Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №333/3078/17

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

місто Київ

справа № 333/3078/17

провадження № 61-32308св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад»,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніков Роман Сергійович,

заінтересовані особи: Державне підприємство «СЕТАМ», суб`єкт оціночної діяльності приватний підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2017 року у складі судді Ярошенка А. Г. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (далі - ЗДП «Радіоприлад») у червні 2017 року звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С., в якому просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С. з невнесення змін до звіту про оцінку № 2403.1/17 (висновки про вартість майна у зведеному виконавчому провадженні №610/3), виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , з метою визначення ринкової вартості з включення суми податку на додану вартість арештованого майна ЗДП «Радіоприлад» для проведення електронних торгів платником податків Державним підприємством «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») за електронною адресою: http://setam.net.ua; зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С. укласти новий договір на проведення оцінки арештованого майна у зведеному виконавчому провадженні № 610/3, а саме 48 одиниць обладнання з визначенням ринкової вартості з включення суми податку на додану вартість арештованого майна ЗДП «Радіоприлад» для проведення електронних торгів платником податків ДП «СЕТАМ» за адресою: http://setam.net.ua; зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р. С. під час укладення договору про проведення оцінки арештованого майна, обов`язково визначати умову: визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість.

Вимоги скарги обґрунтовувались тим, що ЗДП «Радіоприлад» отримало лист Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 11 травня 2017 року № 10304-3034 про відмову у включенні суми податку на додану вартість арештованого майна при визначенні його ринкової вартості для проведення електронних торгів. Вважаючи висновки державного виконавця, вкладені у зазначеному листі, помилковими, а дії з надання вимог щодо проведення оцінки суб`єкту оціночної діяльності з невключення ПДВ під час проведення оцінки неправомірними, заявник звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Державний виконавець заперечував проти задоволення скарги пояснивши, що всі дії виконавчого провадження проведені належним чином.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року, у задоволенні скарги ЗДП «Радіоприлад» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалась тим, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів. Операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. Операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість згідно зі статтею 185 Податкового кодекс України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року, ЗДП «Радіоприлад» просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення вимог скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що судами помилково не застосовано та неправильно оцінено докази, які стосуються правового режиму реалізації арештованого майна та його оподаткування згідно із законодавством України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Державний виконавець Половніков Р. С. просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ЗДП «Радіоприлад»

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконані у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 610/3, боржником за яким виступає ЗДП «Радіоприлад», яке 29 січня 2009 року об`єднано у зведене виконавче провадження з приводу виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.

11 травня 2017року державним виконавцем надано відповідь боржнику, якою роз`яснено, що врахувати суми податку на додану вартість в звіті про визначення вартості описаного та арештованого майна неможливо.

У зв`язку з відсутністю оскарження результатів звітів про визначення вартості майна державним виконавцем 15 травня 2017 року направлено заявку на реалізацію арештованого майна на адресу ДП «СЕТАМ», зокрема обладнання та устаткування в кількості 48 одиниць.

Згідно з листом ДП «СЕТАМ» від 02 червня 2017 року № 896/2612-17 державного виконавця повідомлено про внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24) ЄСПЛ закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Поняття «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних/господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 393 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України.

Частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності відділу державної виконавчої служби, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню, є підставою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 64/229.

Встановивши, що заявник оскаржує рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у межах зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконавчі документи на виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, зокрема господарської, адміністративної, цивільної, а також видані не судовими органами, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що така скарга підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що вимоги скарги ЗДП «Радіоприлад» у цій справі мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» задовольнити частково.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Романа Сергійовича, заінтересовані особи: Державне підприємство «СЕТАМ», суб`єкт оціночної діяльності приватний підприємець ОСОБА_3 , закрити.

Роз`яснити Запорізькому державному підприємству «Радіоприлад» право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко