Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 216/7189/14-ц

провадження № 61-13980св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача- ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

представники відповідача:Майстренко Олександр Сергійович, Мужиков Ігор Геннадійович, Сідлецька СвітланаОлексіївна, Заклецька Тамара Робертівна, Терещенко Ольга Володимирівна, Останкова Анна Борисівна,

третя особа - незалежна первинна профспілкова організація робітників публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

представник третьої особи- Романов Валерій Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Митрофанової Л. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), третя особа - незалежна первинна профспілкова організація

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 жовтня 2004 року він працював у

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на різних посадах. 28 липня 2014 року ним було написано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі пункту третього статті 38 КЗпП України у зв'язку з неодноразовим грубим порушенням роботодавцем його трудових прав. Наказом відповідача від 08 вересня 2014 року

№ 23 його було звільнено з 06 вересня 2014 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, що суперечить його заяві. Звільнення з указаних підстав вважав незаконним.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_3 просив суд: поновити його на роботі на посаді слюсаря ремонтника, чергового персоналу енергослужби конверторного цеху в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з

06 вересня 2014 року до дня поновлення на роботі у розмірі 101 992,19 грн, моральну шкоду - 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2016 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на посаді слюсаря ремонтника, чергового персоналу енергослужби конвертерного цеху

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 94 146,56 грн.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки залишаючи без задоволення заяву позивача про його звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та звільняючи позивача на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, відповідачем фактично на власний розсуд були змінені підстави звільнення позивача та прийнято з власної ініціативи рішення звільнити його на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, а тому, таке звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зміна правової підстави розірвання трудового договору з частини третьої статті 38 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України в жодному випадку не може бути підставою для вирішення питання про поновлення працівника на роботі, оскільки у будь-якому випадку звільнення відбулося за ініціативою працівника, а нормами КЗпП України роботодавець не наділений повноваженнями на відмову у задоволенні заяви працівника про звільнення на підставі статті 38 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2016 рокуОСОБА_3 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального, а саме статті 38 КЗпП України та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У грудні 2016 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що з 15 жовтня 2004 року ОСОБА_3 працював у

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на різних посадах.

28 липня 2014 року ОСОБА_3 на ім'я генерального директора

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було подано заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням роботодавцем трудового законодавства, зокрема невиплата заробітної плати за період з березня 2014 року по серпень 2014 року, незаконне утримання профнесків з 2004 року по червень 2012 року, невиплата за весь період роботи на підприємстві заробітної плати за надурочні години у повному обсязі.

08 вересня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі наказу

№ 23 за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням з 06 вересня

2014 року.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 є членом незалежної первинної профспілкової організації робітників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка згоду на звільнення ОСОБА_3 не давала, категорично заперечувала проти звільнення його з роботи, неодноразово зверталась до керівництва підприємства з заявами щодо порушення прав ОСОБА_3, оскільки 02 липня 2014 року ОСОБА_3, було встановлено ІІ групу інвалідності та його права відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» були порушені підприємством.

З 02 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року ОСОБА_3 перебував у щорічній відпустці, проте оскільки у період з 02 липня 2014 року по 11 липня 2014 року та з

08 серпня 2014 року по 21 серпня 2014 року - перебував на лікарняному, то час щорічної відпустки було продовжено з 22 серпня 2014 року по 06 вересня 2014 року включно.

Крім того, встановлено, що кількість днів вимушеного прогулу складає 3 431 годин, розмір середнього заробітку - 27,44 грн за годину, отже сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 94 146,56 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору

з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Аналогічний висновок зазначений у постановах Верховного Суду України

від 22 травня 2013 року в справі № 6-34цс13, Верховного Суду від 13 березня

2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, встановивши, що ОСОБА_3 28 липня 2014 року було подано заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням у зв'язку із порушенням працедавцем законодавства про працю відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України, проте був звільнений відповідачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що роботодавець не вправі був самостійно змінювати визначену працівником підставу звільнення з роботи.

У разі, якщо факти порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору не підтвердилися, відповідач повинен був відмовити у звільненні з цих підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України є неправомірним, а позов обґрунтованим, оскільки позивач не просив звільнити його за власним бажанням за частиною першою статті 28 КЗпП України.

Разом з тим, враховуючи те, що позивача було звільнено неправомірно та кількість днів його вимушеного прогулу складає 431 годин та з урахуванням того, що розмір середнього заробітку позивача за годину - 27,44 грн, дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 94 146,56 грн.

Також, встановивши, що позивачу було завдано моральну шкоду, обґрунтовано визначив розмір із урахування принципів розумності, виваженості та справедливості.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 рокускасувати та рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило