Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.11.2023 року у справі №439/29/22
Постанова КЦС ВП від 16.11.2023 року у справі №439/29/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 439/29/22

провадження № 61-5143св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне агентство лісових ресурсів України, Державне підприємство «Бродівське лісове господарство»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- скасувати наказ № 726-к від 29 грудня 2021 року Державного агентства лісових ресурсів України «Про звільнення ОСОБА_1 » щодо припинення трудового договору та звільнення з посади директора Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» (далі - ДП «Бродівське лісове господарство») з підстав, передбачених підпунктом «ї» пункту 25 контракту (у разі невідповідності обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів незадовільний стан лісокультурного виробництва), згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України;

- поновити його на посаді директора ДП «Бродівське лісове господарство» з 30 грудня 2021 року;

- стягнути з ДП «Бродівське лісове господарство» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислений за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, за період з 30 грудня 2021 року по день ухвалення рішення по суті позову з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 16 вересня 2020 року він був призначений на посаду директора ДП «Бродівське лісове господарство» на підставі укладеного з ним контракту від 16 вересня 2020 року із терміном дії з 18 вересня 2020 року до 17 вересня 2023 року.

У підпункті «ї» пункту 25 контракту, з підстав якого було видано наказ, зазначається: «у разі невідповідності обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів;»

На підставі наказу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства № 82 від 27 серпня 2021 року було проведено внутрішній аудит ДП «Бродівське лісове господарство» за результатами проведення якого виявлено «19 порушень» та запропоновано директору вжити заходів щодо виправлення незадовільних та загиблих ділянок, притягнути винних до відповідальності, надати інформацію про вжиті заходи до 30 вересня 2021 року.

На даний аудиторський звіт були надані заперечення від 23 вересня 2021 року, яким спростовано 8 висновків щодо незадовільного природнього поновлення, один висновок щодо незадовільних лісових культур, 1 висновок щодо загибелі лісових культур. Крім того, спростовано припущення щодо недостатності господарських заходів - надані відповідні документи про проведення таких за період 2013-2021 роки.

Пізніше, а саме 20 грудня 2021 року ним було надано письмові пояснення за результатами аудиторського звіту, де він повністю спростовував висновки, викладені у такому звіті.

Незважаючи на це, 29 грудня 2021 року було видано наказ про його звільнення з підстав, передбачених підпунктом «ї» пункту 25 контракту, який він вважає незаконним, оскільки ним було виконано усі умови контракту, вжито всі передбачені нормативними документами заходи, а пошкодження лісових культур на площі близько 0,37 %, зумовлені об`єктивними причинами (потрава дикими тваринами і пошкодження шкідниками) і які від вжитих заходів не залежать.

Крім того, на підприємстві щорічно проводилися перевірки стану лісовідновлення з 2014 по 2021 роки і жодних порушень виявлено не було.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бродівський районний суд Львівської області рішенням від 25 травня 2022 року позов задовольнив.

Скасував наказ голови Державного агентства лісових ресурсів України № 726-к від 29 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновив ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Бродівське лісове господарство» з 30 грудня 2021 року.

Стягнув з ДП «Бродівське лісове господарство» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 254 387 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що правових підстав для констатації висновку про невідповідність обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів у ДП «Бродівське лісове господарство» за період дії контракту із ОСОБА_1 не було, тому і не було підстав для припинення трудового договору (контракту) із ОСОБА_1 та його звільнення.

Час вимушеного прогулу позивача розпочався 30 грудня 2021 року. Тобто, період по день ухвалення судового рішення (25 травня 2022 року) становить 102 робочі дні; сукупний дохід ОСОБА_1 за два місця, які передували звільненню (жовтень-листопад 2021 року) становить 104 747,59 грн, тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 254 387 грн.

Львівський апеляційний суд постановою від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України задовольнив. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 25 травня 2022 року скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факти порушення позивачем умов контракту підтверджені документально - аудиторським звітом № 2-21 від 15 вересня 2021 року з негативним висновком по ДП «Бродівське лісове господарство», письмові коментарі на висновки (рекомендації) аудиту не були подані у встановленому порядку та строки керівнику підрозділу внутрішнього аудиту Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства і такий звіт є чинним, підстава, яка вказана в наказі про звільнення позивача, передбачена контрактом і відповідачем дотримано порядок звільнення працівника, окрім того, з урахуванням наведених вище наказів, позивач безперервно виконував обов`язки директора даного підприємства, починаючи з 11 березня 2014 року до дня його звільнення з посади 29 грудня 2021 року, у період, за який проводилась перевірка, а тому в суду першої інстанції не було визначених законом підстав для визнання незаконним звільнення позивача із займаної посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Від ОСОБА_1 у квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що позиція апеляційного суду суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2019 року у справі № 806/5099/15.

Аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов`язок керівника підконтрольної установи виконати таку вимогу та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень, що по суті спростовує твердження про те, що його вимоги є лише рекомендаціями та не підлягають обов`язковому виконанню.

Відсутній висновок Верховного Суду про те, що неможливо розірвати контракт щодо дій, подій, чи явищ, навіть однобокотрактованих та теоретичних, які відбулися до його укладення.

Виконання вимог угоди контракту та відповідне звільнення, а саме за підпунктом «ї» пункту 25 контракту можливе за дії після 16 вересня 2020 року, ніяк не раніше, як вважав суд апеляційної інстанції, оскільки до 16 вересня 2020 року контракту не існувало, тому він не міг порушити умови трудового договору якого не існувало.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Державного агентства лісових ресурсіву травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд врахував чинність аудиторського звіту від 15 вересня 2021 року із негативним висновком у ньому, а також письмово підтверджені обставини незадовільного стану лісовідновлення на об`єкта ДП «Бродівське лісове господарство», у тому числі під час дії дострокового розірваного трудового договору.

Суд апеляційної інстанції мав самостійно дати правову оцінку аудиторському звіту від 15 вересня 2021 року як одному із доказів у цій справі, оскільки висновки кожного внутрішнього аудиту є винятково рекомендаційними і консультативними і не можуть виступати предметом самостійного оскарження; правильно застосував пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, зазначивши про наявність у Державному агентстві лісових ресурсів підстав для дострокового розірвання трудового контракту.

Неналежне керівництво роботою підприємства є триваючим правопорушенням, тому для кваліфікації дій особи, яка вчиняє відповідне правопорушення, має значення час виявлення такого правопорушення правоохоронними органами чи іншими компетентними органами або його самостійне (добровільне) припинення винною особою. При цьому, відповідальність особи за вчинення триваючого правопорушення є однаковою як у перший день його вчинення, так і в останній день його припинення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Бродівського районного суду Львівської області.

Справа № 439/29/22 надійшла до Верховного Суду 03 травня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 224 від 13 квітня 2021 року затверджено Статут ДП «Бродівське лісове господарство» у чинній на момент звільнення позивача з роботи редакції.

У пункті 1.1 Статуту вказано, що ДП «Бродівське лісове господарство» створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31 жовтня 1991 року № 133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (Орган управління майном) та координується Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (Управління).

Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству (пункт 3.1 Статуту).

Згідно з пунктом 3.2 Статуту одними із основних напрямів діяльності підприємства є, зокрема: відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Підприємство є державним комерційним підприємством - юридичною особою публічного права та суб`єктом господарювання державного сектору економіки (пункт 4.1 Статуту).

Пунктом 7.1 Статуту передбачено, що Орган управління майном відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Органом управління підприємства є його директор (пункт 8.1 Статуту).

Пунктом 8.2 Статуту визначено, що наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в порядку, встановленому чинним законодавством.

Директор здійснює керівництво підприємством, несе повну відповідальність за стан діяльності підприємства, організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність підприємства відповідно до мети та основних напрямів його діяльності (пункт 8.4 Статуту).

Пунктом 7.2 Статуту передбачено, що Орган управління майном укладає і розриває контракт з директором підприємства та здійснює контроль за його виконанням.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 154-к від 07 березня 2014 року позивач тимчасово виконував обов`язки керівника ДП «Бродівське лісове господарство» у період з 11 березня 2014 року до 05 червня 2014 року, з 05 червня 2014 року до 04 червня 2015 року - займав посаду директора підприємства на підставі укладеного трудового контракту (наказ Держлісагенства України № 334-к від 04 червня 2014 року), а з 05 червня 2015 року до 18 вересня 2020 року наказом № 250-к від 02 червня 2015 року призначений тимчасово виконувачем обов`язків директора названого підприємства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 601-к від 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 призначено за контрактом на посаду директора ДП «Бродівське лісове господарство», яке координується Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, з 18 вересня 2020 року до 17 вересня 2023 року.

16 вересня 2020 року між Державним агентством лісових ресурсів України (Органом управління майном) та ОСОБА_1 (керівником) укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_1 наймається на посаду директора ДП «Бродівське лісове господарство» Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України на термін з 18 вересня 2020 року до 17 вересня 2023 року.

У пункті 1 контракту визначено, що керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником підприємства та Органом управління майном цього підприємства (пункт 2).

Пунктом 6 контракту передбачено, що керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань, передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Серед обов`язків керівника, які визначені пунктом 10 контракту, є зокрема: забезпечення виконання всіх затверджених та доведених до підприємства пріоритетів діяльності галузі; проведення ефективних заходів, пов`язаних із веденням лісового господарства, відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень; забезпечення цільового та раціонального використання земель лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні підприємства; забезпечення планової приживлюваності, збереження лісових культур та впровадження сучасних технологій лісовідновлення; здійснення систематичного спостереження за станом лісів, своєчасне виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізацію і ліквідацію та інше.

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим контрактом (пункт 21).

Пунктом 24 контракту визначено, що цей контракт припиняється у разі: а) закінчення терміну дії контракту; б) за угодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 25 і 26 цього контракту.

Зокрема, підпунктом «ї» пункту 25 контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном (Державного агентства лісових ресурсів України), у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії - у разі невідповідності обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів.

Наказом Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства № 82 від 27 серпня 2021 року, до якого були внесені зміни наказом № 90 від 10 вересня 2021 року, призначено проведення внутрішнього аудиту в ДП «Бродівське лісове господарство» на тему: «Оцінка якості лісокультурного виробництва», за період з 01 січня 2011 року по завершений звітний період 2021 року.

За наслідками проведеного аудиту, 15 вересня 2021 року складено аудиторський звіт № 2-21 з негативним висновком по ДП «Бродівське лісове господарство» - встановлено більше 10 нефінансових порушень.

Так, відповідно до Матриці планування дослідження критерії оцінки для надання висновків наступні: для надання безумовно-позитивного висновку - аудиторською групою при дослідженні підпитання не виявлено фінансових порушень та/або встановлено до 5 нефінансових порушень; для надання умовно-позитивного висновку - аудиторською групою при дослідженні підпитання встановлено фінансових порушень в сумі, яка менша 3 % середньомісячної реалізації підприємства та/або встановлено від 5 до 10 нефінансових порушень; для надання негативного висновку - аудиторською групою при дослідженні підпитання встановлено фінансових порушень в сумі, яка більше 3 % середньомісячної реалізації підприємства та/або встановлено більше 10 нефінансових порушень.

З аудиторського звіту судами також було встановлено про проведення огляду 113 ділянок лісових культур та природного оновлення, з них: 56 ділянок природного оновлення, 56 ділянок лісових культур, 1 ділянка - зруб.

В результаті дослідження підпитання «Дотримання державним підприємством «Бродівське лісове господарство» чинних нормативно-правових актів при лісокультурній діяльності, своєчасне та ефективне лісовідновлення на підприємстві) отримано наступні результати: 10 ділянок природного поновлення виявились незадовільними; 5 ділянок лісових культур виявились незадовільними; на 4-х ділянках лісові культури визнано такими, що загинули. Всього 15 незадовільних ділянок та 4 ділянки із загиблими лісовими культурами - висновок негативний (встановлено більше 10 нефінансових порушень).

У звіті також вказано, що наявність незадовільних ділянок лісових культур та природного поновлення, а також наявність загиблих лісових культур свідчить про неефективне лісовідновлення на підприємстві. Підтверджуючим фактом незадовільного лісокультурного виробництва на підприємстві є дані матеріалів лісовпорядкування ВО «Укрдержліспроект» за результатами базового лісовпорядкування 2020 року. Зокрема, по підприємству за міжобліковий період з 2010 по 2020 рік збільшились площі насаджень м`яколистих та другорядних порід і, одночасно, зменшились площі корінних соснових та дубових деревостанів, що свідчить про негативну динаміку в лісовому фонді ДП «Бродівське лісове господарство».

Про результати проведеного аудиту та виявлені порушення доведено до відома директора ДП «Бродівське лісове господарство» листом Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства за вих. № 1730/06 від 20 вересня 2021 року і запропоновано вжити заходів щодо виправлення незадовільних та загиблих ділянок, притягнути винних до відповідальності.

З 13 вересня до 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджується документами про його непрацездатність.

23 вересня 2021 року були надані заперечення виконуючого обов`язки директора ДП «Бродівське лісове господарство» головного лісничого Потьомкіна О. М. та скеровано на адресу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства розроблений план заходів щодо виправлення незадовільних ділянок поновлення, незадовільних та загиблих ділянок лісових культур.

Разом з тим, з урахуванням наслідків проведеного внутрішнього аудиту, зважаючи на незадовільний стан лісокультурного виробництва ДП «Бродівське лісове господарство», самоусунення керівництва від прийняття рішень щодо притягнення винних осіб до відповідальності за результатами аудиту, у листі за вих. № 1879/06 від 11 жовтня 2021 року, адресованому Державному агентству лісових ресурсів України, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства внесло пропозицію про розірвання контракту з керівником ДП «Бродівське лісове господарство» ОСОБА_1 .

У листі від 12 жовтня 2021 року головою Державного агентства лісових ресурсів України запропоновано ОСОБА_1 надати до 20 жовтня 2021 року пояснення щодо неефективного лісовідновлення на підприємстві за результатами аудиторського звіту оцінки якості лісокультурного виробництва ДП «Бродівське лісове господарство» від 15 вересня 2021 року № 2-21.

ОСОБА_1 пояснення надав 20 грудня 2021 року.

22 грудня 2021 року начальником Управління лісового господарства та відтворення лісів ОСОБА_2 складена доповідна записка на ім`я голови Державного агентства лісових ресурсів України з пропозицією про розірвання контракту з керівником ДП «Бродівське лісове господарство» ОСОБА_1 .

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 726-к від 29 грудня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено трудовий договір та звільнено позивача з посади директора ДП «Бродівське лісове господарство» з 30 грудня 2021 року з підстав, передбачених підпунктом «ї» пункту 25 контракту (у разі невідповідності обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів - незадовільний стан лісокультурного виробництва), згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом (пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України).

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (постанова Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму Рішенні у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/1998) зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц вказав, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Такі висновки Верховного Суду України підтримав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 170/226/16-ц (провадження № 61-773св17), від 17 квітня 2019 року у справі № 235/774/18 (провадження № 61-47942св18), від 09 липня 2021 року у справі № 382/1820/18 (провадження № 61-19828св19) та вказав, що звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За умовами контракту, укладеного між Державним агентством лісових ресурсів України (Органом управління майном) та ОСОБА_1 (керівником),він може бути припиненим до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 25 і 26 цього контракту.

Згідно з підпунктом «ї» пункту 25 контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном (Державного агентства лісових ресурсів України), у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії - у разі невідповідності обсягу і якісних показників створених лісових насаджень завданням і вимогам технічних проектів, стандартів та нормативних актів.

Встановивши, що факти порушення ОСОБА_1 умов контракту, які підтверджені аудиторським звітом № 2-21 від 15 вересня 2021 року з негативним висновком по ДП «Бродівське лісове господарство», на які, в установленому законом порядку, не було надано керівнику підрозділу внутрішнього аудиту Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства письмові коментарі на висновки (рекомендації) аудиту, а також врахувавши те, що позивач безперервно виконував обов`язки директора підприємства, починаючи з 11 березня 2014 року до дня його звільнення з посади 29 грудня 2021 року, у період, за який проводилась перевірка, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та наявність підстав для звільнення позивача з посади та розірвання укладеного з ним контракту на підставі підпункту «ї» пункту 25 контракту.

Суд апеляційної інстанції правильно вважав, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту, а визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність оскаржуваного наказу.

Також апеляційним судом надано правову оцінку процедурі звільнення позивача та правильно встановлено наявність правових підстав для звільнення, передбачених контрактом, підтверджених проведеним аудитом.

Такі висновки узгоджуються, зокрема з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 березня 2023 року у справі № 587/1697/21 (провадження № 61-6140св22) та від 30 серпня 2023 року у справі № 569/12193/21 (провадження № 61-13136св22).

Доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 806/5099/15, суд касаційної інстанції відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].

Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постанові, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що питання про поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи. Судом встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми КЗпП України.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду про те, що неможливо розірвати контракт щодо дій, подій, чи явищ, навіть однобококотрактованих та теоретичних, які відбулися до його укладення, також не заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у тих випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наслідків невиконання судом обов`язків оцінювати кожен доказ або мотивувати його відхилення.

Зазначені доводи заявника відхиляються касаційним судом з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалене за результатами оцінки у сукупності всіх доказів та обставин справи. Водночас, як свідчить характер доводів заявника, останні фактично зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою обставин справи та вказують на переоцінку доказів у справі, що суперечить положенням статті 400 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про неналежну оцінку доказів апеляційним судом суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, заявником не мотивовано та не доведено, що апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема отримання доказів та/або дослідження доказів.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров