Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 336/4883/20

провадження № 61-10085св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - акціонерне товариство "Метабанк",

суб'єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) Зюбрицький Антон Валентинович,

боржник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Метабанк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів:

Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року акціонерне товариство "Метабанк" (далі -

АТ "Метабанк", банк) звернулося до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ВП ВР УЗВР у Запорізькій області Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро)) Зюбрицького А. В.

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні старшого державного виконавця

ВП ВР УЗВР у Запорізькій області Південно-Східного МУ МЮ

(м. Дніпро) Зюбрицкого А. В. перебуває виконавче провадження

ВП № 50547738, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-3695/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна, яке забезпечувало зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "МетаБанк", зокрема на земельну ділянку та розташованого на ній домоволодіння на АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах.

При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження стягувачу стало відомо, що 11 серпня 2020 року державним виконавцем від юридичного відділу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради отримано відповідь на запит відповідно до якої встановлено, що за адресою розташування предмета іпотеки 30 березня 2016 року зареєстровані

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, яка не є дочкою/членом сім'ї боржника.

АТ "МетаБанк" направило на адресу виконавчої служби клопотання щодо здійснення подальших дій з передачі предмета іпотеки на реалізацію, без отримання згоди від органу опіки та піклування, однак від державного виконавця надійшов лист, яким відмовлено заявнику у вчиненні дій щодо передачі предмету іпотеки на реалізацію ДП "СЕТАМ" з посиланням на порушення законних прав неповнолітньої особи ОСОБА_5 та відсутністю дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки.

Вказує, що станом на 26 серпня 2020 року державним виконавцем не здійснюються подальші виконавчі дії з виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, які відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про іпотеку", повинні полягати в передачі нерухомого майна, що є предметом іпотеки, на реалізацію через ДП "СЕТАМ".

Боржник самовільно, без будь-якої згоди стягувача, 30 березня 2016 року зареєстрував за адресою розташування предмета іпотеки неповнолітню ОСОБА_5, яка не є його дочкою/членом родини боржника.

На момент укладання іпотечного договору від 11 лютого 2008 року, неповнолітня ОСОБА_5 не була зареєстрована та не мала права власності на предмет іпотеки, а сам іпотечний договір не оскаржений, є дійсним та законним.

Банк вважав, що дозвіл органу опіки та піклування для реалізації предмета іпотеки на електронних торгах не потрібен, оскільки такий повинен мати місце лише при укладенні договору іпотеки.

Посилаючись на вищевикладене, АТ "МетаБанк" просило зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорзькій області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицкого А. В., в межах виконавчого провадження № 50547738, здійснити дії з передачі іпотечного майна АТ "МетаБанк", а саме житлового будинку АДРЕСА_1 на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (через ДП "СЕТАМ" або іншу систему електронних торгів діючу на час передачі майна), без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року у складі судді Галущенко Ю. А. скаргу АТ "Метабанк" задоволено.

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Зюбрицького А. В. в межах виконавчого провадження № 50547738, здійснити дії по передачі іпотечного майна

АТ "Метабанк", а саме: житлового будинку по

АДРЕСА_1, загальною площею 217,4 кв. м, на реалізацію шляхом проведення електронних торгів, без отримання згоди від органу опіки та піклування.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що державним виконавцем Зюбрицьким А. В. неправомірно відмовлено у передачі на реалізацію нерухомого майна боржника - предмета іпотеки через наявність рішення органу опіки та піклування про відмову у надані дозволу на реалізацію житлового будинку, оскільки наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки не може перешкоджати виконанню судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року ВП ВР УЗВР у Запорізькій області Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 26 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні скарги АТ "Метабанк" відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи вимоги Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна. У справі, яка переглядається, висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування від 04 травня 2017 року відмовлено у наданні дозволу на реалізацію спірного домоволодіння, право користування яким має малолітня ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2. За таких обставин, дії державного виконавця щодо отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки та повідомлення стягувача про неможливість передання предмета іпотеки на реалізацію за відсутності такого дозволу відповідають вимогам діючого законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі АТ "МетаБанк" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скарга мотивовано тим, що неповнолітня ОСОБА_5 не є членом родини боржника, батьками дитини є ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які проживають у квартирі АДРЕСА_2, а не за місцем розташування предмета іпотеки. У такому випадку згода органу опіки та піклування на продаж житла, у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, не потрібна. Крім того, вважає, що дозвіл органу опіки та піклування для реалізації предмета іпотеки на електронних торгах не потрібен, оскільки такий повинен бути наданий лише при укладенні договору іпотеки.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 755/12052/19.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року поновлено провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня

2012 року у справі № 0827/2-3695/11 задоволено позов ПАТ КБ "МетаБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 586 329,22 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок

АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного майна на прилюдних торгах з метою.

23 березня 2016 року старший державний виконавець ВП ВР УЗВР у Запорізькій області Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Зюбрицкий А. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення.

15 вересня 2016 року державним виконавцем було проведено опис та арешт вказаного житлового будинку.

Після ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, без згоди банку як іпотекодержателя, у будинку, що був предметом іпотеки, зареєстровані такі особи: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого

2016 року (справа № 336/4907/15), яке набрало законної сили, виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без надання житла.

При цьому судами установлено, що ОСОБА_7 має інше житло, тому права її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при виселенні порушені не будуть.

30 березня 2016 року без згоди іпотекодержателя у спірному будинку було зареєстровано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв'язку із тим, що в житловому будинку залишилась зареєстрована неповнолітня ОСОБА_5, відносно якої не було рішення про її виселення, державний виконавець звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування для надання дозволу на відчуження житлового будинку.

04 травня 2017 року органом опіки та піклування відмовлено у наданні дозволу на відчуження житлового будинку, оскільки це порушує право малолітньої дитини.

07 серпня 2020 року державним виконавцем повторно направлено запит про склад зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Отримавши відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника мотивовану тим, що вчинення правочину може привести до звуження обсягу існуючих житлових прав та порушення охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини, виконавцем припинені дії щодо виконання рішення суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина 1 статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також рішеннями, які відповідно до Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" підлягають примусовому виконанню (частина 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених частина 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" від можливого порушення.

Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Відповідно до пункту 3.1.7 договору іпотеки від 11 лютого 2008 року іпотекодавець зобов'язаний не здійснювати реєстрацію (не прописувати) і не надавати згоду на проживання у житловому приміщенні, яке є предметом іпотеки, будь-яких осіб без отримання попереднього письмового погодження іпотекодержателя.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Пункт 1 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Судами установлено, що місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 було зареєстровано 30 березня 2016 року.

Боржник ОСОБА_1 дав згоду на реєстрацію місця проживання

ОСОБА_5 у спірному будинку через 4 роки після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя та через 4 дні після відкриття виконавчого (23 березня 2016 року).

Отже, боржник ОСОБА_1 діяв всупереч умов укладеного ним договору іпотеки та недобросовісно, ускладнюючи виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог частини п'ятої статті

19 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом реєстрації у спірному житловому будинку малолітньої дитини, яка не є близьким родичем власника будинку, під час виконавчого провадження. На переконання Верховного Суду зазначені дії боржника не можуть свідчити про виникнення у дитини житлових прав на спірний житловий будинок.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14 (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться до наступного: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина 6 статті 203, частина 1 статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (п. п. 88-90).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Правочин щодо відчуження за договором купівлі-продажу квартири, яка належить на праві приватної власності бабі малолітньої дитини, в якій ця дитина проживала, не порушують прав цієї дитини, оскільки вона має право на проживання за місцем проживання кожного з її батьків.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір'ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства Верховний Суд дійшов висновку, що встановлених обставин справи достатньо для твердження про те, що передача державним виконавцем на реалізацію предмета іпотеки у даному випадку не порушувала б відповідних прав ОСОБА_5.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).

Враховуючи зазначене, постанова Запорізького апеляційного суду

від 19 травня 2021 року є помилковою, а ухвала Шевченківського районного суду м.

Запоріжжя від 26 листопада 2020 року відповідає по суті вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установлено, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Метабанк" задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати і залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя

від 26 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта