Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №307/1647/17

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 307/1647/17

провадження № 61-868св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року у складі судді Чопика В. В. позов ОСОБА_1 задоволено. У рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 000 000 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - торгово-офісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:07:007:0046 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки іпотекодержателем ОСОБА_1 з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу предмета іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року порушені його права, оскаржило це рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року у цій справі закрито.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що на момент пред'явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції ПАТ "Дельта Банк" не було власником чи іпотекодержателем спірного майна. На підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13 (провадження № 22-ц/780/67/15) власником спірного нерухомого майна замість ПАТ "Дельта Банк" стало ТОВ "Мегна Груп Індустрія-Ук (МГОЛД)", що встановлено також у рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у справі № 307/2993/16-ц. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації за ПАТ "Дельта Банк" будь-яких інших речових прав на спірне майно.

Отже, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 питання про права та законні інтереси ПАТ "Дельта Банк" не вирішувалося, а тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" підлягає закриттю на підставі статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, апеляційну скаргу розглянуто неповноважним складом суду. Закарпатський апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідно до довідки Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16 рішення від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15, яке стало підставою для вибуття спірного майна з власності банку, Апеляційним судом Київської області не ухвалювалось.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно торгово-офісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка з кадастровим номером 2124410100:07:007:0046 перебувають в іпотеці ПАТ "Дельта Банк"; відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 червня 2018 року № 127932962 указане нерухоме майно перебуває у власності ПАТ "Дельта Банк". Однак на порушення положень статті 89 ЦПК України зазначене вище судом не враховано.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та витребувано із Тячівського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 307/1647/17.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2019 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ПАТ "Дельта Банк", а оскаржувану ухвалу апеляційного суду вважав законною і обґрунтованою.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. У рахунок погашення заборгованості в розмірі 2 000 000
грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - торгово-офісний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку з кадастровим номером 2124410100:07:007:0046 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки іпотекодержателем ОСОБА_1 з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іншою особою - покупцем. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ПАТ "Дельта Банк" як особа, яка не брала участі у справі, вважає, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року порушені його права, та оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року у цій справі закрито.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ) (частина 4 статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Справедливість судових процедур передбачає у тому числі те, що особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції"/ "Bellet v.

France", заява № 13343/87, пункт 36, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року, ПАТ "Дельта Банк" як особа, яка не брала участі у справі, посилалося на те, що спірні об'єкти нерухомого майна перебували спочатку в іпотеці, а потім у власності банку, та у подальшому незаконно вибули із власності банку на підставі підробленого судового рішення.

Вирішуючи питання про те, чи були порушені вказаним рішенням суду права та законні інтереси банку, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі встановив, що на момент пред'явлення цього позову та вирішення справи судом першої інстанції ПАТ "Дельта Банк" не було власником чи іпотекодержателем спірного майна.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1 , 5 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 , 5 та 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд встановив, що 28 лютого 2013 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на нерухоме майно, а саме торгово-офісний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 914,4 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, яка розташована за зазначеною вище адресою, цільове призначення якої - для комерційного використання, було зареєстровано за ПАТ "Дельта Банк".

Зазначені відомості підтверджено витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 лютого 2013 року, індексні номери витягів: 835317,838862, які були надані ПАТ "Дельта Банк" апеляційному суду (а. с. 59-60).

У клопотанні про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку, представник позивача посилався на наявність рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у справі № 307/2993/16-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ "Карат-Шек", ТОВ "Мегна Груп Індустрія-Ук (МГОЛД)", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Чернікова О. Є., приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М., про витребування торгово-офісного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 914,4 кв. м, та земельної ділянки площею 0,0498 га, кадастровий номер undefined, з чужого незаконного володіння, яким у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Наявність зазначеного вище рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року, а також встановлені ним обставини Закарпатський апеляційний суд фактично поклав в основу оскаржуваної ухвали від 19 листопада 2018 року.

Так, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року у справі № 307/2993/16-ц встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15, власником спірного нерухомого майна замість ПАТ "Дельта Банк" стало ТОВ "Мегна Груп Індустрія-Ук (МГОЛД)".

ПАТ "Дельта Банк" звертало увагу апеляційного суду у справі, що переглядається, на те, що рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15, яким було переглянуто рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2014 року, фактично не існує, судовий розгляд справи № 357/5413/13 судами попередніх інстанцій не проводився, що підтверджується довідками Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року № 357/5413/13 та Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16.

Апеляційний суд, не перевіривши вказаних фактів, відхилив зазначені доводи ПАТ "Дельта Банк", встановив існування рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15, копія та відомості про яке відсутні у матеріалах справи № 307/1647/17.

Таким чином, апеляційний суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів, надав оцінку фактам, які жодними засобами доказування не підтверджені, та вирішив питання по суті заявлених ПАТ "Дельта Банк" вимог на підставі припущень, що процесуальним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Водночас встановлення обставин на підтвердження факту неіснування судового рішення не може обмежуватись виключно можливостями особи, яка порушує це питання, щодо доведення цих обставин. Інформація про ухвалені у справах судові рішення міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень у вільному доступі та може бути перевірена будь-якою особою, у тому числі й судом.

Натомість постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц (провадження № 61-28061св18) касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" було задоволено та скасовано постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 15 березня 2018 року, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року, яким позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, треті особи: ТОВ "Карат-Шек", ТОВ "Мегна Груп Індустрія-Ук (МГОЛД)", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Змисловська Т. В., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Чернікова О. Є., приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М., про витребування майна з чужого незаконного володіння були задоволені, залишено в силі.

У своїй постанові Верховний Суд звернув увагу на законність вимог банку про витребування майна з чужого незаконного володіння з огляду на неправомірність вибуття цього майна від законного власника на підставі неіснуючого судового рішення - рішення Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року у справі № 357/5413/13, провадження № 22-ц/780/67/15, що підтверджено довідками Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року № 357/5413/13 та Апеляційного суду Київської області від 25 серпня 2016 року вих. № 03-16/24633/16.

Отже, апеляційний суд, порушивши вимоги 362 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк", чим позбавив банк права на оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2018 року розглянуто неповноважним складом суду. Наявність обставин, передбачених статтею 37 ЦПК України щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, заявником не наведено та судом не встановлено.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина 4 статті 406 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк