Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2021 року у справі №296/6657/17

Постанова

Іменем України

15 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 296/6657/17-ц

провадження № 61-10349св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: ОСОБА_2, Житомирська міська рада;

третя особа - міськрайонне управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Сірої Аліни Василівни - на постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів:

Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово було уточнено, до ОСОБА_2, Житомирської міської ради, третя особа - міськрайонне управління Держгеокадастру

у Житомирському районі та м. Житомирі, про визнання недійсним

та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником 27/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, та має право на отримання у власність частини земельної ділянки відповідно

до своєї частки у будинку. Звернувшись до Житомирської міської ради із відповідною заявою, він отримав відмову.

Вказував, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 495 за ним та ОСОБА_3, співвласником іншої частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, закріплено земельну ділянку, загальною площею 0,1335 га, із них ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, площею 0,0730 га, для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

та у постійне користування - 0,0244 га для особистого підсобного господарства.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 її майно успадкувала

онука - ОСОБА_2, яка виготовила технічну документацію

із землеустрою та отримала державний акт від 07 серпня 2009 року серії

ЯЗ № 431219 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0730 га.

Позивач вважав, що вищевказаний державний акт на право власності

на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ № 431219

видано незаконно, оскільки у технічній документації відсутня згода співвласників будинків на приватизацію частини земельної ділянки.

Окрім того, конфігурація та межі земельної ділянки ОСОБА_2 відрізняються від конфігурації, які були визначені рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 495 та розподілом між співвласниками, який було проведено у 1997 році. Вважав, що такими діями відповідачки він фактично позбавлений права вільно

та у повному обсязі користуватися і розпоряджатися своєю частиною земельної ділянки.

Посилаючись на викладене, остаточно уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності

на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ № 431219, яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0730 га, яка розташована по АДРЕСА_1;

- встановити порядок користування земельною ділянкою, площею

0,1335 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно

до ідеальних часток співвласників житлового будинку: 27/100 частки ОСОБА_1 та 73/100 частки ОСОБА_2 згідно

з варіантом № 1 висновку експерта від 23 січня 2019 року № 73/01-2019, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 грудня

2019 року у складі судді Маслак В. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, посилаючись на правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, провадження № 61-19526сво18, виходив із того, що непідписання суміжним власником або землекористувачем

акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, а на підтвердження доводів щодо невідповідності конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2, позивач клопотань про проведення експертизи щодо визначення конфігурації земельної ділянки, площею 0,0730 га, не заявляв.

Вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою

по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток житлового будинкує похідною від вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, а тому задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ № 431219, яким надано

у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0730 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою, площею 0,1335 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку (27/100 частки - ОСОБА_1; 73/100 частки - ОСОБА_2) згідно з варіантом № 1, зображеним на схемі у додатку № 2 висновку експерта

від 23 січня 2019 року №73/01-2019 за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи:

- виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, площею

360 кв. м (0,0360 га), що на схемі позначена під № 1 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 1-2-3-4-5-6-7-20-19-17-16-15-14-1 зі сторонами: лінія проходить по суміжній стіні квартири № 1 та № 2 житлового будинку (літ. "А") - 1,02 м - 6,63 м - 2,0 м - 3,52 м - 16,01 м - 3,42 м - 2,0 м - 16,05 м - 0,23 м - 1,0 м - 17,57 м - 1,0 м, у тому числі, ділянку, що на схемі позначена: під номером № 1-1, яка проходить по точках: 14-15-16-17-18-21-1-14, площею 18,2 кв. м (0,00182 га), зі сторонами: 17,57 м - 1,0 м -

0,23 м - 0,45 м - лінія проходить по стіні правого фасаду гаража (літ. "Е") - лінія проходить по стіні правого фасаду житлового будинку (літ. "А") - 1,0 м з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_2 можливості обслуговувати та здійснювати поточний ремонт стіни правового фасаду житлового будинку (літ. "А") відповідно до пункту 3.25 ДБН 360-92* та пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018;

під номером № 1-2, яка проходить по точках: 4-19-20-5-4, площею 31,6 кв. м (0,00316 га), зі сторонами: 15,79 м - 2,0 м - 15,85 м - 2,0 м, для забезпечення ОСОБА_2 можливості обслуговувати та здійснювати поточний ремонт труби водопроводу;

- виділити ОСОБА_2 у користування земельну ділянку, площею 974,5 кв. м (0,09745 га), що на схемі позначена під № 2 (зображена жовтним кольором), яка проходить по точках: 11-12-13-14-1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11 зі сторонами: 20,62 м - 10,11 м - 4,06 м - 1,0 м - лінія проходить по суміжній стіні квартири № 1 та № 2 житлового будинку (літ. "А") - 1,02 м - 6,63 м - 2,0 м - 3,52 м - 16,01 м - 7,81 м - 31,71 м - 19,24 м - 21,1 м.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що при вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції не

врахував укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, попереднім співвласником земельної ділянки, угоду від 07 вересня 1998 року про порядок розподілу земельної ділянки, яка є обов'язковою для ОСОБА_2, як нового співвласника земельної ділянки.

Позич позбавлений можливості оформити право власності на належну йому частину земельної ділянки у зв'язку з необхідністю поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, на дві, а такий поділ неможливо здійснити, так як відсутнє звернення іншого співвласника земельної ділянки - ОСОБА_2.

Висновком судового експерта від 30 листопада 2020 року №251/11-2020 за наслідками проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи встановлено, що проміри та конфігурація земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1, які наведені на плані зовнішніх меж

у державному акті на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року (бланк серії ЯЗ № 431219), не відповідає промірам та конфігурації, які наведені на плані зовнішніх меж у державному акті на право власності на земельну ділянку від 20 листопада 1998 року (бланк серії IV-ЖТ № 044000).

Отже, конфігурація земельної ділянки, якою користувалася спадкодавець ОСОБА_3, не є тотожною конфігурації земельної ділянки, якою користується спадкоємець ОСОБА_2, чим істотно порушуються права позивача.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку

від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ №431219 підлягає визнанню недійсним, оскільки без згоди позивача відступлено від угоди від 07 вересня 1998 року, яку він уклав із ОСОБА_3 та яка є обов'язковою для її спадкоємця.

Висновком судового експерта від 23 січня 2019 року №73/01-2019

за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1335 га. Позивач просив обрати перший варіант, а відповідачка заперечувала проти жодного варіанту. Оцінивши всі запропоновані варіанти експертизи, суд встановив порядок користування земельною ділянкою за варіантом, який просить позивач, оскільки він єдиний не передбачає залишення частини земельної ділянки у спільному користуванні сторін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити у силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду м. Житомира. Клопотання представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення дії судового рішення задоволено. Дію постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2021 року зупинено до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що позивачем неодноразово збільшувалися та уточнювалися позовні вимоги, внаслідок чого остаточні позовні вимоги позивача мають інші предмет та підстави позову, що не передбачено положеннями ЦПК України, що свідчить про фактичне подання позивачем окремого позову. Таким чином, апеляційний суд, задовольнивши вимоги позивача, фактично вийшов за межі первинних позовних вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції. Крім того, апеляційним судом не встановлено, які права позивача порушено внаслідок отримання ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку у порядку спадкування. Земельна ділянка під житловим будинком по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, є сформованою та має кадастровий номер, а тому позивач у повній мірі може реалізувати своє право та отримати у приватну власність 27/100 частин вказаної земельної ділянки.

Доказів того, що ОСОБА_2 перешкоджає або не визнає право позивача на приватизацію належної йому частини земельної ділянки матеріали справи не містять. При цьому скасування державного акту на право власності на земельну ділянку жодним чином не змінить

ні площу, ні конфігурацію спірної земельної ділянки та не забезпечить можливості поділу земельної ділянки, а тому вказана позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд вийшов за межі первинних позовних вимог не відповідає дійсності, оскільки позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята та розглянута судом. Оспорений державний акт

на право на власності на земельну ділянку беззаперечно впливає на права та інтереси позивача. Позивачем було обрано ефективний спосіб захисту своїх прав. Інші доводи касаційної скарги в основному зводяться до переоцінки доказів у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що згідно з договором, посвідченим 03 квітня 1987 році у нотаріальному порядку, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1,

27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 87-88). У цьому договорі зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 600 кв. м.

Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 залишилася власником 73/100 частин житлового будинку

АДРЕСА_1. Отже, у 1987 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як співвласниками житлового будинку, визначилася спільна часткова власність.

Положення статті 90 ЗК Української РСР 1970 року, чинного на час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 03 квітня 1987 року 27/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, передбачали, що на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена

в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених

статті 90 ЗК У.

Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статті 90 ЗК У (стаття 91 ЗК Української РСР 1970 року).

Таким чином, придбавши 27/100 частини будинку

АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою у відповідній частці.

Аналогічні положення містяться у статті 30 ЗК України 1990 року, відповідно до яких при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статті 30 ЗК України,

і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Відповідно до статті 42 ЗК України 1990 року, громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно.

Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі.

Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.

07 вересня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено угоду про порядок розподілу земельної ділянки, площею 1 335 кв. м, пропорційно розміру часток у спільній частковій власності на будинок: ОСОБА_3, якій належить на праві власності 73/100 ідеальних частин житлового

будинку та господарських споруд, користується земельною ділянкою, площею 974 кв. м, а ОСОБА_1, якому на праві власності належить 27/100 ідеальних частин житлового будинку та господарських споруд,

за залишковим принципом залишена у користування земельна ділянка, площею 361 кв. м (т. 1, а. с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 495 "Про закріплення за власниками домоволодінь земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність"

за домоволодінням по АДРЕСА_1 (співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_1) закріплена земельна ділянка, площею 0,1335 га. ОСОБА_3 надана земельна ділянка, площею 0,0974 га, із яких: 0,0244 га - надано у постійне користування, а 0,0730 га - передано

у приватну власність (т. 1, а. с. 112-116).

Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЖТ № 044000, виданим виконавчим комітетом Житомирської міської ради

20 листопада 1998 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0730 га, за адресою:

АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (т. 1, а. с. 84 т).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (т. 2, а. с. 15).

Державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 листопада 2008 року, яким посвідчено, що спадкоємцем цілого майна ОСОБА_3 є її онука - ОСОБА_5. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину, складається із земельної ділянки, площею 0,0730 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2008 року ОСОБА_5 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ №431219. У розділі списку співвласників земельної ділянки державного акту зазначено, що частка ОСОБА_5 у спільній власності складає 73/100, а 27/100 землі у власність нікому не надані. На плані меж земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:02:021:0030 зображена земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1. (т. 1, а. с. 8).

Рішенням Житомирської міської ради від 30 листопада 2016 року № 420 "Про надання дозволу громадянам на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об'єднання) земельних ділянок" ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею

0,1000 га, наданої у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т. 1, а. с. 79).

Листом постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради від 18 липня 2017 року № 220/ПК-3/22 повідомлено ОСОБА_1 про те, що 0,0270 га

із 0,1000 га не оформлено, але для їх оформлення ОСОБА_1 необхідний дозвіл на поділ земельної ділянки, площею 0,1000 га, на дві. Йому було відмолено у наданні дозволу на поділ земельної ділянки

у зв'язку із відсутністю звернення власника земельної ділянки ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 7).

За таких обставин, суд апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що права ОСОБА_1 порушуються оспорюваним ним державним актом на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ № 431219, який він просить визнати недійсним, оскільки він позбавлений можливості оформити право власності на належну йому земельну ділянку

у зв'язку з необхідністю поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній частковій власності, на дві, а такий поділ неможливо здійснити, так як відсутнє звернення власника земельної ділянки ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Крім того, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що порядок користування спільною земельною ділянкою насамперед визначається угодою між співвласниками житлового будинку залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Суд першої інстанції безпідставно не врахував угоду, укладену 07 вересня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про порядок розподілу земельної ділянки, яка є обов'язковою для нового власника частини домоволодіння, тобто для ОСОБА_2, яка успадкувала за законом відповідну частку у спільній часткові власності на житловий будинок.

Висновком судового експерта від 30 листопада 2020 року №251/11-2020 за наслідками проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи встановлено, що проміри та конфігурація земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1, які наведені на плані зовнішніх меж

у державному акті на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року (бланк серії ЯЗ № 431219), виданого ОСОБА_2, не відповідає промірам та конфігурації, які наведені на плані зовнішніх меж

у державному акті на право власності на земельну ділянку від 20 листопада 1998 року (бланк серії IV-ЖТ № 044000), виданого ОСОБА_3.

Таким чином, конфігурація земельної ділянки, якою користувалася спадкодавець ОСОБА_3, не є тотожною конфігурації земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, чим істотно порушуються права позивача, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ №431219 підлягає визнанню недійсним, оскільки без згоди позивача відступлено від угоди

від 07 вересня 1998 року, яку він уклав із ОСОБА_3 та яка є обов'язковою для її спадкоємця.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Висновком судового експерта від 23 січня 2019 року №73/01-2019 за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою, площею 0,1335 га. Позивач просив обрати перший варіант, а відповідач заперечував проти жодного варіанту. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно встановив порядок користування земельною ділянкою за варіантом, який просить позивач, оскільки він єдиний не передбачає залишення частини земельної ділянки у спільному користуванні сторін.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі первинних позовних вимог є безпідставними, оскільки позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята та розглянута судом, і відповідачкою рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувала.

Посилання касаційної скарги на те, що позовна вимога про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивача не заслуговують на увагу, оскільки позивачем було об'єднано позовні вимоги, які

в сукупності захистили його право на отримання земельної ділянки

у власність відповідно до його частки у спільній частковій власності та з урахуванням площі земельної ділянки, затвердженої рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року № 495.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду, направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник