Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №2п-5611/08

Постанова

Іменем України

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2п-5611/08

провадження № 61-16226св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 як особи, яка не брала участі у справі, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня

2020 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво - житловий будинок у

АДРЕСА_1, з допоміжними приміщеннями, збудований без відповідної дозвільної документації, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_2, в його користуванні перебував сарай, позначений на ситуаційному плані літерою "Б".

На реконструкцію цього сараю він отримав письмові згоди від власників інших квартир будинку АДРЕСА_1 та на його місці побудував житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 17 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок

на АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив

з того, що всі власники будинку АДРЕСА_3 надали свою згоду на побудову замість належного позивачеві на праві користування сараю житлового будинку. Самовільно збудований будинок розташовано впритул до гаража, який належить позивачеві на праві приватної власності, перешкод у користуванні власністю не створює

і права інших осіб не порушує.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

У вересні 2019 року ОСОБА_8 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 13 лютого 2001 року. Про існування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року їй стало відомо 20 серпня 2019 року з інформаційного запиту № 19-08-20-4 до відділу державного архітектурного-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Мотивуючи право на звернення з апеляційною скаргою вказувала, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції належним чином не перевірив,

чи дійсно сарай, позначений на плані під літерою "Б", на місці якого самочинно збудовано будинок, перебував у користуванні ОСОБА_3 і чи мала вона право передати його в користування іншій особі. Також вказувала, що земельна ділянка, на якій позивач самочинно збудував будинок, перебуває у користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1, в тому числі

в її користуванні, та вона не надавала згоди на будівництво житлового будинку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року ОСОБА_8 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою та зупинено дію рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд зазначив, що оскаржене рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2008 року

не стосується прав, інтересів та обов'язків ОСОБА_8, а факт порушення її прав цим судовим рішенням вона не довела.

Твердження ОСОБА_8 про те, що земельна ділянка на

АДРЕСА_3 перебуває у спільному користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1 й дозволу на самочинне будівництво співвласники не надавали жодним чином не свідчить про те,

що оскаржуване рішення стосується її прав та обов'язків щодо цього будинку

та відповідної земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_8 як особа, яка не брала участі у справі, подала

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Закарпатського апеляційного суду

від 24 вересня 2020 року скасувати та направити справу для повторного розгляду до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року посилається на те, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах щодо визнання права власності на самочинне будівництво, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14,

а також у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня

2015 року у справі № 6-318 цс15, від 28 січня 2015 року у справі 6-225цс14.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно позбавив її права оскаржити рішення суду першої інстанції, яке, на її думку, підлягає скасуванню, дискримінуючи при цьому її інтереси порівняно з іншими власниками квартир у будинку

АДРЕСА_1, які були залучені до участі у справі як треті особи та мали можливість надати свої заперечення щодо позову ОСОБА_1.

Також посилається на те, що апеляційний суд порушив її право на участь

у судовому засіданні, що полягало у наступному. 24 вересня 2020 року

її представнику - адвокату Бачинській А. В., у канцелярії апеляційного суду повідомили, що судові засідання у цивільних справах у зв'язку з карантинними заходами не проводяться, однак справу в цей же день було розглянуто.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, вказуючи, що ОСОБА_8

не входить до кола осіб, які можуть оскаржити рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року, оскільки цим рішенням питання про її права та інтереси не вирішувалось.

На спростування доводів касаційної скарги про перебування земельної ділянки

у спільному користуванні співвласників будинку вказує, що земельна ділянка,

на якій ним самочинно збудовано житловий будинок на місці сараю, із земель комунальної власності у користування співвласникам житлового будинку

АДРЕСА_3 у встановленому порядку не передавалась.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_1, встановив, що він відповідно до довідки комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" від 23 травня 2008 року № 1760 є власником квартири

АДРЕСА_2. Також у його розпорядженні перебував сарай, позначений

у ситуаційному плані літерою "Б".

Суд встановив, що співвласники будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, надали свою згоду

на будівництво замість сараю, позначеного на плані літерою "Б", житлового будинку, який примикає до належного позивачеві на праві приватної власності гаража.

За даними експлікації плану земельної ділянки та будинку, згідно із заявою ОСОБА_3 сарай, позначений літерою "Б-3", передано у користування

ОСОБА_1.

На місці знесеного сараю, позначеного літерою "Б-3", ОСОБА_1 побудував будинок.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом

випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено,

що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи і у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які

не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення

не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи

чи інтереси.

Отже, визначальним при вирішені питання про правомірність реалізації особою свого права на оскарження судового рішення у справі, в якій ця особа не брала участі, є встановлення обставин порушення її прав та обов'язків оскаржуваним рішенням.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 17 листопада 2008 року як таке, що порушує її права, інтереси та обов'язки, ОСОБА_8 посилалася на те,

що з 2001 року вона є власником квартири АДРЕСА_4, а земельна ділянка на АДРЕСА_1, є об'єктом спільного користування мешканців цього будинку і дозволу на зведення самочинної будівлі співвласники не надавали.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2008 року питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_8 не вирішувались, вона не довела факту порушення її прав цим судовим рішенням, зокрема

не довела, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 перебуває

в спільному користуванні співвласників будинку, які не надавали згоди

на зведення самочинної будівлі, не підтвердила свої доводи відповідними доказами і таких доказів апеляційний суд під час розгляду справи не здобув.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовим рішенням, направлені на переоцінку встановлених судом обставин справи,

до того ж були предметом дослідження апеляційного суду, який належним чином надав відповіді на всі порушені питання.

Відхиляє колегія суддів і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив її право на участь у судовому засіданні, виходячи з такого. Учасники справи, в тому числі й ОСОБА_9, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, зокрема ОСОБА_9 28 липня 2020 року

під розписку було вручено судову повістку про виклик в судове засідання

на 15 годину 00 хвилин 24 вересня 2020 року. Повістка не містить застережень щодо карантинних обмежень, однак містить застереження про те, що учасники судового процесу зобов'язані повідомити суд про причини неявки в судове засідання, що ні ОСОБА_9, ні її адвокатом зроблено не було. Посилання ж особи, яка подає касаційну скаргу, на нібито отриману її представником в канцелярії апеляційного суду інформацію про те, що судові засідання в цивільних справах не проводяться у зв'язку з карантинними заходами, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки, встановивши, що правовідносини у цій справі стосуються прав та обов'язків ОСОБА_1

та виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, рішення суду першої інстанції, ухвалене у цій справі, не містить висновків щодо прав та обов'язків ОСОБА_8, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що при вирішення цього спору

не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси або обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу, а відтак - апеляційне провадження підлягало закриттю.

Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, не суперечить правовим висновкам Верховного Суду викладених у постановах, на які посилався заявник, прийнята з дотриманням вимог процесуального закону,

а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень визначених процесуальним законом.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку

з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська