Постанова

Іменем України

17 березня 2023 року

м. Київ

справа № 285/4164/22

провадження № 61-1614св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Звягельська міська рада, яка є правонаступником Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - державний реєстратор реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області Сокол Альона Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Звягельської міської ради на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року у складі судді Сусловець М. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Новоград-Волинська міська рада Житомирської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області Сокол А. В., про:

- визнання протиправними дій державного реєстратора реєстраційного відділу Андрушівської РДА Житомирської області Сокол А. В. щодо державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна загальною площею 32 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування рішення державного реєстратора від 11 грудня 2019 року № 20151876 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 32 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,0040 га, шляхом демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 03 лютого 2020 року між Новоград-Волинською міською радою та громадянкою ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 21 (далі - Договір), згідно якого, на підставі рішення Новоград-Волинської міської ради від 20 грудня 2019 року № 837, здійснено передачу в строкове платне користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1811000000:00:019:0075, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладено на строк до 20 грудня 2022 року.

Пунктом 15 Договору визначено, що зазначена земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (тимчасовий торгівельний павільйон).

Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради громадянці ОСОБА_1 видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності двох зблокованих тимчасових торгівельних павільйонів в блоці з зупинкою громадського автотранспорту на АДРЕСА_1 № 132/2017 від 11 квітня 2017 року. Термін дії паспорту прив`язки встановлено до 27 квітня 2022 року (з урахуванням продовження терміну його дії щороку).

Працівниками управління містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради було виявлено, що 06 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 .

Із інформаційної довідки № 298565600 від 09 лютого 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 06 грудня 2019 року державним реєстратором реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області Сокол А. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 20151876 від 11 грудня 2019 року о 13:33:44 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 34581343 про право власності ОСОБА_1 , відповідно до якого здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна площею 32 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1983980118110.

Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна вказано: довідка про технічні показники об`єкта, серія та номер: 930, виданий 04 грудня 2019 року, видавник: ТОВ «Центр Інвентаризації»; технічний паспорт, серія та номер: 930, виданий 04 грудня 2019 року, видавник ТОВ «Центр Інвентаризації»; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 25 листопада 2016 року, видавник: орендар ФОП ОСОБА_1 , орендодавець Новоград-Волинська міська рада; договір купівлі-продажу, серія та номер: 595, виданий 25 лютого 2010 року, видавник: приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Житомирської області Качан В. О.

Позивач вказує, що об`єкт, загальною площею 32 кв.м, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , є тимчасовою спорудою, а тому реєстрація права власності проведена з порушенням вимог статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, на ситуаційному плані з відображення земельної ділянки яка передана в оренду, чітко видно, що земельна ділянка знаходиться в межах «червоної лінії», а тому розміщення на ній об`єкта капітального будівництва заборонено.

Таким чином, державним реєстратором реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області Сокол А. В. здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт, загальною площею 32 кв.м, який до нерухомого майна не належить, є тимчасовою спорудою, речові права на яку державній реєстрації не підлягають.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз змісту позовних вимог та суб`єктивного складу свідчить про те, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Новоград-Волинська міська рада Житомирської областіоскаржила її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу Новоград-Волинської міської ради Житомирської області залишено без задоволення, а ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.

На підставі рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 22 грудня 2022 року № 698 Новоград-Волинська міська рада Житомирської області була перейменована у Звягельську міську раду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30 січня 2023 року Звягельська міська рада, яка є правонаступником позивача на підставі рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 22 грудня 2022 року № 698, засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

17 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Для встановлення факту придбання та користування відповідачем майном з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою-підприємцем, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Схожого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 з 22 грудня 1993 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Підприємницька діяльність ОСОБА_1 станом на дату звернення з позовом до суду та на час ухвалення судами судових рішень припинена не була.

Новоград-Волинська міська рада та її правонаступник Звягельська міська рада є юридичними особами.

Відтак, учасниками цієї справи є юридична особа, а також фізична особа, яка в установленому порядку набула статус суб`єкта підприємницької діяльності та виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки спір виник між Новоград-Волинською міською радою (правонаступник - Звягельська міська рада) та ОСОБА_1 , як суб`єктом господарювання, спірна споруда (два зблоковані тимчасові торгівельні павільйони в блоці з зупинкою громадського транспорту) згідно паспорту прив`язки має цільове призначення - для провадження підприємницької діяльності, цей спір пов`язаний із здійснення відповідачкою підприємницької діяльності з використанням цього об`єкту майна, а тому такий спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Звягельської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов