Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 752/24301/19

провадження № 61-5390св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Олійника В. І., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належить позивачам та відповідачу на праві спільної часткової власності в рівних частках, тобто по

1/3 частці кожному. Вказана 1/3 частка квартири ОСОБА_3 була придбана

26 серпня 2014 року на аукціоні (через систему СЕТАМ). 02 жовтня 2014 року ОСОБА_3 на підставі акта держаного виконавця про проведені електронні торги було видано відповідне свідоцтво та зареєстровано право власності.

Позивачі бажають користуватися спірною квартирою, проте відповідач, що володіє меншою часткою, не хоче досягати згоди та порозуміння із іншими співвласниками та, володіючи 1/3 часткою квартири, бажає користуватися усією житловою площею.

Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати за ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири

АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку спірної квартири шляхом надання їй вартості такої частки в сумі 405 409, 00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі

7 411, 25 грн та на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2 027,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року позов залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження внесення вартості частки на депозитний рахунок суду, що імперативно встановлено частиною другою статті 365 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника Крепеля Д. І.

04 листопада 2021 року оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, посилаючись на пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, вважав неповажними наведені заявниками підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновок апеляційного суду мотивовано тим, що позивачі у випадку неотримання копії рішення суду першої інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку не були позбавлені права та можливості, враховуючи обізнаність із ходом судового провадження, самостійно ознайомитись із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень із моменту його оприлюднення, а саме: з 06 серпня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника Крепеля Д. І. засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять оскаржене судове рішення скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Голосіївського районного суду

м. Києва.

У вересні 2022 року справу № 752/24301/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження зазначено абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та порушує право скаржників на справедливий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції помилково визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені заявниками, не звернув увагу на те, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 128 ЦПК України не повідомив позивачів про судове засідання, призначене на 26 липня 2021 року.

У матеріалах справи відсутні докази направлення засобами поштового зв`язку чи вручення наручно оскаржуваного судового рішення, що є порушенням статті

272 ЦПК України. Повний текст судового рішення позивачі отримали лише

12 жовтня 2021 року, звернувшись до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а тому звернення з апеляційною скаргою відбулося із дотриманням вимог статті 354 ЦПК України.

Посилання апеляційного суду на можливість ознайомлення позивачів зі змістом оскаржуваного рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень є помилковим, оскільки процесуальним законодавством не передбачено такого обов`язку сторони у справі.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку в спільному майні (а. с. 4-7).

06 липня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат

Крепель Д. І. звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі

(а. с. 114).

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Воробйовим І. О. 09 липня 2021 року, відправлення судових повісток та інших судових документів не здійснюється у зв`язку з відсутністю фінансування на здійснення поштової кореспонденції (а. с. 119).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року позов залишено без задоволення (а. с. 122-125).

Рішення суду не направлялося у зв`язку з відсутністю фінансування на здійснення поштової кореспонденції, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання Воробйовим І. О. (а. с. 126).

12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 127).

04 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат

Крепель Д. І. подав апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду

м. Києва від 26 липня 2021 року, у якій, зокрема, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження (а. с. 128-133).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме: для зазначення поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження (а. с. 136-138).

14 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат

Крепель Д. І. подав заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження

(а. с. 141-145).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року відмовлено (а. с. 146-149).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини

і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті

6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня

2007 року).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У частині другій статті 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За правилами статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У справі, що переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить із того,

що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя

та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ

від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», заява № 50966/99).

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для застосування положень пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суду необхідно надати належну оцінку причинам пропуску строку на апеляційне оскарження, з`ясувати,

чи є ці причини такими, що об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу

у визначений законом строк, коли особа отримала відповідне оскаржуване рішення суду, тобто ознайомилася з його змістом.

У справі, що переглядається, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 липня 2021 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Воробйовим І. О., відправлення судових повісток та інших судових документів не здійснювалося

у зв`язку з відсутністю фінансування на здійснення поштової кореспонденції.

12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

04 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат

Крепель Д. І. подав апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду

м. Києва від 26 липня 2021 року, у якій, зокрема, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме: для зазначення поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Крепель Д. І. подав заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, у якій посилався на те, що оскаржуване судове рішення

не направлялося сторонам у справі та отримано наручно у приміщенні суду лише 12 жовтня 2021 року, а тому апеляційна скарга подана із дотриманням вимог пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України протягом тридцяти днів із дня вручення судового рішення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що копія рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 липня 2021 року не направлялася позивачам та їх представнику, тобто відсутні докази отримання заявниками оскаржуваного судового рішення засобами поштового зв`язку, не звернув увагу на доводи апеляційної скарги та заяви про поновлення процесуального строку про те, що копію оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 отримала лише 12 жовтня 2021 року, що підтверджується відповідною заявою.

Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявниками, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводи позивачів, що копії рішення суду першої інстанції на їх адреси не направлялися та не були вручені, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.

Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження № 61-2418св22),

від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21),

від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20).

Таким чином, за встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом,

не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, за відсутності на те правових підстав, а тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є передчасним.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду, оскільки апеляційний перегляд розглядається як мінімальний стандарт оскарження.

Апеляційний суд не врахував зазначеного та відмовив у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також порушив право заявників на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, з метою забезпечення завдання цивільного судочинства,

а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного

суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк