Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №182/6807/17

Постанова

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 182/6807/17

провадження № 61-46774св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 ? ОСОБА_6 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 березня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року. За період перебування в шлюбі ним, спільно з відповідачем, придбана квартира, загальною площею 60,7 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вирішити добровільно порядок поділу майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, не можливо, тому позивач просив суд поділити його у судовому порядку.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року провадження по справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись пунктом 3 частиною першою статті 255 ЦПК України, виходив з того, що Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення від

08 лютого 2016 року у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 25 травня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги у даній справі не є тотожними з тими, щодо яких постановлено ухвалу Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року, оскільки позов пред'явлено з інших підстав, а саме з підстав остаточного припинення шлюбних відносин сторін по справі.

31 жовтня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області

від 26 вересня 2018 року та залишити в силі ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року, мотивуючи скаргу порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано доводи, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги не є тотожним, є хибним.

У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 182/6807/17 передано судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції винесено з додержанням норм процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз даної норми процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що суд зобов'язаний закрити провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тотожність позовів, що є підставою для закриття провадження у справі, означає, що вони мають однаковий предмет, підстави і суб'єктний склад за тими самими вимогами.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 182/5949/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя провадження у справі закрито у зв'язку з прийняттям відмови

ОСОБА_4 від заявлених позовних вимог.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 намагається зберегти сім'ю, а тому у нього не було необхідності підтримувати позовні вимоги про поділ майна подружжя.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року у справі № 182/1480/17 шлюб між сторонами розірвано.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі не є тотожними з тими, щодо яких постановлено ухвалу Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області

від 08 лютого 2016 року у справі № 182/5949/15-ц, оскільки позов пред'явлено з інших підстав, а саме з підстав остаточного припинення шлюбних відносин сторін по справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка,

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2018 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 ? ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська