Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.04.2023 року у справі №203/3174/22
Постанова КЦС ВП від 17.04.2023 року у справі №203/3174/22
Постанова КЦС ВП від 17.04.2023 року у справі №203/3174/22

Постанова

Іменем України

17 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 203/3174/22

провадження № 61-11904св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в складі судді Казак С. Ю., від 01 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

від 10 листопада 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М., від 24 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у відповідності до правил альтернативної підсудності, встановлених частиною першою статті 28 ЦПК України, має намір звернутись до Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, а також про стягнення аліментів на дитину.

Заявник вказувала, що перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народився син ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу в 2014 році дитина залишилась проживати разом із ОСОБА_1 та постійно мешкала з нею протягом всього часу у м. Дніпрі.

14 червня 2022 року за домовленістю батько взяв сина на відпочинок, однак дитину не повернув, повідомивши, що не збирається цього робити.

Посилаючись на вказані обставини зміни батьком місця постійного проживання дитини без згоди матері, заявник, з метою забезпечення позову про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, з яким вона має намір звернутись до суду, просила:

- зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , матері для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, на вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з

10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі;

- надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо).

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 передавати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , матері для особистого спілкування,матері ОСОБА_1 для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, на вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з 10.00 год. суботи до 19.00 год. неділі; а також зобов`язано надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо).

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахував підстави та предмет позову, з яким заявник має намір звернутись до суду, фактичні обставини спірних правовідносин, дійшов висновку, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами, зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Стенюковою Л. М., задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Додаткова постанова мотивована тим, що у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді заявник понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 187,40 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані заявником докази, заперечення ОСОБА_2 , з огляду на обсяг наданих послуг та витрачений на них час дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених до відшкодування витрат до 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі на ухвалу Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 рокуОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути або направити справу до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить її скасувати.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

30 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.

21 грудня 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року і витребувано матеріали справи № 203/3174/22 з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження ухвали Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року заявник вказує порушення норми матеріального та процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову та ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга на ухвалу Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року мотивована тим, що під час вирішення заяви не було враховано думки дитини.

Зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували вчинення ним перешкод у спілкуванні з дитиною, а треті особи не були повідомлені про розгляд справи в апеляційному суді.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у дослідженні відеозапису, на якому малолітній ОСОБА_3 висловлює свою думку щодо зустрічей з матір`ю, а також необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідка.

Касаційна скарга на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року мотивована тим, що забезпечення позову - це лише перша процесуальна дія, яка не є вирішенням спору по суті, у зв`язку з чим ухвалення апеляційним судом додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу є передчасним.

Доводи особи, яка подала відзив (відповідь на нього) на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. вказує на те, що жодних обставин або доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітнім сином, або свідчили про загрозу для дитини, немає і ОСОБА_2 не надано.

Вказує, що ОСОБА_2 умисно не виконує ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, перешкоджаючи спілкуванню матері та сина.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. посилається на те, що постановленням ухвали від 01 вересня 2022 року закінчився розгляд заяви про забезпечення позову.

У січні 2023 року ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якому посилається на відсутність підстав для врахування Верховним Судом доказів, долучених до відзиву.

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 ставить під сумнів факт направлення апеляційним судом третім особам повідомлення про дату та час судового засідання через електронну адресу.

У березні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду клопотання, до якого долучила докази, які, на думку заявника, підлягають врахування під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставамикасаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а також встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення

від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Конвенції - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.

Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100,

від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд першої інстанції встановив відсутність вільного спілкування між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призводить до втрати зв`язку між матір`ю та дитиною.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постановах від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі

№ 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20,

від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши підстави та предмет позову, з яким мала намір звернутися ОСОБА_1 , а також встановивши наявність обставин, які позбавляють її можливості вільно спілкуватися з малолітнім сином, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, дійшов обґрунтованого висновку, що запропоновані ОСОБА_1 заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами, зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Верховний Суд погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на необхідність поновлення та підтримання контакту матері з дитиною, у тому числі під час розгляду по суті спору про визначення місця проживання дитини.

Крім того суди правильно виходили з того, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, він не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.

При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності третіх осіб, належним чином не повідомлених про дачу і час судового засідання, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки вказані особи не оскаржують судові рішення в касаційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги стосуються вирішення майбутнього спору по суті, а тому на правильність судових рішень, якими вирішувалось питання щодо забезпечення позову, не впливають.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої, пунктів 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про стягнення із ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в апеляційному суді під час перегляду ухвали про забезпечення позову, апеляційний суд провів належну оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної представником заявника - адвокатом Стенюковою Л. М. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Правові підстави для дослідження Верховним Судом нових доказів у справі відсутні з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Щодо заяв представника ОСОБА_1 - адвоката Стенюкової Л. М. про стягнення судових витрат, пов`язаних із розглядом касаційних скарг ОСОБА_2 .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги в розмірі 5 300 грн.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги в розмірі 5 300 грн.

В обґрунтування заяв посилається на те, що на підставі договору про надання правової допомоги від 19 серпня 2022 року з Додатком № 1 до договору та ордеру Серії АЕ № 1148749 від 19 серпня 2022 року вона представляє інтереси заявника ОСОБА_1 у справі № 203/3174/22.

Пунктом 4.2. договору про надання правової допомоги від 19 серпня

2022 року сторони при укладенні договору погодили фіксований розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару незалежно від витраченого часу, що викладено в Додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 до договору встановлено гонорар адвоката за подання відзиву на касаційну скаргу в розмірі 5 000 грн.

Розрахунок судових витрат, які понесла ОСОБА_1 у цій справі у зв`язку з подачею ОСОБА_2 касаційної скарги на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, становлять 6 300 грн, та складаються з: 5 000 грн - складання та подання відзиву на касаційну скаргу, 1 000 грн - складання і направлення заяви від 29 грудня 2022 року на адресу органу опіки та піклування Гатненської сільської ради Фастівського району та 300 грн - поштових витрат на направлення відзиву.

На підтвердження вищевказаного представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. надала:

- ордер Серії АЕ № 1148749 від 19 серпня 2022 року;

- договір про надання професійної правової (правничої допомоги)

від 19 серпня 2022 року;

- додаток № 1 до договору про надання професійної правової (правничої допомоги) від 19 серпня 2022 року, відповідно до якого за подання та складання відзиву на касаційну скаргу перебачено гонорар в розмірі 5 000 грн;

- довідку від 05 січня 2023 року, складену адвокатом Стенюковою Л. М., у якій остання вказує, що отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 300 грн;

- акт приймання-передачі від 05 січня 2023 року.

Розрахунок судових витрат, які понесла ОСОБА_1 у цій справі у зв`язку з подачею ОСОБА_2 касаційної скарги додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, становлять 5 300 грн, та складаються з: 5 000 грн - складання та подання відзиву на касаційну скаргу та 300 грн - поштових витрат на направлення відзиву.

На підтвердження вищевказаного представник ОСОБА_1 - адвокат Стенюкова Л. М. надала:

- ордер Серії АЕ № 1148749 від 19 серпня 2022 року;

- договір про надання професійної правової (правничої допомоги)

від 19 серпня 2022 року;

- додаток № 1 до договору про надання професійної правової (правничої допомоги) від 19 серпня 2022 року, відповідно до якого за подання та складання відзиву на касаційну скаргу перебачено гонорар в розмірі 5 000 грн;

- довідку від 13 січня 2023 року, складену адвокатом Стенюковою Л. М., у якій остання вказує, що отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 300 грн;

- акт приймання-передачі від 13 січня 2023 року.

У відповіді на відзив ОСОБА_2 заявив клопотання про відмову в ухваленні додаткового рішення та/або зменшення витрат на правничу допомогу за подання ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року.

Клопотання мотивоване тим, що питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню під час розгляду заяви про забезпечення позову. Зазначає, що в договорі про надання правової (правничої допомоги)

від 19 серпня 2022 року, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Стенюковою Л. М., відсутній пункт щодо написання відзиву на касаційну скаргу за заявою про забезпечення позову. Вказує на те, що доводи відзиву, поданого до суду апеляційної інстанції, та відзиву, поданого до Верховного Суд, є майже ідентичними.

У січні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання про відмову в ухваленні додаткового рішення та/або зменшення витрат на правничу допомогу за подання ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада

2022 року.

Клопотання мотивоване не співмірністю виконаної адвокатом

Стенюковою Л. М. роботи із сумою сплаченого гонорару.

Дослідивши надані представником ОСОБА_1 - адвокатом

Стенюковою Л. М. на підтвердження понесених витрат докази, а також враховуючи мотиви, викладені у клопотаннях ОСОБА_2 про зменшення суми витрат на правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що визначений представником ОСОБА_1 - адвокатом Стенюкова Л. М. розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом касаційних скарг на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 01 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду

від 10 листопада 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, в загальному розмірі

10 600 грн частково відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, складності справи та її значення для сторін, Верховний Суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом касаційних скарг ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану заявнику адвокатом Стенюковою Л. М. в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 137 141 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня

2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада

2022 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду

від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта