Постанова

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 607/6271/17

провадження № 61-9507св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2

третя особа за первісним та за зустрічним позовами - ОСОБА_3,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 рокуу складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 09 січня 2003 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року у справі № 607/13444/16-ц. Під час шлюбу в них народилося дві доньки - 27 травня 2003 року ОСОБА_4 та 07 липня 2008 року ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею. В період шлюбу сторонами набуто таке майно: телевізор SONY, MODEL No: KDL-37V4000 SN: 9602432; ноутбук HP PAVILLON, Dv 6700, SN: CNF 8294LLM, P/N: FN 632 EA #ACB; телевізор LG, Model RT-21FB20RQ, SN: 301UR00059; холодильник SAMSUNG; котел Ariston SR-L39; мікрохвильова піч SAMSUNG, SN: J6KN 7WMCC03872V; кухонний комбайн MOULINEX OVATIO-3, TYPE A17 N1164, ААТ7S6/70Q-27092; соковижималка SUPPERIOR, ~organization0~ SN 3010361-63 MODEL NO-SL380S; автомобіль HONDA CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1; пральна машинка BOSCH МАХХ, E-NR:WFO16420E/09, FD 8504 100293; фотоапарат CANON РС-1438, No: 0633305671; відеокамера PANASONIC NV-GS150; золоті вироби - хрест з камінцем топаз, ланцюжок-джут із золотими пластинами та золотою застібкою. 13 листопада 2008 року відповідач за їх спільні кошти зареєстрував Приватне підприємство "Прем'єр Дент" (далі - ПП "Прем'єр Дент"), відкрив Медичний центр ПП "Прем'єр Дент", а 09 грудня 2008 року її призначено на посаду головного лікаря цього закладу, в якому вона продовжує працювати. Для відкриття Медичного центру ПП "Прем'єр Дент" та для забезпечення належного стану матеріально-технічної бази за спільні кошти подружжя було придбано відповідне медичне обладнання. Всі сімейні заощадження та подаровані на весілля кошти сторони вклали в сімейний бізнес - ПП "Прем'єр Дент", однак 100 % корпоративних прав цього підприємства належить ОСОБА_2. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила виділити їй у власність спільно нажите майно, а саме: 1/2 автомобіля марки Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1; золоті вироби - хрест з камінцем топаз, ланцюжок-джут із золотими пластинами та золотою застібкою; ноутбук HP PAVILLON, Dv 6700, SN: CNF 8294LLM, P/N: FN 632 EA #ACB; телевізор LG, Model RT-21FB20RQ, SN: 301UR00059; холодильник SAMSUNG; кухонний комбайн MOULINEX OVATIO-3, TYPE A17 N1164, ААТ7S6/70Q-27092; пральну машинку BOSСH MAXX, E-NR:WFO16420E/09, FD 8504 100293; фотоапарат CANON PC-1438, Nо: 0633305671; відеокамеру PANASONIC NV-GS150. Крім цього, ОСОБА_1 просила виділити їй 50 % майна ПП "Прем'єр Дент", до складу якого входить: 1.

Установка стоматологічна Сhіrоmеgа S.R.O (Slovakia), Typ Сhiromega 654c, Nо D 02-05-06; 2. Скеллер Мectron, СЄ 0476; 3. Содоструй PROPHYFLEX 32018 SN 1083986;
4. Лампа фотополімерна FARO POliled СЄ SW06LP0065; 5. Мікромотор Bien Air СЄ 0120; 6. Наконечник YOSIDA HIGH, TORQUE 535 BM4P, ~organization1~; 7. Наконечник SN 08564 CE 0297; 8. Монітор VIEW SONIC VA 503b MODEL NUMBER VS11248, SERIAL NUMBER Q78074365268; 9. Принтер CANON i-SENSYS MF 3010, F 162100 No QVD60711, FCO - 8567; 10. Монітор LG FLATRON Ips 237L - BN, No 211NOJX61652; 11. Процесор ПЕОМ "NT-COMPUTER" No 110700211; 12. Інтраоральна камера Vistra proof DuRR DENTAL;
13. Пакувальна машина DEA TECHNO- GAZ S/N VE 9730308; 14. Дистилятор NоE 3_ _ (дві цифри стерто)2; 15. ASSISTINA 301/40 plus W&H SN 13631; 16.3M ESPE ROTOMIX D-82229 SEEFELD, SW 960400012233; 17. Компресор QST 33N8; 18. Ресівер DUCLA TRUTNOV CE 0045 TYP 04-202-500 CN 3899-11-07; 19. Установка стоматологічна SATVA MOD EDITS SW 06LD 012036; 20. Крісло пацієнта PROMED MOD. AG 032000 N 3707/722;
21. Шафи для підтримки стерилізації віола ULTRAVIOL UDS; 22. Скеллер WOODPEKER HW-3H CE 0197; 23. Перехідник SN 1117112 Multiflex couplsng 460LE; 24.

Мікромотор Biew air CE 0120; 25. Наконечник Biev airCA1:1H, 1600384, SN08E 0417;
26. Наконечник YOSHIDA HIGH TORQUE 535 BM 4P 13078109; 27. Лампи безтіневі D-TECH 4B08797-2 штуки; 28. Крісло лікаря DIN 45500 CLASS 3 LGA/TUN; 29.

Кондиціонер LG AS N W096F1G2 403KAHG01081, gzorg-40301081-R4AHDR 431G00ZE; 30.

Телевізор LG; 31. Рентген апарат для прицільних знімків DE GOTZEN MODEL X GENUS SE 0434 SN 314965; 32. Крісло лікаря WSІ/BIF MAX 51 0403; 33. Матеріали, які використовуються в роботі стоматологів; 34. Меблі: 5 тумбочок, 1 стіл, 1 шафу-купе, 1 диван; 35. Інструменти: бокси для ендодонтії - 3 штуки, бокси для борів - 1 штука, ендодонтія - 250 одиниць, бори - 225 одиниць, поліровка - 35 одиниць, бонд - 1 штука, столики лікарські - 2 штуки, кромпони - 1 штука, детартрин - 2 штуки, ложки відбиткові пластмасові - 40 штук, ложки відбиткові металеві - 18 штук, ендолінійки - 1 штука, ключі для імплантації - 1 штука, гнатодинамометричний ключ - 1 штука, насадки до скелера - 3 штуки, щипці для видалення - 6 штук, елеватори - 5 штук, ножиці - 4 штуки, затискачі - 3 штуки, лотки - 9 штук, дзеркала - 15 штук, зонди - 15 штук, пінцети - 11 штук, шпателя - 6 штук, гладилки - 31 штука, затискачі - 2 штуки, КОП - 1 штука та насадки, екскаватори - 10 штук, штопфери - 2 штуки; 36.1/2 скеллера та содоструя EMS №177069 TYPE D 3237; 37.1/2 апекслокатора та ендомотора RECIPROC VDW TR30RAM 120 Модель ENDO MOTOR REF V041173000000 SN GR 11632; 38.1/2 апарату для відбілювання зубів BEYOND ACCELERATOR SN PG 07180586 MOD 0398A; 39.1/2 всього іншого рухомого та нерухомого майна, набутого ОСОБА_2 під час шлюбу; 40.1/2 доходів від діяльності ПП "Прем'єр Дент". Решту матеріалів, обладнання та засобів для роботи - виділити відповідачу.

Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 була залучена до участі у справі як третя особа.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що ПП "Прем'єр Дент" не має власного приміщення, а використовує приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 та належить його матері -ОСОБА_3. У вказаному приміщенні знаходяться речі, які належать його власнику. Під час шлюбу 23 вересня 2008 pоку між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 770/11-520, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 14 583 доларів США на споживчі цілі, а саме купівлю автомобіля марки MITSUBISHI, модель Outlander 2.0 Sport, 2008 року випуску. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ "Укрсоцбанк" було укладено договір застави № 770/12-456. Незважаючи на те, що стороною кредитного договору була ОСОБА_1, з коштів подружжя вони сплатили на користь банку 26 540,66 доларів США та повністю погасили кредит. Борг за кредитним договором був боргом в інтересах сім'ї, тому автомобіль (кошти сплачені за нього) є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу. У 2013 році ОСОБА_1 продала зазначений автомобіль, за що отримала кошти. Також ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність - медична практика за спеціальністю стоматологія, від якої отримувала доходи. За його попередніми підрахунками в період з листопада 2006 року по лютий 2009 року його дружина отримала дохід понад 1 100 000 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 13 270,33 доларів США як 1/2 частину спільних коштів, нажитих під час шлюбу (сплачених за кредитним договором від 23 вересня 2008 pоку № 770/11-520), та 550 000 грн як 1/2 частину спільних коштів, нажитих під час шлюбу, отриманих від підприємницької діяльності.

Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1, об'єднано їх в одне провадження.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя задоволено частково. Проведено поділ спільного майна подружжя - майна ПП "Прем'єр Дент", засновником якого є ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку майна, яке належить ПП "Прем'єр Дент", засновником якого є ОСОБА_2. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку майна ПП "Прем'єр Дент", засновником якого є ОСОБА_2. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмолено. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про поділ майна подружжя відмовлено в повному обсязі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторони спільно здійснювали господарську діяльність в ПП "Прем'єр Дент", спільно працювали, вкладали спільні кошти подружжя в його матеріальну базу. ОСОБА_1 продовжує працювати в цьому підприємстві на посаді головного лікаря. Тому майно ПП "Прем'єр Дент" підлягає поділу шляхом визнання за кожним з подружжя по 1/2 його ідеальній частці. При цьому ОСОБА_1 не надала доказів придбання наведеного нею в позовній заяві майна в період шлюбу, його наявності, дійсної вартості та належності ПП "Прем'єр Дент", а клопотань про забезпечення та витребування доказів не заявляла. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення їй у власність спільно нажитого майна, наведеного в позовній заяві, є недоведеними. Позовні вимоги ОСОБА_1 про виділення їй у власність 1/2 частини доходів від діяльності ПП "Прем'єр Дент" не можуть бути задоволені, оскільки вона не надала доказів, що доходи, отримані цим підприємством в період з 2010 року по 2017 рік, обліковуються на його рахунках та не були використані на виробничі потреби, в тому числі на придбання іншого обладнання, поповнення оборотних коштів тощо. На час розгляду справи власником автомобіля HONDA CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1, є батько ОСОБА_2, що визнано ОСОБА_1 в судовому засіданні. Тому її позовні вимоги про поділ та виділення їй 1/2 частини цього автомобіля не підлягають задоволенню. ОСОБА_2 не надав доказів, які б підтверджували суму коштів, отриманих від продажу автомобіля марки MITSUBISHI, модель Outlander 2.0 Sport, 2008 pоку випуску, який було знято з реєстраційного обліку 24 грудня 2013 року, а також доказів того, що кошти від продажу вказаного автомобіля і підприємницької діяльності ПП "Прем'єр Дент" отримані безпосередньо ОСОБА_1 та в подальшому не були використані на потреби сім'ї. Тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про поділ майна ПП "Прем'єр Дент" шляхом визнання права власності за нею та ОСОБА_2 - за кожним по 1/2 частині майна ПП "Прем'єр Дент" скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду залишено без зміни.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази (опис майна), які б вказували на те, що майно, у поділі якого місцевим судом відмовлено, існує і воно набуте сторонами під час шлюбу. Оскільки обставини, викладені в первісному та зустрічному позовах, щодо наявності майна та належності його до спільної сумісної власності не підтверджені належними та допустимими доказами, то рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 є законним.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду в цій частині та не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому позивач ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження того, що вказане в позовній заяві майно ПП "Прем'єр Дент" набуте нею та відповідачем під час шлюбу, що воно ними виділено з їх спільної сумісної власності та передано підприємству, яка його вартість, чи знаходиться майно на балансі підприємства.

Тому висновок місцевого суду про поділ майна ПП "Прем'єр Дент" шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним на 1/2 ідеальну частку майна цього підприємства не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону. Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна ПП "Прем'єр Дент".

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

06 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили належним чином доказів і не звернули уваги на те, що наявна в матеріалах справи довідка Великогаївської сільської ради від 07 листопада 2017 року № 3812 підтверджує не лише місце її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, а й місце знаходження спільного майна подружжя. Встановивши, що нежитлове приміщення - стоматологічний кабінет належить на праві власності ОСОБА_3, суди не з'ясували, яке саме майно в цьому приміщенні належить вказаній особі. В оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд послався на довідку Головного управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації від 29 грудня 2008 року № 710, видану ПП "Прем'єр Дент", про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявності в нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, а також на відомості ПП "Прем'єр Дент" від 16 грудня 2013 року № 1 про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, однак не дав належної оцінки переліку майна, наведеного у вказаних документах, і не врахував, що це майно не було включене до переліку майна колишнього подружжя. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги надані нею докази на підтвердження фактів систематичного придбання майна для ПП "Прем'єр Дент", зокрема акт прийому-здачі від 29 квітня 2015 року № 545, за яким було прийнято роботи на суму 8 297 грн з виготовлення та монтажу меблів у приміщенні по АДРЕСА_1, видаткові накладні: від 03 серпня 2007 року № 000000228, від 22 вересня 2008 року № 000000461, від 06 червня 2011 року № 211, від 14 вересня 2011 року № 340, від 07 лютого 2012 року № 31, від 10 березня 2016 року № 26.

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

26 червня 2019 року справа № 607/6271/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 09 січня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 квітня 2017 року у справі № 607/13444/16-ц

13 листопада 2008 року за ОСОБА_2 зареєстровано ПП "Прем'єр Дент" (юридична адреса: місто Тернопіль, вулиця Симоненка, 2), а з 09 грудня 2008 року ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві головним лікарем.

За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 серпня 2014 року нежитлове приміщення, стоматологічний кабінет, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 08 серпня 2014 року № НОМЕР_2.

Згідно з довідкою Головного управління охорони здоров'я Тернопільської обласної державної адміністрації від 29 грудня 2008 року № 710, виданою ПП "Прем'єр Дент", про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявності у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, у стоматологічному кабінеті площею 27,0 кв. м використовуються такі вироби медичного призначення: обладнання стерилізаційне стоматологічне TAU STERIL, Hospital (1); стоматологічна установка Сhiromega 654 (1); опромінювачі бактерицидні (2); камера для зберігання стерильних виробів "ПАНМЕД-1" (1), а також засоби вимірювальної техніки: автоклав "Tuttnauer Co. Ltd" (1); тонометр (1).

У відомостях ПП "Прем'єр Дент" від 16 грудня 2013 року № 1 про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, наведений такий перелік наявних приміщень та їх оснащення: Кабінет лікаря-стоматолога оснащений: установка стоматологічна з кріслом (2), крісло лікаря (2), крісло асистента (2), столик стоматологічний (2), скейлер (2), опромінювач настінний бактерицидний (1), набори стоматолічних інструментів (40), фото полімерна лампа (2), апекслокатор (1), камера для зберігання стерильних виробів (1), тонометр для вимірювання артеріального тиску (1), меблі (5), разові витратні матеріали (100); Рентгенстоматологічний кабінет оснащений: рентген установка (1), фартух захисний (1); Стерилізаційна оснащена: автоклав (1), термопакувальна машина (1), аквадистилятор (1), меблі (2); почекальня (реєстратура) оснащена: меблі м'які (1), стіл (1).

На запит місцевого суду листом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 14 лютого 2018 року № 1327/10/19-00-08-15-03/3267 повідомлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Тернопільській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області з 29 вересня 2006 року по 27 січня 2017 року. З 29 вересня 2006 року по 31 березня 2007 року вона здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно до поданих декларацій про доходи сума її чистого оподатковуваного доходу становила: з 29 вересня 2006 року по 31 грудня 2006 року - доходу не отримувала; перший квартал 2007 року сума доходу - 1 375 грн. З 01 квітня 2007 року по 31 березня 2009 року здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до поданих декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця сума доходу становила: за другий - четвертий квартали 2007 року - 95 830 грн, за 2008 рік - 294 673 грн, перший квартал 2009 року - 50 090 грн. З 01 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно до поданих декларацій про доходи не отримувала чистого оподатковуваного доходу. ОСОБА_2 перебував на обліку в Тернопільській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області з 22 грудня 2005 року по 30 червня 2009 року, здійснював діяльність на загальній системі оподаткування та відповідно до поданих декларацій про доходи не отримував чистого оподатковуваного доходу за період з 01 січня 2006 року по 10 березня 2009 року. Розмір отриманого доходу ПП "Прем'єр Дент" в період з 2010 року по 2017 рік становить: 2010 рік - 91 131
грн; 2011 рік - 121 838 грн; 2012 рік - 156 780 грн; 2013 рік - 136 410 грн; 2014 рік - 138 467 грн; 2015 рік - 220 024 грн; 2016 рік - 198 047 грн, 2017 рік - 290 328,20 грн.

23 вересня 2008 pоку між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 770/11-520, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 14 583
долари США на споживчі цілі, а саме купівлю легкового автомобіля марки MITSUBISHI, модель Outlander 2.0 Sport, 2008 року випуску.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 23 вересня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 770/12-456 автомобіля марки MITSUBISHI, модель Outlander 2.0 Sport, 2008 року випуску.

Згідно з довідкою АКБ "Укрсоцбанк" від 07 серпня 2017 року № 10.1-186/96-11306 заборгованість за договором кредиту від 23 вересня 2008 pоку № 770/11-520 зі строком користування - по 22 вересня 2015 року повністю погашена 25 лютого 2012 року.

На запит місцевого суду листом Територіального сервісного центру № 6141 Регіонального сервісного центру в Тернопільській області Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2017 року № 31/19/1-3/7 повідомлено, що автомобіль марки MITSUBISHI, модель Outlander 2.0 Sport, 2008 року випуску, 24 грудня 2013 року знятий з обліку ОСОБА_1 для реалізації. Власником цього транспортного засобу є ОСОБА_6.

Згідно з частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 CК України встановлено рівність прав дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 CК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частинами 1 , 6 статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам доказів не збирає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділення їй у власність спільно нажитого майна, а саме: 1/2 автомобіля марки Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1; золотих виробів; ноутбука HP PAVILLON, Dv 6700, SN: CNF 8294LLM, P/N: FN 632 EA #ACB; телевізора LG, Model RT-21FB20RQ, SN: 301UR00059; холодильника SAMSUNG; кухонного комбайна MOULINEX OVATIO-3, TYPE A17 N1164, ААТ7S6/70Q-27092; пральної машинки BOSСH MAXX, E-NR:WFO16420E/09, FD 8504 100293; фотоапарата CANON PC-1438, Nо: 0633305671; відеокамери PANASONIC NV-GS150, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не довела фактів придбання зазначеного майна в період шлюбу, його наявності, дійсної вартості, а клопотань про забезпечення та витребування доказів не заявляла.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами набуття під час шлюбу з ОСОБА_2 зазначеного в позовній заяві майна ПП "Прем'єр Дент", його вартості та наявності на балансі цього підприємства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про поділ майна ПП "Прем'єр Дент" шляхом визнання права власності за нею та ОСОБА_2 - за кожним по 1/2 частині майна ПП "Прем'єр Дент" та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій після апеляційного перегляду частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі не наведено доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про виділення їй у власність спільно нажитого майна, а саме: 1/2 автомобіля марки Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_1; золотих виробів; ноутбука HP PAVILLON, Dv 6700, SN: CNF 8294LLM, P/N: FN 632 EA #ACB; телевізора LG, Model RT-21FB20RQ, SN: 301UR00059; холодильника SAMSUNG; кухонного комбайна MOULINEX OVATIO-3, TYPE A17 N1164, ААТ7S6/70Q-27092; пральної машинки BOSСH MAXX, E-NR:WFO16420E/09, FD 8504 100293; фотоапарата CANON PC-1438, Nо: 0633305671; відеокамери PANASONIC NV-GS150, а також в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, а оскаржуване судове рішення переглядається в касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги.

Посилання заявника на те, що наявна в матеріалах справи довідка Великогаївської сільської ради від 07 листопада 2017 року № 3812 підтверджує не лише місце її реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, а й місце знаходження спільного майна подружжя, є необґрунтованими, оскільки вказана довідка не містить будь-яких відомостей про наявність чи відсутність майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не з'ясували, яке саме майно належить ОСОБА_3 у приміщенні стоматологічного кабінету, є неспроможними, так як предметом спору в цій справі є спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_3.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не врахував надані нею докази придбання майна для ПП "Прем'єр Дент", зокрема акт прийому-здачі від 29 квітня 2015 року № 545, за яким було прийнято роботи на суму 8 297 грн з виготовлення та монтажу меблів у приміщенні по АДРЕСА_1, видаткові накладні: від 03 серпня 2007 року № 000000228 на товар - індикатор парової стерилізації ІПС 132/20 (1000 шт. ), наконечник турбінний RC-95-RM, масло-спрей MD 400O IL; від 22 вересня 2008 року № 000000461 на товар - фіолет Т04; від 06 червня 2011 року № 211 на товар - рулон для парової та газової стерилізації; від 14 вересня 2011 року № 340 на товар - дезінфікуючий засіб для інструментів та ендоскопів Фескотон Форте (1 л); від 07 лютого 2012 року № 31 на товар - дезінфікуючі серветки в банках Бактідент плюс (160 шт. ); від 10 березня 2016 року № 26 на товар - дезінфікуючий засіб "Вірофекс" (10 картриджів на 5 л. готового розчину), не заслуговують на увагу, оскільки ці аргументи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що відповідно до положень вищевказаної статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається. Крім того, вказані документи містять відомості щодо майна, яке не є предметом спору в цій справі.

Згідно з частинами 3 -5 статті 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Частиною 1 статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) вказано, що "поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, за наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі".

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року в справі № 1-8/2012 ( № 17-рп/2012) за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 61 СК України зазначено, зокрема, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11 (провадження № 61-34953св18) наведено такі висновки щодо застосування норм права.

Статтею 113 ГК України передбачено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Статтею 113 ГК України та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані частини 1 статті 8 ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами частини 1 статті 8 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає.

Тому всі питання організації та діяльності приватних підприємств необхідно вирішувати виходячи з загальних норм ЦК України та ГК України, інших законів.

Враховуючи те, що порядок формування статутного капіталу приватного підприємства такий, як і у товариства з обмеженою відповідальністю, Верховний Суд вважає, що вказана правова позиція застосовується також і у випадку, якщо один із подружжя є учасником приватного підприємства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила, зокрема виділити їй 50 % майна ПП "Прем'єр Дент".

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати правову підставу та предмет позову.

З огляду на викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна ПП "Прем'єр Дент".

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2019 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко