Історія справи

Постанова

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Київ

справа № 286/1388/17-ц

провадження № 61-1145 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - ЛяховОлександр Валерійович,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2011 року ОСОБА_5 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою отримав кредитну картку «Універсальна».

14 квітня 2014 року відповідачу було переоформлено вказану картку на престижну кредитну картку «Gold», відповідно до тарифів якої позичальник отримав кредит у розмірі 10 300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 14 лютого 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 36 430 грн 09 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 414 грн 26 коп., заборгованість за процентами у розмірі 23 211 грн 68 коп.,

заборгованість по пені та комісії у розмірі 1 593 грн 19 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 1 710 грн

96 коп.

На підставі вказаного, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 36 430 грн 09 коп., а також понесені судові витрати.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року у складі судді Гришковець А. Л. у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт існування кредитних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі підписання договору приєднання до Умов та Правил надання банком послуг, оскільки матеріали справи не містять заяви про отримання кредитної картки «Gold», а також відсутні належні докази отримання відповідачем цієї картки.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада

2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 9 414 грн 26 коп., заборгованість за відсотками у розмірі - 3 949 грн 69 коп., пеня - 1 593 грн 19 коп., а всього - 14 957 грн 14 коп. У задоволені інших позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не звернув уваги на те, що долучена до матеріалів справи копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позичальника містить підпис ОСОБА_5, чим останній дав згоду на укладення кредитного договору. На підставі договору від 23 лютого 2011 року позичальнику був відкритий картковий рахунок та видана платіжна кредитна картка «Універсальна». 14 квітня 2014 року відповідачу було переоформлено вказану картку на престижну кредитну картку «Gold», відповідно до тарифів. Тобто, банком надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту отримання зазначеної кредитної картки та наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачем. Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова), зазначивши про забору подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме правопорушення (стаття 61 Конституції України).

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, отримавши 23 листопада 2011 року кредитну картку «Універсальна», повністю погасив заборгованість, проте заперечує факт отримання 14 квітня 2014 року престижної кредитної картки «Gold». Зазначає, що фото-фіксація його із зазначеною карткою не підтверджує факт її отримання, оскільки із неї не вбачається номер картки та на самому знімку відсутні дата та час фотографування. Вважає, що банком не надано належних та допустимих доказів укладенням із ним правочину щодо випуску та обслуговування кредитної картки «Gold», а тому відсутні й підстави для стягнення з нього заборгованості. Крім того, апеляційним судом безпідставно стягнуто з нього пеню, оскільки така вимога банком подана поза межами строку позовної давності.

У червні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що між сторонами існували кредитні зобов'язання, банк їх з видачі кредиту виконав, а позичальник свої зобов'язання з повернення цих коштів з урахуванням встановленої плати за їх користування порушив, кредитні кошти не повернув. Вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і стягнення з боржника заборгованості за кредитом. Також зазначило, що рішенням апеляційного суду були стягнуті з відповідача на користь банку пеня та проценти за користування кредитними коштами в межах процесуального строку.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про доведеність банком факту існування між сторонами кредитних правовідносин. Встановивши, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за договором, апеляційний суд відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України з 8 серпня 2015 року стягнув цю заборгованість з боржника. Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова) не оскаржується. Розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Доводи касаційної скарги про те, що 14 квітня 2014 року престижну кредитну картку «Gold» ОСОБА_5 не отримував і нею не користувався є безпідставними та суперечать наявним у справі доказам і спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи, зокрема, роздруківкою фото-фіксації клієнта із картою від 14 квітня 2014 року, а також розрахунками заборгованості з яких вбачається, що 7 та 8 серпня 2015 року відповідач здійснював повне погашення кредиту шляхом двох переказів на суму 450 доларів США та 69 грн. У подальшому, а саме 8 серпня 2015 року,

ОСОБА_5 знову проводив зняття кредитних коштів із зазначеної картки, у результаті чого утворилась заборгованість.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищезначеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк