Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №756/1676/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №756/1676/21

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 756/1676/21

провадження № 61-1971св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

за участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , за участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення порядку участі батька у вихованні дітей та їх утриманні.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між позивачем і відповідачем виник спір щодо визначення порядку спілкування батька дітей (відповідача), який проживає окремо, та інших аспектів батьківського піклування по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти від народження постійно проживають з нею у місті Ірпінь Київської області, де відвідують: донька - ТОВ «Ірпінський ЗЗСО-ЛІЦЕЙ «Альпа Скул», а син - ТОВ «Центр розвитку дитини «Грамотійко».

Наразі діти живуть у повній сім`ї.

У жовтні 2020 року вона уклала шлюб з іншим чоловіком.

Вона матеріально забезпечена, створила належні умови для проживання дітей.

Діти ростуть в умовах материнської любові та турботи до них.

Діти народились не у шлюбі.

Оскільки у позивачки створилась нова сім`я, то виникають непорозуміння з відповідачем з приводу місця та кількості часу, який відповідач хоче проводити з дітьми особисто (без присутності матері), та інших питань батьківської турботи.

У зв`язку з наведеним просила встановити такий порядок участі відповідача у вихованні дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача два вихідних дні у місяць (з п`ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за вибором відповідача та зі згоди позивача. При цьому відповідач забезпечує відвідування дітей, тобто зобов`язується відвозити та забирати дітей з гуртків та інших позашкільних занять у такі батьківські дні в обов`язковому порядку, якщо графік їх відвідин співпадає з днями переважного права відповідача на спілкування з дітьми;

відповідач має переважне право на спілкування з дітьми 30 календарних днів поспіль без присутності позивача в період з червня до серпня включно щороку (в літній період року) - на період відпустки відповідача з правом тимчасового проживання дітей разом з відповідачем за виключенням періоду відпустки позивача та періоду перебування дітей в санаторіях для оздоровлення, таборах або базах відпочинку;

відповідач зобов`язується отримувати від позивача та відповідно надавати належно оформлений дозвіл на вивезення дітей за кордон України;

відповідач зобов`язується у дні спілкування з дітьми дотримуватись розпорядку дня для дітей та вимог щодо здорового харчування, що висуваються для дітей відповідно до віку;

відповідач зобов`язується не чинити перешкод та не наполягати на наданні йому переважного права на спілкування з дітьми одноосібно у день народження позивача та наступні вихідні за днем народження позивача;

відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача в день народження відповідача та наступні вихідні за днем його народження;

відповідач зобов`язується не чинити перешкод і не наполягати на наданні йому переважного права на спілкування з дітьми одноосібно у державні свята України (дати визначаються відповідно до календаря на поточний рік), Новий Рік (31 грудня та 01 січня), Великдень (дати визначаються відповідно до календаря на поточний рік), Різдво Христове (07 січня та 25 грудня) та наступні за такими днями вихідними днями;

відповідач має переважне право на спілкування з дітьми без присутності позивача один раз у рік у вихідні, що припадають на державне свято України за попереднім завчасним (не пізніше, ніж за один місяць до дати державного свята) погодженням таких днів з позивачем;

відповідач має право на необмежене спілкування з дітьми засобами електронного зв`язку, що не передбачають фізичного контакту, за умови, що таке спілкування не заважає навчальному процесу та сну;

відповідач зобов`язується здійснювати оплату навчання дітей у дитячих дошкільних навчальних закладах будь-якої форми власності, загальноосвітніх закладах середньої освіти будь-якої форми власності (школах, ліцеях, тощо) та вищих навчальних закладах будь-якої форми власності до здобуття дітьми ступеня магістра з вибраних ними наук.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такому порядку:

два вихідні дні у місяць (з п`ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за домовленістю між батьками, без присутності матері;

протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль у літній період, за домовленістю між батьками, без присутності матері;

інші канікулярні та святкові дні порівну між батьками, за домовленістю;

спілкування кожного дня за допомогою сучасних засобів зв`язку (Вайбер, Скайп, Вотсапп тощо) з обов`язковим дотриманням режиму дня дітей, за домовленістю між батьками.

Враховуючи норми законодавства та встановлені факти, беручи до уваги висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21 грудня 2021 року № 167/20 про визначення способів участі відповідача у вихованні малолітніх дітей, суд вважав правильним і доцільним задовольнити позов, визначити способи участі відповідача у вихованні малолітніх дітей у порядку, що рекомендований третьою особою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_6 , задоволено.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2022 року скасовано та прийнято постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради, про визначення порядку участі батька у вихованні та утриманні дітей відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначає, що малолітні діти ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми позивача та відповідача. Наразі діти проживають з позивачем у повній сім`ї. Позивач уклала шлюб у жовтні 2020 року з іншим чоловіком. Позивач вказує, що оскільки у неї утворилась нова сім`я у неї виникають непорозуміння з відповідачем з приводу місця та кількості часу, який хоче проводити відповідач з дітьми особисто та інших питань батьківської турботи. Разом з тим, звернення з таким позовом відповідно до вимог частин першої і другої статті 159 СК України можливе, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Сторонами не було надано суду доказів вчинення позивачем перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми. Жодна зі сторін не вказувала у своїх поясненнях, що ОСОБА_1 чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні з дітьми. Не дивлячись на це, позивач звернулась з таким позовом та просила встановити для відповідача порядок його участі у вихованні дітей, в той час, як сам відповідач таких вимог не заявляв і не вказував, що у нього є перешкоди у спілкуванні з дітьми. Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач посилається на фактичні обставини справи, які, як вона вважає, дають їй підстави ставити питання про встановлення порядку участі відповідача у вихованні дітей, а саме на факт постійного проживання дітей з нею, тобто в місті Ірпінь Київської області. Водночас указані обставини не є встановленими та такими, що визнаються сторонами. Так, згідно з матеріалами справи з 12 грудня 2020 року судом Республіка Польща розглядається спір за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з ним. Судовий спір з аналогічним предметом між сторонами розглядається Оболонським районним судом міста Києва. Зі змісту статей 157 159 СК України слідує, що факт проживання дитини з одним з батьків істотно впливає на можливість вирішення судом спору про участь у вихованні дитини, оскільки зазначені норми закону встановлюють можливість встановлення в судовому порядку способів участі у вихованні дітей саме для того з батьків, який проживає окремо. При цьому, вільна та безперешкодна участь іншого з батьків, з ким проживають діти, у вихованні та спілкуванні з дітьми, презюмується. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішення питання про участь одного з батьків у вихованні дітей за умови не вирішеного спору про місце проживання дітей є неможливим, оскільки немає ніякої можливості передбачити, з ким із батьків будуть проживати діти.

Аргументи учасників

У лютому 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції, врахувавши висновок органу опіки та піклування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Разом з тим апеляційний суд помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, пославшись на те, що позивач нібито не мала право на звернення до суду відповідно до вимог частин першої і другої статті 159 СК України, оскільки згідно з указаними нормами це можливо лише у випадку, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Також зазначено, що сторонами не було надано суду доказів вчинення позивачем перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми. Однак у разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону (див. постанову Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17). Це свідчить про те, що позивач, будучи матір`ю дітей, не зважаючи на відсутність перешкод для спілкування дітей із батьком, має право на звернення до суду з позовом про визначення способу участі батька у вихованні дітей і це не суперечить положенням статті 159 СК України. Вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні цього позову з мотивів наявності невирішеного спору, ініційованого відповідачем, про визначення місця проживання дітей, оскільки з моменту народження діти зареєстровані і постійно проживають разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 , де створені усі належні умови для розвитку дітей. Апеляційний суд належним чином не оцінив наявний у справі висновок органу опіку та піклування від 21 грудня 2021 року про визначення місця проживання дітей із матір`ю.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дітьми позивача та відповідача.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21 грудня 2021 року № 167/20 про визначення способів участі відповідача у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування рекомендує суду визначити способи участі цих дітей у такому порядку:

два вихідні дні у місяць (з п`ятниці вечора до неділі вечора, або з суботи ранку до ранку понеділка) за домовленістю між батьками, без присутності матері;

протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль у літній період, за домовленістю між батьками, без присутності матері;

інші канікулярні та святкові дні порівну між батьками, за домовленістю;

спілкування кожного дня за допомогою сучасних засобів зв`язку (Вайбер, Скайп, Вотсапп тощо) з обов`язковим дотриманням режиму дня дітей, за домовленістю між батьками.

Позиція Верховного Суду

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,

№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 зазначено, що «у статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України). Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону. Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що такий спосіб буде неефективним».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що фактично діти проживають разом із нею, вона створила для дітей усі необхідні умови для розвитку, у неї створилась нова сім`яз іншим чоловіком. Оскільки між нею і відповідачем виникають непорозуміння з приводу місця та тривалості часу, який останній хоче проводити з дітьми особисто (без присутності матері), та інших питань батьківської турботи, просила визначити способи участі батька у вихованні дітей.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що звернення з позовом відповідно до вимог частин першої і другої статті 159 СК України можливе лише, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, однак сторони не надали суду доказів вчинення позивачкою перешкод у спілкуванні відповідача з дітьми, оскільки такий спір може ініціювати і той з батьків, з ким проживає дитина.

Крім того, посилаючись на розгляд у судах України та Польщі спорів про визначення місця проживання дітей(справа № 367/644/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю; справа № VI nsm 2023/21 за заявою пана ОСОБА_2 , за участі пані ОСОБА_1 щодо встановлення місця перебування малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , який розглядається районним судом по столичному місту Варшава), апеляційний суд не врахував, що сам по собі факт розгляду вказаних позовів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про визначення способів участі батька у вихованні дітей, тобто цей спір по суті судом апеляційної інстанції не розглянутий.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а постанову апеляційного суду - скасувати з переданням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков