Історія справи

Постанова

Іменем України

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 573/2182/20

провадження № 61-14416св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібзавод»,

треті особи: Річківська сільська рада Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2021 року у складі судді Терещенко О. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О.Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібзавод» (далі - ТОВ «Бобровицький хлібзавод»), треті особи: Річківська сільська рада Білопільського району Сумської області, ОСОБА_2 , про скасування рішення та визнання права власності на земельну ділянку.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 1993 року вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 на підставі дозволу Вирівської сільської ради обробляють земельну ділянку, загальною площею 4,29 га, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, розташовану біля їх будинку в с. Головачі на території Вирівської сільської ради.

З 2007 року вона разом зі своєю матір`ю зверталася до Вирівської сільської ради та Річківської сільської ради із заявами про безоплатну передачу земельної ділянки, але рішенням Річківської сільської ради їм відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки земельні ділянки перебувають у приватній власності учасників Антитерористичної операції (далі - АТО) та знаходяться за межами населеного пункту.

Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, надана ТОВ «Бобровицький хлібзавод» хоча, починаючи з 1993 року, вона разом з матір`ю здійснювала її прибирання та випасала на ній худобу.

ОСОБА_1 зазначала, що добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірною земельною ділянкою, тому має право на передачу їй у власність цієї земельної ділянки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 121 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), уточнивши позовні вимоги, просила суд скасувати рішення Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, та передачу цієї земельної ділянки ТОВ «Бобровицький хлібзавод»; визнати за нею право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, за набувальною давністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів добросовісності набуття земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, а також не довела сам факт відкритого і безперервного користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність правових підстав для набуття позивачем права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, за набувальною давністю відповідно до вимог статті 344 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 344 ЦК України до спірних правовідносин, а також порушення судами норм процесуального права, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Бобровицький хлібзавод» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до довідок виконавчого комітету Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 03 серпня 2000 року, від 05 жовтня 2000 року, від 05 квітня 2001 року, від 11 березня 2002 року, від 19 вересня 2002 року, від 17 грудня 2002 року, від 19 червня 2007 року, від 18 травня 2010 року ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 проживали без реєстрації в с. Головачі Білопільського району Сумської області (а. с. 12-16).

У 2020 році ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зверталися до Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області із заявою про виділення їм у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Вирівського старостату Річківської сільської ради.

Рішенням Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 05 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту с. Головачі Вирівського старостинського округу Річківської сільської ради Білопільського району, оскільки земельні ділянки зазначені на графічних матеріалах, які були надані ОСОБА_1 , знаходяться у приватній власності учасників АТО.

Крім того, згідно з статтею 83 та пунктом 1 статті 122 ЗК України Річківська сільська рада не має повноважень по наданню земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів до передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення в Річківську об`єднану територіальну громаду (а. с. 23).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, належить на праві приватної власності ТОВ «Бобровицький хлібзавод» на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О. І. (а. с. 66).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10 листопада 2020 року № Є-1055/1/5-20/1301/6-20, ТОВ «Бобровицький хлібзавод» є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, а фактично нею користується ПСП «Слобожанщина агро» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 17).

З листа Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 13 січня 2021 року № 36/02-14 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, для ведення особистого селянського господарства на території Вирівського старостинського округу Річківською сільською радою та передачу її у власність не приймалося. Ця земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Головачі, тому повноваження щодо передачі її у власність належить Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області (а. с. 58).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08 липня 2020 року № Б-689/0/5-20/714/6-20 станом на 2020 рік від ОСОБА_1 не надходило клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Останній роз`яснено, що вона не позбавлена права звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням згідно зі статтею 118 ЗК України, яке буде розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства України (а. с. 21).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.

Так згідно із частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено такі висновки щодо застосування інституту набувальної давності. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що з листа Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області від 13 січня 2021 року № 36/02-14 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, для ведення особистого селянського господарства на території Вирівського старостинського округу Річківською сільською радою та передачу її у власність не приймалося. Ця земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Головачі, тому повноваження щодо передачі її у власність належало Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08 липня 2020 року № Б-689/0/5-20/714/6-20 станом на 2020 рік від ОСОБА_1 не надходило клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Останній роз`яснено, що вона не позбавлена права звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням згідно зі статтею 118 ЗК України, яке буде розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, ОСОБА_1 не зверталася із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області щодо передачі їй у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5920681800:05:003:0074, відповідно до вимог статті 119 ЗК України.

Також ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Бобровицький хлібзавод», якому на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2020 року належить спірна земельна ділянка, порушило її прав чи інтереси.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, про те, що позивач не надала суду належних та обґрунтованих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович