Постанова

Іменем України

16 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 711/802/17

провадження № 61-4239св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради,

відповідач ОСОБА_4,

треті особи: дошкільний навчальний заклад «Світлофорчик» Черкаської міської ради, Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 жовтня 2017 року в складі судді Шиповича В. В. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: дошкільний навчальний заклад «Світлофорчик» Черкаської міської ради, Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, про витребування нерухомого майна.

Позовна заява Черкаської місцевої прокуратури мотивована тим, що нежитлова будівля на АДРЕСА_1 вибула з власності територіальної громади м. Черкаси на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2014 року, укладеного між департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5) Даний договір було укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року «Про перелік обєктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках».

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 січня 2015 року у справі № 925/1874/14, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року «Про перелік обєктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках» в частині включення спірного майна до обєктів, що підлягають приватизації, визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі від 20 січня 2014 року, укладений між департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_5 У подальшому власник майна неодноразово змінювався, останнім власником є ОСОБА_4, право власності на яку зареєстровано на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Хілл» (далі ТОВ «Форест Хілл») від 25 січня 2017 року. Прокурор вважає, що дане майно вибуло незаконно поза волею територіальної громади м. Черкаси, а тому воно повинно бути витребувано від ОСОБА_4 належному власнику.

На підставі викладеного, Черкаська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Черкаської міської ради просила витребувати у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Черкаси нежитлову будівлю, загальною площею 212,4 кв. м, позначену у технічній документації літерами «Б-І», «б», «б`», розташовану на АДРЕСА_1.

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до Черкаської міської ради про стягнення витрат, здійснених на поліпшення майна.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вона є добросовісним набувачем нежитлової будівлі на АДРЕСА_1. Після вибуття спірного майна із власності Черкаської міської ради нежитлова будівля зазнала значних невідємних будівельних поліпшень на суму 1 240 000 грн, зокрема, проведене укріплення фундаменту, перепланування приміщень, облаштування водопроводу холодної-гарячої води та каналізації, облаштування опалення, проведення електромонтажних робіт, облаштування покрівлі, прорізів, підлоги, стін, стелі, ганку, відмостки.

На підставі викладеного, ОСОБА_4 просила стягнути із Черкаської міської ради на свою користь 1 240 000 грн, на які збільшилася вартість нежитлової будівлі на АДРЕСА_1внаслідок здійснених невідємних будівельних поліпшень.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 жовтня 2017 року позов Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради задоволено. Витребувати у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради нежитлову будівлю, загальною площею 212,4 кв. м, позначену у технічній документації літерами «Б-І», «б», «б`», розташовану на АДРЕСА_1. Визначено наступний порядок виконання даного рішення суду: рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю за територіальною громадою м. Черкаси в особі Черкаської міської ради. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 8 783,75 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння територіальної громади м. Черкаси поза її волею, а відтак відповідно до статті 388 ЦК України дане майно підлягає поверненню власнику. Позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Поліпшення були проведені без згоди власника. Докази на підтвердження таких витрат не надані.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що прокурор предявив позов до ОСОБА_4 про витребування майна в межах строку позовної давності.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокуратури.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором пропущено строк позовної давності. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна і має право мирно ним володіти, тому воно не може бути витребувано на користь Черкаської міської ради, оскільки такі дії є непропорційним втручанням.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 20 січня 2014 року нежитлова будівля, загальною площею 212,4 кв. м, позначена у технічній документації літерами «Б-І», «б», «б`» та розташована АДРЕСА_1 вибула з власності територіальної громади м. Черкаси на підставі договору купівлі-продажу від 20 січня 2014 року, укладеного між департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_5

Вказаний договір від 20 січня 2014 року укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року «Про перелік обєктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках».

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29 січня 2015 року у справі №925/1874/14, яке набрало законної сили 24 червня 2015 року, визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року «Про перелік обєктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках» в частині включення спірного майна до обєктів, що підлягають приватизації, визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 від 20 січня 2014 року між департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_5 Даним рішенням було встановлено, що Черкаська міська рада перевищила межі встановленої своєї компетенції.

У подальшому після предявлення прокурором позову до господарського суду Черкаської області до Черкаської міської ради та ФОП ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення міської ради і визнання договору купівлі-продажу недійсним та набрання даним рішенням законної сили (24 червня 2015 року) власник майна неодноразово змінювався. Останнім власником даного майна є ОСОБА_4, право власності на яку зареєстровано на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Форест Хілл» від 25 січня 2017 року.

Прокурор вважає, що дане майно вибуло незаконно поза волею територіальної громади міста Черкаси, а тому воно повинно бути витребувано від ОСОБА_4 належному власнику.

Відповідно до статей 317 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п'ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Черкаська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада м. Черкаси як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Черкаській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Черкаською міською радою права власності, зокрема розпорядження спірним майном, не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що спірний об'єкт нерухомості вибув з володіння територіальної громади м. Черкаси поза її волею, тому позовні вимоги прокурора до добросовісного набувача ОСОБА_4 про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України відповідають вимогам закону.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного майна і має право мирно ним володіти, тому воно не може бути витребувано на користь Черкаської міської ради, а такі дії є непропорційним втручанням, оскільки право власника на витребування майна у добросовісного набувача визначено нормами матеріального права, зокрема статтею 388 ЦК України. Задоволення вимог прокурора про витребування у ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Черкаси нежитлової будівлі, яка вибула із власності громади всупереч її волі та становить частину комплексу будівель дошкільного навчального закладу (дитячого садка), вчиняється в інтересах суспільства та здійснюється у повній відповідності із законодавством України.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_4 набула право власності на обєкт нерухомого майна, який є предметом спору в даній справі, 25 січня 2017 року, а з цим позовом прокурор звернувся до суду 02 лютого 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 04 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В.

С. Висоцька

В. В. Пророк