію вказаного вище предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів із зазначенням номера лота, відомостей про предмет іпотеки, дня та часу проведення електронних торгів та початкової ціни продажу майна.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 13 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 24 березня 2020 року, було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Бердянського МР ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо використання звіту про незалежну оцінку нерухомості для визначення вартості описаного та арештованого майна - цілого убудованого приміщення, розташованого на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно протоколу проведення електронних торгів від 29 травня 2019 року № 408824 переможцем торгів став ОСОБА_2, який запропонував за майно, що реалізується, 660 970 грн.

12 червня 2019 року старшим державним виконавцем Бердянського МР ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було складено акт про проведені електронні торги з реалізації цілого убудованого приміщення загальною площею 62,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, переможцем яких став ОСОБА_2.

Відповідно до частин 1 -5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частини 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, зазначене свідчить про оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 -3 та частинами 5 , 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства ( ЦК України).

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1 -3 та частинами 5 , 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1884цс15 вказано, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 червня 2021 року в справі № 661/3476/18 (провадження № 61-6412св20).

Встановивши, що позивач не надала належні та допустимі докази на підтвердження наявності порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів, тобто не довела порушення її прав і законних інтересів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вказаний висновок не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 712/11171/16-ц (провадження № 61-15301св18), від 24 квітня 2019 року в справі № 760/23113/13- ц (провадження № 61-38687св18), у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року в справі № 6-2988цс15.

Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження, не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 3 статті 401 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 661/3476/18 (провадження № 61-6412св20), колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков